Аналіз стану, структури та ефективності використання основних фондів підприємства

7.1.  Значення, зміст, завдання та інформаційне забезпечення аналізу основних засобів.

Основні засоби підприємства відносяться до необоротних активів. Важливими характеристиками основних засобів є такі:

- основні засоби беруть участь у діяльності підприємства тривалий період часу, який перевищує один рік, або операційний цикл, якщо він більший за один рік;

-  основні засоби функціонують у процесі діяльності підприємства в незмінній натуральній формі, втрачаючи при цьому свою вартість у зв’язку з фізичним та моральним зносом;

-  основні засоби зменшують свою вартість і переносять її на витрати підприємства за частинами у вигляді амортизаційних відрахувань.

 Отже, основні засоби - це складова виробничих ресурсів, які використовуються в процесі господарської діяльності суб’єкта господарювання в незмінній натуральній формі тривалий період часу, який більший за один рік (або  протягом операційного циклу, якщо він більший за рік) та внаслідок зносу розподіляють свою вартість на витрати підприємства у вигляді амортизаційних відрахувань.

Проблема ефективного використання основних засобів в умовах ринкових перетворень в Україні дуже актуальна.   Повніше використання засобів  праці веде до зменшення потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості (а значить і прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основних фондів.

Економічний аналіз основних засобів здійснюється з метою визначення резервів підвищення ефективності їх використання і резервів збільшення обсягу продукції внаслідок більш ефективного використання засобів прац.

Завдання аналізу наступні:

· оцінка складу, структури та інтенсивності руху основних фондів;

· аналіз технічного стану засобів праці;

· аналіз ефективності використання усіх основних фондів;

· аналіз використання окремих видів засобів праці;

· визначення впливу ефективності використання основних фондів на обсяг продукції.

Перелік даних завдань визначають зміст і порядок  проведення аналізу основних засобів.

Джерелами інформації для аналізу основних засобів суб’єкта господарювання є: паспорт підприємства; форма № 1 “Баланс”, форма № 4 “Звіт про власний капітал”; форма  № 1-П “Звіт підприємства по продукції”; форма № 11-ОЗ “Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)”, звіт “Основні  показники діяльності підприємства” (форма № 1 – підприємництво), “Примітки до фінансової звітності”, баланс виробничих потужностей, дані бухгалтерського обліку необоротних активів; планові дані.

7.2. Аналіз складу, структури, технічного стану основних фондів і забезпеченості підприємства засобами праці.

Зміст економічного аналізу основних фондів, в першу чергу, вимагає вивчення їх наявності, складу, структури і руху.

Наявність засобів праці вивчається на початок та кінець звітного періоду за відповідними даними першого розділу звіту форми  № 11 -ОЗ. В основі аналізу складу основних фондів лежить їх групування  за відповідним ознаками (за галузевою належністю, за функціональним призначенням  тощо).

Різноманітний склад основних засобів зумовлює вивчення їх структури, тобто співвідношення окремих груп в загальному обсязі). Особливу увагу в процесі аналізу слід звертати на співвідношення активної та пасивної частини у вартості

 Зміна обсягу та структури основних фондів обумовлена їх рухом – надходженням  та вибуттям. Для аналізу інтенсивності руху основних засобів використовують такі показники:

1.Коефіцієнт оновлення, який розраховується відношенням вартості основних фондів, що надійшли на  підприємство за звітний період, до первісної вартості засобів праці на кінець періоду.

2.Коефіцієнт вибуття, який розраховується відношенням вартості основних фондів, що вибули за звітний період, до первісної вартості засобів праці на початку звітного періоду.

3.Коефіцієнт приросту (коли надходження перевищує вибуття), який розраховується відношенням різниці надходження і вибуття основних засобів до первісної вартості основних фондів на початку періоду.

Дані показники обчислюються по основних групах основних фондів і вивчаються у динаміці.

Наступним етапом аналізу є оцінка технічного стану засобів праці. До показників, що характеризують технічний стан основних фондів, відносять: коефіцієнт оновлення, коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності.

Коефіцієнт зносу визначається за даними першого розділу активу балансу на початок і кінець звітного періоду як відношення величини зносу до первісної вартості основних фондів.

Коефіцієнт придатності визначається, як різниця між одиницею та коефіцієнтом зносу або як відношення залишкової вартості основних фондів до первісної вартості основних фондів.

Зменшення коефіцієнта зносу і відповідне збільшення коефіцієнту придатності свідчить про покращення технічного стану основних  фондів.

