20. Огляд місця події складається з етапів: а) підготовчий; б) робочий (безпосередній огляд); в) заключний.

Підготовчий етап включає діяльність слідчого:

- до виїзду на місце події;

- на місці події.

До виїзду на місце події слідчий зобов'язаний здійснити такі підготовчі дії:

- одержати вичерпну інформацію щодо події, визначити, чи організована охорона місця події, чи надано невідкладну медичну допомоги потерпілому, чи вжито заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків;

- якщо цього не зроблено, дати вказівки про вжиття зазначених заходів;

- визначити склад та викликати членів СОГ;

- підготувати необхідні технічні засоби для забезпечення виїзду на місце події та проведення огляду (зв'язок, транспорт, технічні комплекти);

- запросити та забезпечити участь необхідних учасників у проведенні огляду: понятих, громадських помічників, потерпілих, свідків та інших.

Прибувши на місце події слідчий зобов'язаний:

- переконатися, що вжито заходів з охорони місця події, надання допомоги потерпілим, ліквідації наслідків події;

- якщо необхідно, вжити додаткових заходів з охорони місця події та ліквідації шкідливих наслідків злочину.

При необхідності, на цьому етапі слідчий проводить коротке опитування свідків та потерпілих, дає завдання оперативним працівникам щодо встановлення можливих потерпілих та свідків події, усуває сторонніх з місця події, визначає функції кожного з учасників огляду і роз'яснює їм їх права та обов'язки.

Робочий етап - починається з загального огляду, в ході якого слідчий знайомиться з обстановкою місця події, визначає межі огляду, висуває версії стосовно події. На основі отриманих відомостей слідчий формує завдання оперативним працівникам (застосування службово-розшукові собаки, організація пошуку злочинця за гарячими слідами, збирання інформації, виявлення свідків), складає план детального огляду, вибирає методи й засоби дослідження обстановки місця події, проводить орієнтуючу та оглядову зйомки місця події. Детальний огляд передбачає глибоке й всебічне дослідження місця події, об'єктів з метою виявлення слідів злочину. Під час загального огляду слідчий досліджує об'єкти в статичному стані, а при детальному може переміщувати предмети з метою дослідження, насамперед зафіксувавши їх на місці виявлення. Під час детального огляду здійснюється вилучення речових доказів (слідів), їх пакування, фіксація.

Заключний етап - полягає в узагальненні й аналізі зібраної інформації, вирішенні повністю або частково завдання та мети огляду. Визначається, які об'єкти обстановки доцільно оглянути додатково, які об'єкти необхідно ще вилучити. Слідчий може вважати огляд закінченим, якщо на всі питання, що випливають з події злочину, одержана певна інформація (встановлено механізм, спосіб вчинення, виявлені ознаки злочинця тощо).

21. Вихідними даними для порушення кримінальної справи про скоєння крадіжок е такі: а) заяви громадян та посадових осіб;

б) заяви очевидців чи інших осіб, які дізналися про крадіжку;

в) заяви громадян про злочинну діяльність конкретних осіб; г) затримання із викраденим; ґ) інші джерела. Кожне повідомлення про факт крадіжки вимагає негайного реагування.

Головне завдання перевірки: встановити ознаки злочину, обґрунтувати їх наявність. Тоді має бути прийняте рішення про порушення кримінальної справи.

Обсяг обставин, які підлягають встановленню і доказуванню під час розслідування крадіжки, визначається предметом доказування.

Суттєвими обставинами, які підлягають встановленню у кримінальній справі про крадіжку, є наступні.

1. Місце і час скоєння крадіжки.

2. Спосіб скоєння крадіжки (зміст та характер дій, спрямованих на підготовку, скоєння крадіжки та приховування її слідів).

3. Засоби та знаряддя, які використовувалися у підготовці, скоєнні та приховуванні крадіжки (тип, вид, найменування; спеціально підготовлені, виготовлені чи випадково потрапили).

