Тема 9 Аналіз фінансового стану підприємства

11.1. Значення, завдання, зміст, інформаційне забезпечення фінансового стану.

Діяльність господарюючих суб’єктів в умовах ринку передбачає отримання максимального прибутку при мінімальних витратах діяльності Для того, щоб успішно працювати, суб'єкти господарювання повинні на належному рівні організовувати виробництво, збут продукції, робіт, послуг, раціонально використовувати власний капітал і розпоряджатися позиковими ресурсами. Вони мають володіти не уявною, а дійсною фінансовою незалежністю і нести реальну відповідальність за ефективність своєї діяльності, своєчасно виконувати зобов'язання перед постачальниками, споживачами, банками, іншими діловими партнерами, а також перед державою. Все це знаходить своє відображення у фінансовому стані підприємств.

Фінансовий стан - важлива характеристика економічної діяльності підприємства. Він визначає його платоспроможність, конкурентноздатність, виявляє  потенціал підприємства в діловому партнерстві, оцінює гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів з фінансових та інших відносин.

Стійкий фінансовий стан формується в процесі всієї господарської діяльності підприємства. Найбільш зримо фінансовий стан підприємства визначається такими  елементами його економічної діяльності:

· прибутковість (рентабельність) роботи;

· оптимальність з точки зору економічного становища розподілу прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після оплати податків і обов'язкових відрахувань;

· раціональне розміщення основного та оборотного капіталу;

· платоспроможність;

· ліквідність.

 Якщо підприємство досягає у цих напрямках відповідних параметрів,  то його фінансовий стан є стійким.

Аналіз фінансового стану в ринковій економіці є одним з найважливіших функцій управління. Він дозволяє визначити конкурентноздатність суб’єкта господарювання, надає широкий спектр аналітичних даних, необхідних для оцінки платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, ефективності його роботи.

Основна мета аналізу фінансового стану - отримання обмеженої кількості ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об’єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін в структурі активів і пасивів, в розрахунках з дебіторами і кредиторами тощо При цьому аналітика і менеджера може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і прогноз на найближчу чи віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

Мета аналізу досягається в результаті вирішення певного взаємопов’язаного набору аналітичних завдань. Аналітичне завдання являє собою конкретизацію мети аналізу з врахуванням організаційних, інформаційних, технічних і методичних можливостей проведення аналізу.

До найбільш важливих завдань фінансового аналізу відносяться наступні:

1) загальна оцінка фінансового стану підприємства (оцінка складу і структури активів, оцінка складу і структури власного капіталу, оцінка складу і структури зобов’язань підприємства, вивчення змін по статтях активів та пасивів);

2) аналіз ринкової та фінансової стійкості підприємства;

3) аналіз платоспроможності та ліквідності;

4) аналіз грошових потоків;

5) аналіз ефективності використання капіталу;

6) аналіз ділової активності;

7) оцінка фінансових результатів;

8) аналіз рентабельності;

9) розробка шляхів і напрямів фінансового оздоровлення підприємства.

 Основним джерелом фінансового аналізу служить фінансова звітність. яка складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Фінансова звітність – це впорядкована система взаємопов’язаних економічних показників, які відображають результати фінансово–господарської діяльності підприємств та їх фінансовий стан за відповідний звітний період. Вона складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

 За допомогою інформації фінансової звітності здійснюється аналіз стану та використання фінансових ресурсів, оцінка фінансової стійкості, платоспроможності, ділової активності, аналіз руху грошових потоків, оцінка фінансових результатів в розрізі видів економічної діяльності, аналіз прибутковості (збитковості) виробництва.

Баланс має велике значення для управління підприємством, так як надає  менеджерам різних рівнів інформацію, за допомогою якої можна здійснити оцінку фінансової стабільності, побачити її зміни порівняно з попереднім  періодом.

Баланс інформує: скільки капіталу  використовується в бізнесі (яка вартість бізнесу); яка його ліквідність (як швидко можуть активи  перетворюватись у готівку); наскільки платоспроможний бізнес (яка ймовірність, що він може збанкрутувати); як бізнес фінансується (звідки надходять засоби і яку частку в їх складі складають позикові кошти). Дані балансу дають можливість контролювати правильність використання коштів цільового призначення.

Інші форми звітності дозволяють вирішити окремі завдання фінансового аналізу або деталізують інформацію балансу.

Звіт про фінансові результати – важливе джерело аналізу доходів, витрат і фінансових результатів і розрізі видів діяльності підприємства. Інформація звіту дозволяє проаналізувати динаміку фінансових результатів, визначити вплив факторів на їх зміну, розрахувати показники рентабельності.