Технічний рівень виробництва залежить від строків функціонування основних фондів, в першу чергу машин та обладнання. Аналіз вікового складу виробничого обладнання передбачає його групування по таких інтервалах: до 5 років, від 5 до 10 років, від 10 до 20 років, понад 20 років.

Узагальненим показником, що характеризує віковий склад виробничого обладнання, є середній строк його експлуатації, який визначається за середньою арифметичною зваженою. Оптимальним строком експлуатації вважається термін до 7 років.

Наступним етапом аналізу є оцінка технічного стану засобів праці. До

Рівень фізичного стану обладнання, ступінь  його зносу визначається не тільки строком експлуатації, але і своєчасним та якісним проведенням ремонтних робіт. Аналіз ремонту передбачає оцінку виконання завдань по здійсненню ремонту згідно з обсягом робіт, по сумі витрат, по кількості відремонтованих робіт.

Забезпеченість підприємства основними засобами можна аналізувати по окремих групах, співставляючи фактичну наявність засобів праці з плановою потребою в них.

Узагальненими показниками забезпеченості основними засобами є фондоозброєність і технічна озброєність. Вони характеризують відповідно розмір усіх основних засобів та їх активної частини в розрахунку на одного працівника. Показники технічної озброєності та фондоозброєності можна розрахувати по відношенню до чисельності робітників в найбільшу зміну.

Між показниками фондовіддачі (Ф _в), продуктивності праці (ПП) та фондоозброєності (Ф_О) існує така залежність:

Основні засоби ефективно використовуються за умови підвищення продуктивності праці і зростання фондоозброєності, але темпи зростання продуктивності праці повинні бути вищі, ніж темпи зростання фондоозброєності.

7.3. Аналіз фондовіддачі.

Показники, що характеризують ефективність використання основних засобів, поділяються на загальні та індивідуальні. Загальні показники характеризують використання всіх основних фондів, індивідуальні – окремих їх груп.

 До загальних показників відносяться:

1.Фондовіддача (відношення вартості продукції до середньорічної вартості основних засобів).

2.Фондомісткість (показник, обернено  пропорційний до першого).

3. Рентабельність (відношення чистого прибутку до середньої вартості основних  засобів).

Фондовіддача є одним з основних показників ефективності використання основних засобів. Даний показник характеризує величину обсягу продукції в розрахунку на 1 грн. обсягу основних фондів. Фондовіддача активної частини основних фондів називається машиновіддачею.

Аналіз фондовіддачі передбачає вирішення наступних завдань:

- вивчення динаміки фондовіддачі;

- визначення впливу зміни фондовіддачі на обсяг продукції;

   - факторний аналіз фондовіддачі;

 визначення резервів більш ефективного використання основних засобів.

На обсяг випуску впливають такі основні фактори, пов’язані з використанням основних засобів

- зміна середньорічної вартості основних фондів (ОЗ) ;

- зміна фондовіддач (Ф_В).

.

Вплив факторів можна розрахувати способом абсолютних різниць. Вплив  зміни середньорічної вартості фондів дорівнює добутку абсолютної зміни по середньорічній вартості основних виробничих фондів на базовий рівень фондовіддачі. Вплив зміни фондовіддачі дорівнює добутку абсолютного приросту по фондовіддачі на середньорічну вартість основних фондів за звітний період. Сумарний вплив двох факторів дорівнює абсолютному приросту обсягу випуску продукції.

 Для визначення впливу факторів на обсяг продукції можна використати і таку факторну модель:

,

де ПВ _{а ч-} питома вага активної частини в складі основних засобів;

Ф в _а..ч . - віддача активної частини основних засобів.

Вплив зміни середньорічної вартості фондів дорівнює добутку зміни середньорічної вартості фондів на базовий показник питомої ваги активної частини фондів та базову фондовіддачу активної частини фондів.

Вплив зміни питомої ваги активної частини фондів у загальній середньорічній вартості дорівнює добутку зміни питомої ваги активної частини фондів у їх середньорічній вартості на звітний показник середньорічної вартості фондів та базову фондовіддачу активної частини фондів.

Вплив зміни віддачі активної частини фондів дорівнює добутку зміни віддачі активної частини фондів на звітний показник середньорічної вартості фондів та звітну питому вагу активної частини у складі основних засобів. Сумарний вплив трьох факторів дорівнює абсолютному приросту обсягу продукції.

На зміну фондовіддачі справляють вплив такі фактори:

- зміна частки активної частини фондів;

 - зміна віддачі активної частини фондів .

Факторна модель має такий вигляд:

Вплив факторів  також можна розрахувати способом абсолютних різниць.

Загальну оцінку ефективності використання засобів праці здійснимо за даними таблиці 7.1.