4. Місця та канали збуту викраденого майна, місце його знаходження.

5. Обстановка скоєння крадіжки.

6. Ким скоєно крадіжку.

7. Склад злочинної групи, характеристика її учасників та їх роль у скоєнні крадіжки (коло співучасників, наявність злочинного зговору між ними, хто є організатором групи, які дії було виконано кожним із них).

8. Характер і зміст дійсної спрямованості злочинного умислу, мотив та цілі.

9. Наявність підбурювачів, конкретна їх роль у скоєнні злочину.

10. Відомості, які характеризують особу кожного співучасника крадіжки (вік, сімейний стан, освіта, сфера діяльності, стан здоров'я (у тому числі психіки), образ життя, а також інші дані, які позитивно або негативно характеризують особу злочинця).

11. Наявність обставин, які пом'якшують або посилюють відповідальність.

12. Відомості про злочини, які раніше скоювалися підозрюваним (обвинуваченим), наявність судимостей.

13. Яке майно було викрадено, його розмір.

14. Матеріальний стан та умови життя потерпілого в момент скоєння крадіжки.

15. Наявність у обвинуваченого майна, яке підлягає вилученню з метою відшкодування матеріальної шкоди.

16. Обставини, які свідчать, що крадіжки не було (інсценування, відсутність майна, його загублення тощо).

17. Причини й умови, які сприяли скоєнню крадіжки. Важливим моментом під час порушення кримінальної справи про крадіжку є встановлення точного розміру завданої злочином матеріальної шкоди, оскільки зазвичай саме розмір відмежовує кримінально-карану крадіжку від дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, за яке передбачена адміністративна відповідальність.

Наступний етап розслідування крадіжок характеризується вирішенням завдань, спрямованих на розширення доказової бази та підтвердження раніше зібраних фактів щодо винності обвинуваченого. Результативність цих дій багато в чому обумовлена підсумками початкового етапу розслідування.

22. Допит - слідча дія, що спрямована на отримання слідчим від осіб свідчень, які його цікавлять у рамках розслідування певної кримінальної справи, тобто - на отримання вербальної інформації, з абсолютно очевидних причин був найдавнішим джерелом доказів і встановлення факту наявності (або відсутності) будь-якого злочину.

Метою (завданням) допиту є отримання повних і достовірних (таких, що відповідають дійсності) відомостей про розслідувану подію та її окремі обставини. Все, що з'ясовується під час допиту, становить його предмет. Це будь-які обставини, що стосуються розслідуваної події та мають значення для встановлення істини в справі.

Перший етап - підготовчий (багато авторів розглядають підготовку окремо, а виділяють етапи чи стадії власне допиту). Його завданням є організаційно-технічне забезпечення допиту та визначення тактики наступних етапів допиту, для чого здійснюється.

Другий етап - формування психологічного контакту. Саме з нього розпочинається власне допит, тому нерідко його вважають першим етапом допиту (дехто взагалі не виділяє такий етап). Психологічний контакт - це найбільш сприятлива психологічна "атмосфера" допиту, яка допомагає взаємодії та взаємовідносинам між його учасниками, це певний "настрій" на спілкування.

Третій етап - вільна розповідь, тобто виклад допитуваною особою всього того, що їй відомо у справі чи з окремих обставин. Під час вільної розповіді особа, яка провадить допит, має уважно вислухати показання, без великої потреби не перебивати допитуваного. Слід мати на увазі, що нерідко допитувана особа може повідомити інформацію, отримання якої навіть не передбачалося.

Четвертим є етап запитань та відповідей, оскільки як правило вільна розповідь не вирішує всіх завдань допиту. Виникає необхідність задати уточнюючі запитання щоб усунути суперечності в показаннях, а іноді, викрити допитувану особу в нещирості;

П'ятий етап допиту характеризується завершенням спілкування осіб, які брали участь у допиті, фіксацією показань.