Інформація про фінансові результати необхідна як внутрішнім так і зовнішнім користувачам.

Звіт про фінансові результати не дає достатньої інформації про те, чи дозволяє наявний прибуток сформувати достатню кількість ліквідних коштів для забезпечення платоспроможності підприємства, може значно відрізнятися від його чисто вільних коштів.

Ні баланс, ні звіт про фінансові результати не відбиває приплив, відплив і внутрішній рух коштів підприємства. Цією інформацією забезпечує Звіт про рух грошових коштів. Це документ – доказ, який дає змогу показати, звідки підприємство одержує кошти і як вони потім використовуються. З даної звітності можна взнати, в яких розмірах прибуток спрямовується на придбання ресурсів, а також побачити, чи формує підприємство досить коштів для задоволення своїх потреб, чи перебуває в такому стані, що його ліквідність погіршується.

Примітки до фінансових звітів – це різного роду пояснення, які характеризують діяльність підприємства за звітний період. Вони містять інформацію, що дозволяє здійснити додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Результати аналізу фінансового стану на основі інформації фінансової звітності використовуються в управлінні для прийняття відповідних рішень по підвищенню ефективності діяльності підприємства. Для дослідження фінансового стану суб'єкта господарювання перш за все необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватись до змін середовища, в якому він функціонує.

11.2. Аналіз активів і пасивів підприємства.

Згідно з П(С) БО2 “Баланс” активи – це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких як очікується, приведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Активи підприємств поділяються на необоротні та оборотні.

Оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначенні для реалізації та споживання протягом операційного циклу.

Оборотні активи включають запаси матеріальних цінностей, векселі одержані, дебіторську заборгованість (поточну), поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти тощо

Усі активи, що не є оборотними, класифікуються як необоротні. До них відносяться нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи.

У відповідності з класифікацією активів на оборотні та оборотні, будується актив балансу.

Аналізуючи співвідношення між необоротними і оборотними активами, можна зробити висновки про прискорення чи сповільнення засобів підприємства у досліджуваному періоді.

Аналіз активів підприємства передбачає вирішення наступних завдань:

- вивчення динаміки валюти балансу і з’ясування причин її зміни;

- загальну оцінку складу, структури і динаміки активів;

- аналіз використання необоротних активів підприємства;

- аналіз стану і використання виробничих запасів;

- аналіз дебіторської заборгованості.

Аналіз розпочинають з оцінки динаміки валюти балансу та вивчення його структури. Збільшення валюти балансу в цілому характеризується позитивно, особливо, якщо вона зросла за рахунок збільшення власного капіталу. Негативно розцінюється значне збільшення зобов'язань підприємства.

Зменшення валюти балансу сигналізує про згортання діяльності підприємства.

Наступним етапом аналізу є вивчення складу, структури, динаміки активів і пасивів. Такий аналіз дозволяє з'ясувати причини зміни валюти, дати оцінку, співвідношення відповідних активів і пасивів у загальному підсумку балансу, зробити інші загальні висновки щодо фінансового стану підприємства.

Для аналізу використовують горизонтальний та вертикальний методи аналізу фінансової звітності. За допомогою горизонтального аналізу вивчаються абсолютні та відносні відхилення по розділах, статтях балансу, відповідних групах активів і пасивів. Вертикальний аналіз дозволяє охарактеризувати структуру балансу та її зміну.

Здійснимо аналіз активів та пасивів, використовуючи дані таблиці 11.1.

Валюта балансу порівняно з початком періоду зросла на 897тис.грн. (на  24 %), що за умов стабільної економіки характеризується позитивно. На дане відхилення вплинуло відповідне збільшення необоротних активів на 364тис.грн. (17,3 %) і оборотних активів на 533 тис.грн. (32,5 %). Приріст активів за рахунок збільшення необоротних активів складає 40,5 % (364 : 897 х 100), а за рахунок збільшення оборотних активів  59,4 % (100  40,6 %).

Приріст основних засобів на 344 тис.грн. або 17,4 % може свідчить про розширення виробничого потенціалу підприємства. Необоротні активи зросли в основному внаслідок збільшення основних засобів на 20 тис.грн. (38,5 %), збільшились також нематеріальні активи. Величина довгострокових фінансових інвестицій на кінець періоду не змінилась.

Найбільшу частку в складі необоротних активів займають основні засоби, найменшу нематеріальні активи. Структура необоротних активів на кінець періоду зазнала суттєвих змін (зменшилась питома вага основних засобів) і збільшилась частка нематеріальних активів.