Таблиця 7.1. Дані для аналізу основних засобів

Показник	Роки		Зміна (+, -)
	минулий	поточний
1. Обсяг продукції, тис. грн.	7416,2	5668,7	-1747,5
2. Середня вартість основних засобів, тис. грн.	4844,0	4725,1	-118,9
3. Фондовіддача, грн.	1,5310	1,1997	-0,3313

Зниження фондовіддачі свідчить про менш ефективне використання основних засобів порівняно з минулим роком.

Внаслідок зменшення вартості основних засобів обсяг продукції зменшився на 182 тис. грн. (-118,9 х 1,5310).

 Приріст обсягу продукції за рахунок зниження фондовіддачі становить  -1565,5  (-0,3313 х 4725,1).

Сумарний вплив факторів дорівнює   -1747,5 тис. грн. (-182 – 1565,5).

В таблиці 7.2 наведені дані для  факторного аналізу фондовіддачі.

Фондовіддача порівняно з минулим роком знизилась на 0,3313 грн. в тому числі, внаслідок зменшення питомої ваги активної частини на 0,0378 грн. (-0,016 х 2,3618) і в результаті зниження машиновіддачі на 0,2935 грн.

Таблиця 7.2 Факторний аналіз фондовіддачі

Показник	Роки		Зміна (+,-)
	минулий	поточний
1. Середня вартість основних засобів, тис. грн.	4844,0	4725,1	-118,9
в тому числі виробничого обладнання	3140,0	2950,4	-189,6
2. Питома вага активної частини, %	64,8	62,4	-1,6
3. Фондовіддача, грн.	1,5310	1,1997	-0,3313
4. Машиновіддача, грн.	2,3618	1,9213	-0,4405

(-0,4405 * 0,624).

7.4. Аналіз використання виробничого обладнання.

Аналіз рівня використання виробничого обладнання передбачає наступне:

- оцінку показників, що характеризують використання виробничого обладнання.

- визначення резервів підвищення ефективності використання обладнання.

- визначення впливу використання виробничого обладнання на обсяг продукції.

Рівень використання виробничого обладнання характеризується такими показниками, як:

1.Коефіцієнт використання наявного обладнання.

2.Коефіцієнт використання встановленого обладнання.

3.Коефіцієнт змінності роботи обладнання.

4.Коефіцієнт екстенсивного навантаження.

5.Коефіцієнт інтенсивного навантаження.

6.Інтегральний коефіцієнт.

Коефіцієнт використання наявного обладнання визначається як відношення кількості одиниць діючого обладнання до кількості наявного обладнання. Коефіцієнт використання встановленого обладнання визначається як відношення кількості одиниць діючого обладнання до встановленого обладнання.

 Аналізуючи перший і другий показники, з’ясовують наявність реальних резервів залучення у виробництво наявного устаткування, обладнання, його встановлення і використання. В процесі аналізу виясняється, яке конкретне обладнання не встановлене і за якої причини. Аналіз дозволяє передбачити заходи про його можливе залучення у виробництво чи реалізацію на сторону.

Аналіз екстенсивного використання обладнання пов’язаний з вивченням часу його роботи. Аналіз використання обладнання за часом роботи здійснюється на основі балансу часу роботи обладнання, складовими елементами якого є календарний фонд часу, режимний фонд часу, можливий, плановий та фактичний фонди часу.

Календарний фонд часу обладнання розраховується як добуток кількості календарних днів  у досліджуваному періоді, тривалості доби (24 години) та кількості одиниць обладнання.

Для того, щоб визначити режимний фонд часу роботи обладнання, необхідно знайти добуток кількості одиниць обладнання, кількості робочих днів в досліджуваному періоді і тривалості робочого дня в годинах з врахуванням коефіцієнта змінності.

Можливий фонд часу роботи обладнання розраховується як різниця між режимним фондом часу і часом, передбаченим на ремонт обладнання.

Плановий фонд часу – час, необхідний для планового випуску продукції. Фактичний фонд часу – час, необхідний для фактичного випуску продукції.

Порівнюючи календарний і режимний фонд часу, виявляють можливості більш ефективного використання обладнання за рахунок підвищення коефіцієнта змінності.

Здійснюючи порівняння режимного і можливого фондів часу, аналізують використання обладнання за рахунок скорочення  часу на здійснення ремонтів.

Співставляючи фактичний фонд часу з плановим, визначають відповідні зміни в часу роботи (понадпланові втрати або збільшення часу роботи обладнання порівняно з планом).

Одним з показників використання обладнання за часом є коефіцієнт змінності. Він розраховується як відношення загальної кількості верстато - годин до кількості одиниць обладнання. Підвищення коефіцієнта змінності свідчить про зменшення втрат часу роботи обладнання, що, в свою чергу, призводить до збільшення обсягу продукції.

