3. Структура стилістики. Основні розділи лінгвостилістики.

Загальна стилістика (теоретична стилістика, або теорія стилістики) визначає основні поняття і категорії її, предмет досліджень, теоретично обґрунтовує принципи і методи стилістичних досліджень. Виділяють: стилістику ресурсів (засобів), або описову стилістику – вивч стил забезпеч засоб мови у тексті, поза текстом; Описова поділяється на фоностилістику (зн про прийоми досягн милозвучності мови, досл роль звук повтор, викор ритмомелодики фрази, алітер, асонанси), лексичну ст. (в функт-стиль диферент словник скл м синон,антон), граматична (явища словотв, морфол і синт засоб)

функціональну стилістику – вивч закономірності функт нац. М відповідно до потреб сусп., ситуації мовл, функт стилі, принципи відбору, закономірності поєднання мовних один у стилі. Виокремлюють: Ст худ літ виділяється в окрему галузь стилістики тому, що художній стиль ширше, ніж інші функц стилі, охоплює і засоби мови (системи) і засоби мовлення (функціонування).

Зіставна стилістика. Виявляє спільне, загальне і нац-специфічне у стил сист нац м можна лише зіставленням її із стил сист інших нац мов.

Порівняльна стил вив нац та інтернаціональне в стиліст сист нац. мов.

Істор стил. синхронний і діахронний.

Діалектна стил - вивчає стилістичне розшарування і диференціацію мовних одиниць у межах певного діалекту чи говірки.

Стил тексту – вивч питання втілення ідеї і змісту твору в тканину тексту, осодл організ мовного матер в тексті. Вивч тексти, їх типологію.

Ст мови вив, описує і кваліфікує наявні в структурі національної мови стилістичні засоби, тобто ті мовні одиниці і їх варіанти, які створюють можливість відбору потрібних для певного типу спілкування виражальних елементів. Відповідно виділяють стилістику писемної мови і стилістику усної мови.

Ст мовлення вив використання стилі засобів, наявних у сист м, в сусп чи індивід мовній практиці. В стилістиці мовлення дослідж функціонування стилів мови у різних видах діалогічного і монологічного мовлення, виявляється творча природа мови і мовця.

Практична стил нац м — це навч дисципліна, в якій розглядаються загальні відомості про стилі мови і мовл, про стил норми, вивч стил засоби нац мови з їх смисловими та емоц-експрес оцінками, прийоми використ мовних засобів для правильної організації мовлення. Практична стилістика озброює мовців знанням стиліст арсеналу нац мови, вмінням зробити з нього правильний вибір, знанням прийомів організації мовного матеріалу і вмінням конструювати правильне мовл.

4. Описова стилістика української мови.

5. Фукціональна стилістика.

6. Практична стилістика та її основні завдання.

7. Зв’язок стилістики з іншими науками.

Лінгвістична стилістика тісно пов’язана з літературознавчою стилістикою. Обидві вивчають художні твори і, зокрема, явища індивідуально-художнього стилю, творчої манери письменника. Зв’язок стилістики з філософією виявляється у тому, що методологічною основою стилістики є філософські положення про первинність матерії і вторинність свідомості, про суспільний характер мови, про її зв’язок з мисленням, про роль мови у формуванні і вираженні думки, про стабільність, розвиток і змінність мови як форми її існування, про єдність, взаємозв’язок, взаємозалежність і взаємозмінність ідеального змісту та матеріальної форми як сутності і її структурної організації.

З логікою - закони мислення, хід міркувань, логічні побудови, види логем (судження: ствердження, заперечення, спонукання, питання) знаходять вираження у мовному матеріалі, починаючи від слова, — у реченні, надфразній єдності, у зв’язному тексті. Логічність мовлення є його головною рисою, необхідною для успішного здійснення пізнавальної і комунікативної функцій мови. Розрізняють логічність предметну і понятійну. Наприклад, в описах конкретних речей очевидною є предметна логічність, а в наукових статтях виразною буде понятійна логічність.

З усіх лінгвістичних дисциплін стилістика найтісніше пов’язана з психолінгвістикою — наукою, що вивчає основи мовленнєвої діяльності людини, психологію мовлення, механізми породження і сприймання мовлення. Цей зв’язок виявляється в тому, що і психолінгвістика, і стилістика, маючи кожна свій предмет дослідження, повинні постійно тримати в полі зору не тільки мовлення, а й того, хто його породжує, враховувати тип мовця, а також того, на кого розраховане мовлення, хто його сприймає чи повинен сприйняти, тобто тип слухача, співбесідника.

Стилістика орієнтується на добірне, зразкове мовлення, а отже, гарне, і в цьому плані вона тісно пов’язана з естетикою.

Мова у кращих її зразках сама є мистецтвом і спроможна справляти художньо-естетичний вплив, формувати мовні смаки, виробляти норми. Мистецтво українського слова виявляється в природному народному красномовстві, у живому мовленні жартунів, дотепників.