Розрахувавши показники зношуваності основних засобів (на початок періоду 0,6 = 78:130, на кінець 0,53 = 82:154), можна зробити висновок про здійснюване на підприємстві оновлення засобів праці.

Характеризуючи динаміку оборотних активів, можна спостерігати суттєвий вплив на їх збільшення зміни величини запасів (приріст на 288 тис.грн.) і збільшення дебіторської заборгованості на 160 тис.грн. має місце також збільшення грошових коштів на 65тис.грн. (41,7 %), наявність грошових коштів і їх збільшення на кінець періоду є однією з умов платоспроможності підприємства.

Таблиця 11.1. Структура й динаміка активів та пасивів підприємства

Активи	На початок року		На кінець року		Зміна (+ , -)		Зміна питомої ваги, %	Пасиви	На початок року		На кінець року		Зміна (+ , -)		Зміна питомої ваги, %
	сума тис.грн.	питома вага. %	сума. тис.грн.	питома вага, %	сума. тис.грн.	питома вага, %			сума. тис.грн..	питома вага. %	сума. тис.грн..	питома вага. %	сума. тис.грн..	питома вага. %
I. Необоротні активи	2106	56,3	2470	53,2	+364	+ 17,3	-3.1	I. Власний капітал	2184	58,3	2691	58,0	+507	+23,2	-0,3
з них:  матеріальні активи	52	1,4	72	1,6	+20	38,5	+0,2	Статутний капітал	1290	34,4	1290	27,8	-	-	-6,6
основні засоби	1974	52,8	2318	49,9	+344	+ 17,4	-2,9	Інший додатковий капітал	230	6,2	621	13,4	+391	+ 170	+ 17,2
інші фінансові інвестиції	80	2,1	80	1,7	-	-	-0,4	Резервний капітал	140	3,7	180	3,9	+40	+28,6	-0,2
II. Оборотні активи	1638	43,7	2171	46,8	+533	+32,5	+3,1	Нерозподілений прибуток	524	14,0	600	12,9	+7,6	+ 14,5	-1,1
з них: запаси	962	25,7	1250	26,9	+288	+29,9	+ 1,2	Зобов'язання	1560	41,7	1950	42	+390	+2,5	+0,3
								Забезпеч. майбутніх витрат і платежів	-	-	-	-	-	-	-
тому числі
виробничі запаси	510	13,6	640	13,8	+ 130	+25,5	+0,2	Довгострокові зобов'язання	832	22,2	1170	25,2	+338	+496	+3,0
готова продукція	452	12,1	610	13,1	+ 158	+35	+ 1,0
Дебіт.  заборгованість	420	11,2	580	12,5	+ 160	+38,1	+ 1,3	з них: довгострокові кредити банків	832	22,2	1170	25,2	+338	+40,6	+3,0
з неї: За товари, роботи, послуги	400	10,7	500	10,8	+ 100	+25	+0,1
								Поточні зобов'язання	728	19,5	780	16,8	+52	+ 17,1	-2,7
інша	20	0,5	80	1,7	+60	+300	+ 1,2	з них: кредитор. заборгованість	728	19,5	780	16,8	+52	+7,1	-2,7
Поточні фінансові інвестиції	100	2,7	120	120	2,6	+20	-0,1
								в тому числі: за товари, роботи,	461	12,3	492	10,6	+31	6,7	1,7
Грошові кошти та їх еквіваленти	156	4,1	221	4,8	+65	+41,7	+0,7
								зі страхування	89	2,4	96	2,1	+7	+7,9	-0,3
								з оплати праці	178	4,8	192	4,1	+ 14	+7,9	-0,7
III. Витрати								III. Доходи майбутніх періодів
майбутніх періодів	-	-	-	-	-	-	-		-	-	-	-	-	-	-
Разом	3744	100	4641	100	+897	+24	-	Разом	3744	100	4641	100	+897	+24	-

В складі оборотних активів найбільшу питому вагу займають виробничі запаси. Їх величина на кінець року зросла на 130 тис.грн.(25,5 %). Зросла і частка виробничих запасів в активах підприємства, що може бути результатом їх накопичення внаслідок утворення неліквідів, свідомого накопичення, перебоїв в матеріально-технічному постачанні.

Негативно характеризується і збільшення питомої ваги запасів готової продукції, що може бути наслідком порушення її ритму відвантаження, незадовільної організації перевезень, затримки оформлення транспортних документів.