Коефіцієнт екстенсивного навантаження визначається як відношення фактичного часу роботи обладнання до максимально можливого або планового часу.

Використання обладнання необхідно аналізувати не  тільки за часом, але і за потужністю. Це здійснюється за допомогою коефіцієнта інтенсивного навантаження, який розраховується як відношення фактичного виробітку продукції за одиницю часу роботи обладнання до максимально можливого або планового виробітку.

Інтенсивний шлях розвитку підприємства передбачає досягнення більшої частки приросту обсягу продукції за рахунок збільшення виробітку продукції за одиницю часу роботи обладнання порівняно з часткою приросту продукції, виготовленої внаслідок підвищення ефективності часу роботи обладнання.

Обсяг продукції можна виразити як добуток часу роботи обладнання на виробіток продукції за одиницю часу. Виходячи з цієї залежності визначають вплив екстенсивного та інтенсивного використання обладнання на обсяг виробництва продукції.

Загальним показником використання обладнання є інтегральний коефіцієнт, який визначається як добуток коефіцієнтів екстенсивного та інтенсивного навантаження. Він характеризує збільшення обсягу продукції (зменшення) внаслідок зміни часу роботи обладнання та його продуктивності.

Завершальним етапом аналізу  активної частини є визначення резервів підвищення ефективності роботи обладнання, а також розробка заходів по покращенню використання обладнання за часом та за потужністю.

Успішне функціонування основних фондів та виробничих потужностей залежить від того, якою мірою реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори кращого їх використання. Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей означає: по-перше, збільшення часу функціонування основного устаткування і, по-друге, підвищення питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві.

Основними напрямками збільшення часу функціонування обладнання є: скорочення та ліквідація внутрішньо змінних простоїв шляхом підвищення рівня організації виробництва (повне і своєчасне забезпечення робочих місць інструментами, матеріалами, напівфабрикатами, деталями); підвищення якості ремонтного обслуговування устаткування; скорочення цілодобових простоїв устаткування, підвищення коефіцієнта змінності його роботи. На підприємствах України з дискретним характером виробництва кількість не працюючого впродовж доби устаткування нерідко досягає 15-20%, коефіцієнт змінності в середньому в промисловості становить 1,4 (з урахуванням внутрішньозмінних простоїв ще менше - 1,2), що свідчить про значні резерви кращого використання засобів праці.

Важливим напрямком підвищення ефективності використання основних фондів є зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування, обсяги якого є досить значними.

Слід підкреслити, що екстенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей хоча повністю на сьогодні не реалізоване, все ж воно має межі.

Набагато ширші можливості має інтенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей, яке передбачає підвищення ступеня завантаження устаткування за одиницю часу. Підвищення інтенсивного завантаження устаткування може бути досягнуто шляхом модернізації діючого устаткування, машин та механізмів, установлення оптимального режиму їх роботи.

Інтенсивне використання основних фондів підвищується також через технічне удосконалення засобів праці та технології виробництва, скорочення строків досягнення проектної продуктивності техніки, удосконалення наукової організації праці, виробництва й управління, підвищення кваліфікації та професійної майстерності робітників.

Досить значними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей є удосконалення структури основних виробничих фондів. Оскільки збільшення випуску продукції досягається тільки у провідних основних цехах, то важливо підвищувати їх частку в загальному обсязі основних фондів. Збільшення основних фондів допоміжного виробництва веде до зростання фондомісткості продукції, оскільки безпосередньо обсяги продукції не збільшує, але і без пропорційно розвинутого допоміжного виробництва основні цехи з повною віддачею не можуть функціонувати. Тому необхідно встановлювати оптимальну виробничу структуру підприємства, а це важливий напрямок кращого використання основних фондів.

Важливий резерв кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів та виробничих потужностей - швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Практика свідчить, що середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить п'ять-шість і більше років. Разом з тим технічно й економічно обґрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників за один-два роки, залежно від галузі та виду підприємства.

7.5. Аналіз використання виробничих площ.

Необхідно здійснювати аналіз використання не тільки активної частини засобів праці, але й пасивної, до якої, зокрема, відносяться виробничі будівлі та площі, які вони займають.

Аналіз виробничих площ здійснюється в такій послідовності:

1.Аналізується динаміка показників, що характеризують використання виробничих площ.

2.Визначається вплив використання виробничих площ на обсяг продукції.

3.Розробляються заходи по більш ефективному використанню виробничих площ.

