35. Стилістичний аспект уживання розмовної та просторічної лексики.

У розмовній мові фактично викор. весь лексичний склад , основу його становить стилістично нейтральна лексика. Проте окремі лексичні групи вживаються в ній ширше і дещо специфічно, надаючи розмовній мові тієї своєрідності, що відрізняє її від різноманітних стилів писемної мови. Лексику цих груп і прийнято називати лексикою розмовної мови.

До її складу входять: 1) власне розмовна лексика, 2) так зване просторіччя, 3) грубе просторіччя, або вульгаризми. Все це елементи загальнонародної мови.

Розмовна лексика об’єднує слова, що входять до складу літ. мови, не порушуючи її норм. У розмовній формі літ. мови вони функціонують нарівні з нейтральними, не знижуючи стилю; певна невимушеність, вільність, простота і деяка міра експресивності, що властива різним словам цієї лексики, ділком звичайні в бесіді, в розмові. Нейтральна і розмовна лексика створюють монолітний нейтральний фон розмовної мови У писемній мові вживання слів розмовної лексики до певної міри обмежене — вони будуть недоречними у науковому творі, в ділових паперах тощо. Зате в художній літературі, в публіцистиці ця лексика широко вживана і є там основним лексикостилістичним засобом.

Завдяки своїм рисам вона допомагає у створенні художнього і публіцистичного стилів, надаючи їм невимушеності, жвавості, барв усного спілкування. Вкрай необхідна вона для передачі прямої мови.

Розмовними є слова з певною емоційно-експресивною оцінкою: біганина, бідолаха, брехун, бухикати, вештатися, забудько, мимрити, пхикати, човгати, шкутильгати, шмагати і под.

Сюди належать також деякі суфіксальні форми, переважно на означення збільшеності або зменшеності, зневаги або пестливості: басище, басисько, хлопчисько, дідуган, здоровісінький, кияночка, корівчина, матінка, недалечко; численні префіксальні форми дієслів із значенням багатократності, наприклад: наготувати, нажартуватися, попомучити, попомерзнути; слова з суфіксом -енко, -івна, -чук для називання дітей за професією чи соціальним станом батьків: бондаренко, бондарівна, ковальчук, куркуленко, куркулівна.

Ще не втратили характеру розмовних деякі словоформи, утворені від слів чоловічого роду за допомогою суфікса -ка на позначення професії жінок: інструкторка, коректорка, лекторка (пор. літ. «друкарка»).

Друга група лексики розмовної мови, яку прийнято називати просторічною, неоднорідна за своїм характером. Вона включає:

1. Слова широковживані, але неправильні з погляду існуючої літ. норми (неправильні своїм словотвором, граматичною формою, фонетичним оформленням), наприклад: звиняйте, до завтрього, тута, ненормативні форми знаннів, обличчів (літ. «знань», «облич») тощо.

2. Широковідомі в простонародній мові слова з не прийнятим у літературній мові слововжитком, наприклад, печінки у значенні «нутрощі» (всі печінки відбили, печінки болять, всіма печінками ненавидіти; пор. словосполучення у печінках сидить, широке вживання якого спричинилося до стилістичної переоцінки: воно сприймається як розмовне), і такі, що з різних причин сприймаються як неестетичні: ськати, ськатися, сором (голизна), підштанки — неестетичність пов’язана з реаліями, які називаються цими словами. До цієї групи слід віднести також простонародні (переважно експресивні) назви деяких хвороб (трясця, трясучка, пранці, собача старість, різачка), стану (позіхачка напала) та ін.

3. Найбільшу групу просторічної лексики становлять слова із різко зниженим експресивним забарвленням; вживаються вони для зниженої характеристики предметів, явищ або надання мові іронічно-, жартівливо-, фамільярно-грубуватих та інших відтінків. Це такі слова, як здихля, піхтура (піхота), піхтурою (пішки), розчухати (розібратися), свиснути (украсти), переплюнути когось (перевершити), ляпати язиком, письмаки, письмацтво і т. п. Завдяки своїй експресивності окремі слова цієї групи можуть вживатися і як лайливі, наприклад: тюхтій, вайло, телепень . Та з якою б метою не вживались ці слова, явна зниженість, грубуватість — їх постійна ознака, яку вони привносять у мову, відповідно забарвлюючи її, а вже сама ситуація, конкретний контекст підказують, передають вони презирство і ненависть, зневагу й насмішку чи лише іронію, грубуватий жарт.

На відміну від розмовної лексики просторічна є зниженою по відношенню до нейтральної не лише в писемній, а й у розмовній мові, де вона протиставиться своїм стилістичним забарвленням і нейтральній, і розмовній лексиці. У писемній мові це протиставлення виступає ще різкіше.