Дебіторська заборгованість займає понад 10 % в активах підприємства. Дані балансу свідчать, що в основному вона складається з боргів дебіторів за продукцію, товари роботи, послуги. Збільшення дебіторської заборгованості і зростання її питомої ваги в активах може бути пов'язане з труднощами в реалізації продукції, неплатоспроможністю покупців. В цілому структур оборотних активів слід вважати позитивною, так як питома вага запасів в оборотних активах зменшилась (на початок року = (58,7%(962:1638х100), на кінець =(57,5(1250x100:2171)), а частка грошових коштів і коштів в розрахунках зросла (на початок року 41,3% = (100-58,7), на кінець  (100-57,5)=42,5%).

Аналіз також передбачає вивчення співвідношення необоротних і оборотних активів в загальній величині активів. За даними нашого балансу воно таке:

- на початок року  питома вага необоротних активів 56,3 %, оборотних 43,7 % ;  

- на кінець року  частка необоротних активів 53,2 %, оборотних - 46,8 %.  

Незважаючи на значний абсолютний приріст необоротних активів, їх питома вага на кінець періоду зменшилась на 3,1 %, а оборотних  на цей процент зросла. Отже підприємство перерозподілило свої засоби таким чином, що збільшилась питома вага їх мобільної частини (поточних активів). Така структура активів свідчить про можливість прискорення оборотності оборотного капіталу. В той же час зменшення частки основного капіталу може бути результатом звуження виробничої діяльності.

Завершальним етапом аналізу активів є визначення реальних активів, що характеризують виробничий потенціал підприємства. До них відносяться основні засоби, виробничі запаси і незавершене виробництво.

В нашому прикладі величина реальних активів становить:

- на початок року 1974 + 510 = 2484 (тис.грн.);

- на кінець року 2318 + 640 = 2958 (тис.грн.).

Реальні активи в загальній величині активів складають:

- на початок року 66,3 % ;

- на кінець року 63,7 %.

Зменшення частки реальних активів характеризується негативно.

Пасивами підприємства є власний капітал і зобов’язання .

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. В першому розділі пасиву відображається інформація по основних складових власного капіталу.

До зобов’язань підприємства відносяться забезпечення наступних витрат і платежів, довгострокові зобов’язання, поточні зобов’язання і доходи майбутніх періодів.

Зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Для аналізу важливий поділ зобов’язань на довгострокові і поточні. Зобов’язання, що відображаються в розділі балансу другому і п’ятому однозначно не можна віднести чи до довгострокових, чи до поточних.

Методика аналізу пасивів підприємства аналогічно методиці аналізу активів.

В таблиці 11.1 подана інформація про склад, структуру і динаміку пасивів досліджуваного підприємства.

Як видно з таблиці 11.1. власний капітал на кінець року збільшився на  507 тис.грн. (23,2 %) внаслідок збільшення усіх його складових. Найвагоміший вплив справило збільшення додаткового капіталу, що може бути наслідком дооцінки необоротних активів, а також безоплатного придбання активів у інших суб'єктів господарювання. Позитивно характеризується збільшення нерозподіленого прибутку.

Зобов'язання зменшують величину власного капіталу, що підтверджує основне рівняння балансу. Величина зобов'язань на кінець року зросла на 390 тис.грн. (25 %). 3 них довгострокові збільшились на 338 тис.грн. (40,6 %), а поточні  на  52 тис.грн. (7,1 %).

На кінець року довгострокові зобов'язання складають 60% (1170x100:1950) у величині усіх зобов'язань, що свідчить про широке використання підприємством довгострокових джерел фінансування.

Поточні зобов'язання представлені лише кредиторською заборгованістю в складі якої більше 50 % займає заборгованість за товари, роботи, послуги. Зростання кредиторської заборгованості спостерігається по усіх статтях. Основна причина зміни загальної величини заборгованості і її структури є взаємні неплатежі дебіторів і кредиторів.

Порівнюючи загальну величину дебіторської у кредиторської заборгованості, можна бачити, що на кінець року кредиторська заборгованість більша дебіторської на 280 тис.грн. (780-500), а на початок року на 328 тис.грн. (728-400). Взаємні неплатежі мають місце, але вони не на збиток підприємству, так як воно залучає в оборот більше коштів, ніж з нього відволікає. Отже, підприємство використовує кредиторську заборгованість як джерело залучених коштів.

Розглядаючи співвідношення власного капіталу і зобов'язань в підсумку балансу, можна бачити, що питома вага власного капіталу, як на початок, так і на кінець року перевищує питому вагу залученого (на початок - 58,3% / 41,7%, на кінець року - 58,0% / 42,0%). Це говорить про незалежність даного підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Оцінка зміни структури пасиву показує незначне погіршення фінансової стійкості підприємства (питома вага власного капіталу зменшилась на 0,3 %). У пасивах підприємства відображено джерела фінансування відповідних активів.