До показників, що характеризують використання виробничої площі, можна віднести:

1.Обсяг продукції на одиницю виробничої площі (на 1 кв. м).

2.Співвідношення площ основного та допоміжного призначення в загальній виробничій площі.

3.Середня виробнича площа на одиницю обладнання.

4.Кількість виробничого обладнання на одиницю виробничої площі.

5.Забезпеченість виробничою площею (відношення  фактичної виробничої площі до виробничої площі за нормою).

6.Обсяг продукції на 1 робоче місце.

7.Коефіцієнт використання виробничої площі ( відношення кількості робочих місць за звітом до кількості робочих місць за нормою).

Методику аналізу забезпеченості виробничими площами і ефективності їх використання здійснимо на прикладі одного з показників.

Таблиця 7.3 Дані аналізу використання виробничої площі

Показники	За минулий рік	За поточний  рік	Зміна (+.-)
1.Обсяг продукції, тис. грн.	7416,2	5668,7	-1747,5
2.Виробнича площа, кв. м.	2530	2400	-130
3.Виробіток продукції  на 1 кв. м виробничої площі, грн	2931,3	2362,0	-569,3

Негативна зміна останнього показника свідчить про зниження ефективності використання виробничої площі. Внаслідок зменшення виробітку на одиницю виробничої площі обсяг виробництва продукції зменшився на 1366,3 тис. грн. (-569,3*2400).

Внаслідок зменшення величини виробничої площі обсяг продукції зменшився на 381,2 тис. грн. (-130*2931,3).

Загальний приріст по обсягу продукції дорівнює  –1747,5 тис. грн.

 (-1366,3-381,2).

Отже, зменшення обсягу продукції обумовлено  як зменшенням розміру виробничих площ, так і зниженням ефективності їх використання.

Аналіз забезпеченості підприємства виробничою площею, вивчення рівня її використання дозволяє виявити невикористані можливості збільшення обсягу продукції на тій же виробничій площі, розробити конкретні заходи кращого використання виробничої площі за призначенням

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Від забезпеченості підприємства основними засобами та ефективності їх використання значною мірою залежать кінцеві результати виробництва. В процесі аналізу основних засобів здійснюється оцінка їх складу, структури, досліджується динаміка засобів праці, інтенсивність їх руху протягом досліджуваного періоду, вивчається забезпеченість персоналу основним засобами, їх технічний стан, рівень використання у виробництві. Показники, що характеризують відповідні операції, вивчаються у динаміці. Узагальнююча оцінка використання усіх основних засобів здійснюється за показниками фондовіддачі та фондомісткості. Досягнення позитивного приросту обсягу продукції за рахунок підвищення ефективності використання основних засобів свідчить про інтенсивний шлях розвитку підприємства. Ефективність використання усіх засобів раці залежить від рівня використання їх активної та пасивної частини.

Аналіз  матеріальних ресурсів та ефективності їх використання.

8.1. Значення, завдання, зміст і джерела аналізу матеріальних ресурсів.

Відповідно до П(С)БО 9 “Запаси” (п. 6) матеріальні ресурси (виробничі запаси)  уявляють собою запаси предметів праці, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб, і наявність яких є необхідною умовою ритмічної роботи підприємства.

Основні характеристики матеріальних ресурсів такі:

- беруть участь у процесі господарської діяльності протягом одного виробничого циклу та повністю змінюють свою форму;

- повністю переносять свою вартість на витрати підприємства на протязі одного виробничого циклу.

Використовуючи характеристики матеріальних ресурсів, які відповідають визначенню фінансово-виробничих ресурсів та можуть бути використані при оцінці ефективності їх витрачання, а також термінологію, що відповідає П(С)БО, можна запропонувати таке визначення матеріальних ресурсів на рівні суб’єкта господарювання:

Матеріальні ресурси – це складова виробничих ресурсів, які беруть участь у процесі господарської діяльності протягом одного виробничого циклу, при цьому повністю змінюють свою форму та переносять свою вартість на витрати підприємства.

Матеріальні ресурси - це об'єктивно необхідні умови функціонування виробництва. Вони все більше впливають на зростання його ефективності та якість роботи. Здебільшого від рівня управління ресурсами, його координації з процесом виробництва залежать основні показники діяльності підприємств — виконання плану реалізації, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, прискорення оборотності оборотних засобів. Це обумовлено такими факторами значимості матеріальних ресурсів у виробництві:

• виробничі запаси складаються в основному з сум власних оборотних засобів, тому прискорення їх оборотності - великий резерв підвищення ефективності;

• витрати на матеріальні ресурси - основна частина собівартості продукції;

• правильна організація управління матеріальними ресурсами - умова ритмічності виробництва;

• більш жорстке нормування витрат матеріальних ресурсів та лімітування вимагають посилення режиму економії.

Конкретний склад матеріальних запасів кожного підприємства визначається характером його виробничої діяльності, належністю до певної галузевої групи, видами продукції, що випускається, Але при всій різноманітності матеріалів, що використовуються, вони складають основу виробничого процесу, в них вкладена більша частина оборотних засобів.

У вирішенні питання про повноцінне забезпечення підприємства необхідними матеріальними ресурсами та ефективне їх використання, яких вимагає нормальний хід виробничого процесу, велике значення має економічний аналіз

Мета аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів полягає в одержанні найбільш інформативних ключових параметрів, які дають об'єктивну й точну оцінку наявності в підприємства різних видів матеріальних ресурсів з погляду забезпечення його конкурентоспроможності, уможливлюють оцінку ефективності управлінських рішень щодо формування портфеля замовлень на матеріальні ресурси, виявлення резервів підвищення ефективності використання ресурсів, розробку заходів для їх мобілізації.

   Завдання аналізу наступні:

· оцінка забезпеченості виробництва матеріалами та аналіз матеріально-технічного постачання;

· аналіз використання матеріалів у виробництві;

· визначення впливу забезпеченості матеріалами та ефективності їх використання на обсяг виробництва.

Перелік даних завдань визначають зміст і порядок  проведення аналізу основних засобів.

Джерелами аналізу матеріальних ресурсів є наступні: ”Звіт про основні показники  діяльності підприємства” (форма № 1 – підприємництво), “Звіт промислового підприємства по продукції (форма № 1-П), “Примітки до фінансової звітності”, оперативні дані відділу матеріально-технічного постачання, інформація складських і транспортних служб, відомості аналітичного бухгалтерського обліку про надходження, витрачання та залишки матеріальних ресурсів; плани матеріально-технічного постачання, нормативно-довідкові дані, які регулюють господарську діяльність.

8.2. Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами та оцінка стану матеріально-технічного постачання

Зміст економічного аналізу матеріальних ресурсів в першу чергу вимагає вивчення забезпеченості підприємства матеріалами.

В процесі забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами в першу чергу перевіряють якість плану матеріально-технічного постачання. Перевірку реальності плану починають з вивчення норм і нормативів, що покладені в основу розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах. Потім перевіряється відповідність плану постачання потребам виробництва продукції й утворення необхідних запасів виходячи з прогресивних норм витрати матеріалів.

Важливою умовою безперебійної роботи підприємства є повна забезпеченість потреби в матеріальних ресурсах джерелами покриття. Вони можуть бути зовнішніми і внутрішніми. До зовнішніх джерел відносяться матеріальні ресурси, що надходять від постачальників відповідно до укладених договорів. Внутрішні джерела - це скорочення відходів сировини, використання вторинної сировини, власне виготовлення матеріалів і напівфабрикатів, економія матеріалів у результаті впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Реальна потреба в завезенні матеріальних ресурсів з боку - це різниця між загальною потребою у визначеному  виді матеріалу і сумою власних  внутрішніх джерел її покриття.

В процесі аналізу забезпеченості підприємства матеріалами вирішуються такі завдання:

1) перевіряється правильність розрахунку реальної потреби в матеріалах;

2) здійснюється оцінка забезпеченості планової потреби договорами, укладеними з постачальниками;

3) здійснюється оцінка ступеня виконання договорів;

4) аналізується відповідність фактичного надходження матеріалів з реальною потребою в них;

5) визначається вплив забезпеченості підприємства матеріалами на обсяг продукції.

Під час проведення аналізу важливо перевірити забезпеченість потреби в завезенні матеріальних ресурсів договорами на їхнє постачання і фактичне виконання договорів (див. таблицю 8.1).

Дані таблиці дозволяють зробити  такі висновки:

Підприємство не повністю забезпечене матеріалами “А” і “Б”, але ступінь забезпеченості по матеріалу “А” вища, ніж по матеріалу ”Б”. Матеріалу “В” надійшло на підприємство на 10 тонн (710-700) більше ніж, планувалося.

 Таблиця 8.1 Забезпечення потреби матеріальних ресурсів договорами і фактичне їхнє виконання

Мате ріал	Реальна потреба, т	За укладеними договорами, т	Фактично надійшло	Забезпеченість потреби договорами, %	Виконання договорів, %	Забезпеченість, %
А	2000	1950	1900	98	96,9	95
Б	1820	1790	1680	98,4	93,0	92,5
В	700	700	710	100	101,4	101,4

Що стосується забезпеченості реальної потреби договорами, то вона має місце також лише по матеріалу ”В”. По матеріалах “А” і “Б” ступінь забезпеченості майже однаковий

На забезпеченість матеріалами впливає ступінь виконання договорів. По матеріалах А і Б рівень виконання договорів нижчий 100 %, а по матеріалу В має місце перевиконання на 1,4 %.