Джерелом покриття необоротних активів є власний капітал і довгострокові зобов'язання. На досліджуваному підприємстві власного капіталу достатньо для формування основного капіталу, але частина власного капіталу призначена для фінансування оборотних активів. Тому залучаються довгострокові кредити.

Величина власного капіталу необхідного для фінансування поточних активів розраховується наступним чином:

Власний оборотний капітал на початок року: 2184+832-2106=910тис.грн. на кінець року: 2691 + 1170-2470=1391тис.грн.

Власний оборотний капітал збільшився на 481тис.грн. в основному за рахунок збільшення загальної суми власного капіталу.

За допомогою власного капіталу можна покрити 55,6 % поточних активів на початок року і 64,1% на кінець (55,6=910 х 100% :1638) (64,1% (1391x100:2171), якщо його використати на покриття запасів, то проценти будуть такі:

- на початок року 96,4 (910 : 962 х 100);

- на кінець року 111,3 (1391 : 1250 х 100).

У випадку, коли власного капіталу не вистачає для фінансування поточних активів, залучаються короткострокові кредити і кредиторська заборгованість.  

В практиці діяльності підприємств джерела фінансування активів можуть використовуватися не за цільовим призначенням, зокрема довгострокові.

Кредити і позики  для покриття оборотних активів, щоб виявити це, необхідно порівняти власний оборотний капітал і довгострокові зобов'язання.

В нашому прикладі власний оборотний капітал перевищує величину довгострокових зобов'язань, що свідчить про цільове невикористання довгострокових кредитів.

11.3. Аналіз показників фінансової стійкості.

Фінансовий стан підприємства перш за все оцінюється за його фінансовою стійкістю. Фінансова стійкість – це такий стан фінансових ресурсів, їх розподіл і використання, які забезпечують розвиток підприємства на основі зростання прибутку та капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах допустимого рівня ризику.

Фінансова стійкість – це відображення постійного перевищення доходів над витратами, яке забезпечує вільне  маневрування грошовими коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє нормальному здійсненню процесу виробництва та реалізації продукції. Фінансова стійкість формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності підприємства і є головним компонентом його загальної стійкості.

Аналіз фінансової стійкості дозволяє відповісти на запитання наскільки ефективно підприємство керувало фінансовими ресурсами на протязі досліджуваного періоду. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідав вимогам рингу і потребам розвитку підприємства.

Фінансова стійкість перш за все передбачає дотримання умови фінансової рівноваги між власними і залученими фінансовими коштами. Фінансова рівновага являє собою таке співвідношення власного капіталу та зобов’язань, при якому за рахунок власних коштів погашаються як попередні, так і нові борги. При цьому, якщо і не існує джерела для погашення нової заборгованості в майбутньому, то встановлюються певні граничні умови на використання власних коштів в поточному періоді. Тобто, величина нових боргів обмежується розміром існуючих і, звичайно, очікуваних власних коштів.

Дотримання умови фінансової рівноваги створює нормативну базу для фінансової стійкості підприємства та його платоспроможності у часі, а також здійснює певні обмеження на розмір його зобов’язань перед персоналом, кредиторами, бюджетом, банками, інвесторами.

Показники, що характеризують ступінь забезпеченості запасів джерелами їх формування, є абсолютними показниками фінансової стійкості.

Для характеристики джерел формування запасів використовується кілька показників, що відображають неоднакову ступінь охоплення різних видів джерел. Ці показники наступні:

1) наявність власних оборотних коштів (ВОК), яка визначається як різниця між власним капіталом (ВК) і необоротними активами (НА):

ВОК=ВК-НА;

2) наявність власних і довгострокових джерел (ВД), що розраховується як сума попереднього показника і довгострокових зобов’язань (ДЗ):

ВД=ВОК+ДЗ ;

3) загальна величина формування запасів (ЗД), яка визначається, підсумовуючи попередній показник і суму поточних зобов’язань (ПЗ)

ЗД = ВД + ПЗ.

Отримані джерела формування запасів необхідно співставити з величиною запасів і подивитися, чи вистачає того чи іншого джерела для покриття величини запасів.

Якщо джерело перевищує розмір запасів, отримуємо надлишок, а якщо навпаки – то маємо нестачу джерела для формування величини запасів.

Показники фінансової стійкості – це перш за все показники, що характеризують структуру пасивів підприємства. За їх допомогою оцінюється склад джерел фінансування і співвідношення між ними. Крім того, для аналізу фінансової стійкості, необхідно визначати ступінь покриття відповідних активів джерелами їх формування. Для цього визначаються інші показники.

До основних показників оцінки фінансової стійкості можна віднести такі:

- коефіцієнт автономії;

- співвідношення між залученими коштами і власним капіталом;

- коефіцієнт маневреності;

- коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів;

- коефіцієнтом співвідношення власних оборотних коштів і загальної суми оборотних активів.

Важливим показником фінансової стабільності підприємства є коефіцієнт автономії (К_а). Він обчислюється як співвідношення суми власного капіталу до суми активів підприємства.

К_а на початок року =  = 0,58;

К_а на кінець звітного року =  = 0,58.

У нашому прикладі значення коефіцієнта свідчить про те, що у фінансуванні активів частка власного капіталу більша, ніж залученого.

Фінансування діяльності підприємства за рахунок довгострокових кредитів і позик дозволяє значно розширювати масштаби виробництва і отримувати більший прибуток. Сума власного капіталу та довгострокових кредитів і позик складають довгостроковий капітал підприємства. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів (К _д.з.) обчислюється як питома вага довгострокових позикових коштів у загальній сумі довгострокового капіталу.

К _д.з. на початок року =  = 0,28;

К _д.з. на кінець звітного року = = 0,3.

Для визначення мобільності використання власних коштів підприємства обчислюється коефіцієнт маневреності (К_м), який характеризує питому вагу власних оборотних коштів у загальному обсязі власного капіталу.

Сума власних оборотних коштів на початок року складає 910 тис.грн.. (1638-728), а на кінець звітного періоду  1391 тис.грн. (2171-780).

К_м на початок року = = 0,42;

К_м на кінець звітного періоду =  = 0,52.

Збільшення коефіцієнта на звітну дату на 0,1 слід оцінити позитивно, тому що за рахунок власних оборотних коштів покривається основна частина виробничих запасів і розрахунків з дебіторами.

Стабільність структури власних оборотних коштів, які змінюються в процесі господарської діяльності, характеризується коефіцієнтом співвідношення власних оборотних коштів і загальної суми оборотних активів (К _в.о.к.)

К _в.о.к. на початок року =  = 0,56;

 К _в.о.к. на кінець звітного періоду =  = 0,64.

Підвищення коефіцієнта на 0,08 пунктів свідчить про незначну зміну структури оборотних активів у напрямку збільшення частки власних оборотних коштів у сумі оборотних активів підприємства

11.4. Аналіз  ліквідності і платоспроможності.

У ринковій економіці, коли можлива ліквідація підприємств внаслідок їх банкрутства однією із найважливіших характеристик фінансового стану є ліквідність.

Під ліквідністю підприємства розуміють його здатність розрахуватися за своїми фінансовими зобов’язаннями за рахунок наявних активів, що можуть бути  використані  для  погашення  боргів.

Якщо стан розміщення зобов’язань підприємства відповідає умовам ліквідності, таке  підприємство  гарантоване  від банкрутства. Поняття ліквідність підприємства і платоспроможність не ідентичні.

Платоспроможність – це здатність підприємства сплачувати кошти за своїми зобов’язаннями, що вже настали і потребують негайного погашення. Для того щоб підтримувати підприємство у платоспроможному стані, фінансова служба повинна дбати про те, щоб його чисто грошові активи  відповідали потребам щоденних платежів.

Характеристика постійних значних залишків грошових коштів на поточному рахунку підприємства як ознаки високої ліквідності є  помилковою. Динаміка залишків коштів на рахунках в банку характеризує не міру ліквідності, а його поточну платіжну готовність, тобто платоспроможність. Отже, на рахунках в банку та в касі повинно бути грошових коштів не менше і не більше ніж це потрібно. Решта коштів повинна бути вкладена у матеріальні та інші ліквідні активи.

Одним з показників платоспроможності є ліквідність балансу. Ліквідність балансу – це здатність оборотних активів перетворюватися в готівку необхідну для нормально  фінансово-господарської діяльності. Іншими словами це можливість швидко реалізувати наявні засоби, кошти для оплати своїх  першочергових зобов’язань і непередбачених боргів.

Величиною оберненою до ліквідності балансу за часом перетворення активів в грошові засоби є  ліквідність активів. Чим менше часу потрібно для перетворення відповідного виду активів в грошові кошти, тим вища його ліквідність.

Низька ліквідність підприємства в першу чергу спричиняється збитковою діяльністю, а також нераціональним використанням фінансових ресурсів. Все це може призвести до банкрутства.

Банкрутство – це підтверджена документально економічна нездатність підприємства, що виражається в його неспроможності фінансувати поточну діяльність і оплачувати термінові зобов’язання.