Дані такого аналізу використовуються для визначення впливу забезпеченості окремими матеріалами на обсяг продукції. Щоб визначити цей вплив необхідно:

1) Розрахувати відхилення фактичного надходження матеріалу від реальної потреби в ньому.

2) Визначити в натуральному виражені можливе збільшення обсягу продукції, внаслідок перевищення фактичного надходження над реальною потребою, або втрати продукції в результаті незабезпеченості матеріалами. Для цього необхідно відхилення фактичного надходження від реальною потреби поділити на норму витрат матеріалу на одиницю продукції.

Своєчасне забезпечення виробництва матеріальними ресурсами і їхнє раціональне використання у вирішальній ступені залежать від матеріально-технічного забезпечення. Тому виникає необхідність аналізу виконання плану матеріально-технічного постачання. Однак перш ніж аналізувати виконання цього плану, необхідно перевірити його обґрунтованість, правильність розрахунків потреби в матеріальних ресурсах для виконання виробничої програми, прогресивність норм і нормативів, покладених в основу плану. Крім того, варто перевірити, якою мірою в ньому враховані положення плану організаційно-технічних заходів щодо економіки матеріалів, використанню відходів і вторинних матеріалів, упровадженню замінників дорогих і дефіцитних матеріалів.

Потреба в матеріальних ресурсах обчислюється по основних матеріалах в укрупненій номенклатурі шляхом множення показника прогресивної норми витрати матеріалів на виробництво одиниці виробу на показник планового обсягу випуску кожного виробу.

Витрата матеріалів для забезпечення виробничої програми обчислюється за формулою:

де  — річна програма випуску кожного виду продукції;  — норма витрати матеріалів на одиницю продукції; n — число позицій у номенклатурі.

Крім того, визначаються також потреби в матеріальних ресурсах з урахуванням зміни залишків незавершеного виробництва, враховується потреба в допоміжних матеріалах, паливу, енергії й ін.

При аналізі виконання плану матеріально-технічного постачання необхідно:

· встановити повноту охоплення заявками всіх необхідних підприємству матеріалів;

· перевірити правильність усіх розрахунків потреби в матеріальних ресурсах як на здійснення виробничої програми, так і на зміну залишків незавершеного виробництва, на ремонтно-експлуатаційні нестатки;

· перевірити правильність залишків матеріалів на початок і кінець планового періоду (тобто очікуваних і перехідних залишків);

· скласти баланс забезпеченості і перевірити об'єктивність фондів на матеріальні ресурси;

· перевірити заходи щодо мобілізації внутрішніх ресурсів;

· після перевірки обґрунтованості планових показників потреби в матеріальних ресурсах проводиться аналіз виконання плану матеріально-технічного постачання.

Аналіз виконання плану постачання здійснюється в розрізі номенклатури матеріалів за їх обсягом, за строками, постачання, за якістю матеріалів, що надходять на підприємство.

В процесі аналізу матеріально-технічного постачання здійснюється оцінка ритмічності постачання,  його  комплектності, пропорційності і своєчасності.

Ритмічність постачання аналізується за допомогою коефіцієнта ритмічності, який визначається як відношення фактичного надходження ресурсів в межах укладених договорів до обсягу находження матеріалів за укладеними договорами.

 Комплектність постачання аналізується співставленням фактичного обсягу, асортимент матеріалів з відповідними плановими даними.

В процесі аналізу пропорційності постачання порівнюють фактичну структуру матеріальних ресурсів з плановою структурою.

Важливе значення має своєчасність постачання матеріалів на підприємство (згідно із установленими строками).  Порушення термінів постачання веде до недовиконання плану виробництва і реалізації продукції.

8.3. Аналіз використання матеріальних ресурсів у виробництві.

Аналіз ефективності використання матеріалів здійснюється за допомогою системи загальних та індивідуальних показників .

Основні показники ефективності використання матеріальних ресурсів наступні:

- матеріаловіддача, яка розраховується як відношення вартості товарної продукції до суми матеріальних витрат і характеризує вихід продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів;

- матеріаломісткість продукції (розраховується як відношення суми всіх матеріальних витрат до вартості товарної продукції).

- рівень використання матеріальних ресурсів за структурою випуску продукції (розраховується як відношення суми матеріальних витрат до собівартості продукції і характеризує питому вазу матеріальних витрат у собівартості продукції).