Аналіз ліквідності, платоспроможності та ймовірності банкрутства передбачає вирішення таких основних завдань:

· здійснення оцінки ліквідності балансу підприємства;

· аналіз платоспроможності на основ  визначених коефіцієнтів ліквідності;

· оцінка можливості банкрутства підприємства;

· розробка заходів по стабілізації фінансового стану підприємства.

Аналіз платоспроможності починають з оцінки ліквідності балансу, яка передбачає порівняння відповідних груп активів та пасивів підприємства.

Для оцінки ліквідності балансу, аналізу платоспроможності підприємства має значення поділ активів підприємства за ступенем їх ліквідності на такі основні групи:

- найбільш активи (А₁);

- швидко ліквідні активи (А₂);

- повільно ліквідні активи (А₃);

- важко ліквідні і активи (А₄) .

Пасиви відповідно класифікуються на такі групи:

- найбільш термінові пасиви (П₁);

- короткострокові пасиви (П₂);

- довгострокові пасиви  (П₃);

- постійні пасиви  (П₄).

За різними методиками забезпечення наступних витрат і платежів відноситься чи до довгострокових пасивів, чи до постійних пасивів. До третьої групи також рекомендують включати доходи майбутніх періодів.

Баланс вважається ліквідним якщо виконуються такі умови:

А₁  П₁

А₂   П₂

А₃  П₃

А₄  П_4.

Показники платоспроможності розраховуються як відношення суми ліквідних активів до суми поточних зобов'язань.

Для оцінки платоспроможності підприємства використовують такі показники:  

- коефіцієнт покриття (К _п);

- коефіцієнт загальної ліквідності (К _л);

- коефіцієнт абсолютної ліквідності ( К_ал).  

Коефіцієнт покриття (К _п) обчислюється як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань і характеризує кратність покриття короткострокової заборгованості оборотними активами.  

К _п на початок року =  = 2,25;

К _п на кінець звітного періоду =  = 2,78.

Коефіцієнт покриття показує, що оборотних активів достатньо для розрахунків по короткострокових зобов'язаннях і свідчить про захищеність кредитів від непогашених зобов'язань. Міжнародний досвід показує, що для більшості підприємств коефіцієнт покриття повинен бути на рівні 2-2,5.

Коефіцієнт загальної ліквідності (К_л) обчислюється як відношення суми найбільш ліквідних активів (грошових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань. Товарно-матеріальні цінності при розрахунку цього показника виключаються з оборотних активів виходячи з тих міркувань, що їх не можна швидко перетворити в грошові кошти.

Кл на початок року = = 0,93;

Кл на кінець звітного періоду = = 1,18.

3 розрахунків видно, що коефіцієнт загальної ліквідності на початок року не забезпечував ліквідності. На кінець року становище дещо покращилось.

Практичний досвід підказує, що коефіцієнт загальної ліквідності (К_л) не повинен мати значення нижче одиниці.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_ал) обчислюється як відношення суми грошових коштів та їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань.

К_ал на початок року = = 0,35;

К_ал на кінець звітного періоду = = 0,44.

Теоретично достатнім вважається значення цього коефіцієнта в межах 0,25-0,3, тому що строки погашення зобов'язань не настають одночасно.

11.5. Аналіз показників ділової активності та ефективності діяльності.

Ефективність господарської діяльності вимірюється одним з двох способів, що відображають результативність роботи підприємства відносно або величини авансованих ресурсів, або величини їх споживання (затрат). Ці показники характеризують ступінь ділової активності підприємства. Співвідношення між динамікою обсягу продукції, робіт, послуг і динамікою ресурсів визначають характер економічного росту. Для оцінки ефективності господарської діяльності також використовують показники рентабельності – прибутковості чи дохідності капіталу, ресурсів чи продукції.

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті проявляється перш за все в швидкості обороту його засобів. Рентабельність відображає ступінь прибутковості його діяльності. Аналіз ділової активності і рентабельності полягає в дослідженні рівня і динаміки різноманітних фінансових коефіцієнтів оборотності і рентабельності, які є відносними показниками фінансових результатів діяльності підприємства.

Оцінку ділової активності необхідно здійснювати з метою вирішення конкретних питань і отримання кваліфікованої оцінки стану підприємства. Питання, що розглядаються при оцінці ділової активності, тісно пов’язані з іншими аспектами аналізу, так як базуються на результатах аналізу ефективності використання усіх ресурсів підприємства.

Оцінка ділової активності в сучасних умовах може проводитись як на якісному, так і на кількісному рівнях. Характеристика якісного рівня ділової активності може бути отримана шляхом порівняння його з спорідненими підприємствами галузі. Кількісні показники ділової активності характеризують результати на ефективність поточної діяльності підприємства.