- коефіцієнт споживання матеріалів (розраховується як відношення фактичних матеріальних витрат до планових, перерахованих на фактичний обсяг випуску та асортимент продукції, і характеризує рівень ефективності фактичного витрачання матеріальних ресурсів.

- часткові показники матеріаломісткості - металомісткість, паливомісткість, сировинномісткість, енергомісткість, питома матеріаломісткість - характеризують рівень використання окремих груп чи видів матеріальних ресурсів.

Аналіз цих показників необхідно здійснюється в такій послідовності :

1) вивчається динаміка показників;

2) визначається сума економії матеріалів внаслідок зниження матеріаломісткості або  сума перевитрат в результаті підвищення матеріаломісткості.

3) розраховується вплив зміни ефективності використання матеріалів на обсяг продукції;

4) визначаються резерви  підвищення ефективності використання матеріалів і резерви можливого збільшення обсягу продукції, внаслідок більш ефективного використання матеріалів.

Якщо матеріаломісткість продукції знижується, а матеріаловіддача

зростає, то це свідчить про підвищення ефективності використання матеріалів..

Внаслідок зниження матеріаломісткості матеріальні витрати зменшуються. Підвищення матеріаломісткості призводить до перевитрат матеріалів. Величина економії (перевитрат) матеріалів, в наслідок зміни матеріаломісткості визначається як добуток приросту матеріаломісткості і фактичного обсягу продукції.

Економія матеріалів свідчить про можливий додатковий випуск продукції. Перевитрати говорять про відповідні втрати продукції.

Для визначення  впливу ефективності використання матеріальних ресурсів на зміну обсягу випуску необхідно приріст матеріаловіддачі помножити на фактичні матеріальні витрати.

Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів здійснимо за даними таблиці 8.2.

Таблиця 8.2 Інформація для аналізу використання матеріальних ресурсів

Показник	Роки		Зміна (+, -)
	минулий	поточний
1. Обсяг продукції, тис. грн.	7416,2	5668,7	-1747,5
2. Матеріальні витрати, тис. грн.	3516,6	3192,8	-323,8
4. Матеріаломісткість, грн..	0,4742	0,5632	+0,089
3. Матеріаловіддача, грн.	2,1089	1,7755	-0,3334

Динаміка показників матеріалоовіддачі та матеріаломісткості свідчить про зниження ефективності використання матеріальних ресурсів в поточному році порівняно з попереднім. Обсяг продукції зменшився на  1747,5 тис. грн., в тому числі внаслідок  зменшення матеріальних витрат на  682,9 тис. грн (-323,8 х 2,1089) і внаслідок зниження матеріаловіддачі на 1064,4 тис. грн. (-0,3334 х 3192,8).

Сумарний вплив факторів складає -1747,5 тис. грн. [ -682,9+ (-1064,4) ].

В результаті зниження ефективності використання матеріалів їх перевитрати у виробництві становлять 504,5 тис. грн. (+0,089 х 5668,7).

До факторів, що сприяють зниженню матеріальних витрат на виробництво продукції, відносять: скорочення неминучих втрат у технологічному процесі та понадпланових  виробництва; використання у виробництві якісної сировини; задовільний технічний стан технологічних ліній і обладнання.

Часткові показники використання матеріальних ресурсів дозволяють проаналізувати рівень використання окремих видів, груп матеріалів і з’ясувати причини їх нераціонального витрачання. В цьому відношенні важливо дати оцінку відхилення фактичних витрат матеріалів на одиницю продукції від нормативних (по окремих виробах), проаналізувати співвідношення між загальною кількістю витраченого матеріалу і величиною виробничих відходів тощо

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Одним з головних факторів, що впливає на величину прибутку, є рівень матеріальних запасів. Виручка від реалізації та прибуток з'являться лише тоді, коли предмети праці, використані в процесі виробництва, перенесуть свою вартість на вартість виготовленого продукту та знайдуть кінцевого споживача. Тому стабільна забезпеченість матеріальними ресурсами  та ефективне їх використання є необхідною умовою функціонування та розвитку будь-якого підприємства. Здійснюючи аналіз матеріальних ресурсів, визначають резерви підвищення ефективності їх використання на підприємстві. Основними завданнями аналізу є вивчення забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами та оцінка ступеня їх використання у виробництві. Загальними показниками використання матеріальних ресурсів є матеріаловіддача та матеріаломісткість. За їх допомогою аналізується ефективність використання усіх матеріальних ресурсів. Окремі показники матеріаломісткості дають змогу вивчити рівень використання окремих матеріалів.