Як якісні так і кількісні показники ділової активності мають велике значення для оцінки фінансового стану підприємства, так як швидкість обігу коштів, при інших рівних умовах відображає підвищення виробничо-технічного потенціалу. Крім того, швидкість обігу коштів є швидкістю їх перетворення в грошову форму, що безпосередньо впливає на платоспроможність підприємства. Аналіз показників ділової активності дає можливість виявити слабкі місця, що вимагають особливої уваги та розробити заходи для їх усунення.

Таблиця 11.2. Додаткова інформація для визначення показників ділової активності, тис. грн.

Показник	За звітом
Чистий дохід від реалізації продукції	7670
Собівартість реалізованої продукції	5620
Адміністративні витрати	980
Прибуток від операційної діяльності	670
Чистий прибуток	493,5

Для оцінки управління активами підприємства використовується коефіцієнт оборотності активів (К _о.а.) Він розраховується як відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до середньої вартості активів:

К _о.а. = = 1,83.

Це показник характеризує суму доходу (виручки), яку отримує підприємство від реалізації продукції, на кожну гривню, що вкладена в активи підприємства.

В розрахунках також можна використовувати чисті активи (загальна сума активів мінус поточні зобов'язання). Тоді розрахунок коефіцієнта буде мати такий вигляд:

К _о.а. = = 2,23.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів (К _об.з.) розраховується як відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до середньої вартості товарно-матеріальних запасів:

 К _об.з. =  = 6,93.

або як відношення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) до середньої вартості товарно-матеріальних запасів:

К _об.з. = = 5,08.

 Чим вище значення коефіцієнту оборотності товарно-матеріальних запасів, тим краще.

Аналіз статей дебіторської заборгованості ґрунтується на аналогічній методиці. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (К _об.д) становить:

К _об.д. = = 15,34.

Середній строк погашення дебіторської заборгованості (Д _д) визначається як відношення середньої суми дебіторської заборгованості до середньоденної величини чистого доходу (виручки).

Д_д = = 23,5 (днів).

Для оцінки адміністративних витрат у динаміці та порівняння з аналогічними підприємствами галузі використовується коефіцієнт адміністративних витрат ( К _{адм.витр}.), який розраховується як відношення цих витрат до суми чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

К _{адм.витр}. = = 0,13 або 13 %.

Для оцінки рентабельності операційної діяльності використовується коефіцієнт операційного прибутку (К _оп.пр.), який показує частку операційного прибутку у сумі чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

 К _оп.пр. =  = 0,9 або 9 % .

Друга група показників рентабельності характеризує взаємозв'язок прибутку та активів. Коефіцієнт рентабельності активів (К _акт.) розраховується як відношення чистого прибутку до середньої суми активів.

К _акт. =  = 0,12 або 12 %.

Показники рентабельності активів відображають загальну прибутковість підприємства, яка залежить від ефективного управління активами.

В ряду фінансових коефіцієнтів важливим показником є коефіцієнт рентабельності власного капіталу (К _вл.кап.). Він визначається як результат ділення чистого прибутку на середню суму власного капіталу.

К _вл.кап. = = 0,2 або 20 %.

Цей коефіцієнт є одним із критеріїв, за яким власники приймають рішення щодо інвестицій.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Успішна діяльність суб’єктів підприємництва в умовах ринкових відносин в значній мірі залежить від стійкості фінансового стану. Стабільний фінансовий в свою чергу, є важливою умовою ефективної діяльності. Показники, що характеризують фінансовий стан підприємства відображаються у фінансовій звітності. Склад, зміст, порядок складання і подання фінансової звітності визначені відповідними національними стандартами обліку та звітності. Основними формами річної фінансової звітності є “Баланс”, “Звіт про фінансові результати”, “Звіт про власний капітал”, “Звіт про рух грошових коштів”,  “Примітки до фінансової звітності”. Інформація фінансової звітності необхідна як зовнішнім, так і внутрішнім користувачам для вирішення відповідних питань.

До основних завдань аналізу фінансового стану можна віднести наступні: аналіз активів та пасивів підприємства; аналіз фінансової стійкості; аналіз ліквідності і платоспроможності; аналіз ділової активності; аналіз ефективності діяльності.

В процесі аналізу балансу підприємства вивчається динаміка й структура активів, пасивів та зобов’язань. Показники фінансової стійкості характеризують співвідношення окремих груп пасивів, а також ступінь покриття активів відповідними пасивами. Рівень платоспроможності оцінюють за показниками ліквідності. Для оцінки ділової активності необхідно використовувати систему показників оборотності коштів підприємства. Ефективність господарювання характеризують за допомогою показників рентабельності.