3. Підтвердження відповідності продукції, процесів і послуг

У системі УкрСЕПРО передбачається можливість підтвердження відповідності продукції, процесів і послуг встановленим вимогам такими способами:

• заповнення декларації відповідності з наступною реєстрацією в органі сертифікації;

• сертифікації продукції, процесів чи послуг;

• комбінованим способом шляхом заповнення декларації та сертифікації.

Конкретний спосіб і порядок встановлення відповідності продукції визначається Кабінетом Міністрів України в кожному окремому випадку для різних видів продукції та послуг з урахуванням потенційного ризику від споживання даної продукції (послуг). Виробник чи особа, що надає послуги, має право самостійно визначити спосіб підтвердження відповідності з дозволених для даного виду продукції.

У системі УкрСЕПРО передбачається підтвердження відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, вимогам національних нормативних документів з наданням особі (постачальнику), що ввозить продукцію, відповідних підтверджуючих документів:

• декларації відповідності;

• декларації відповідності, зареєстрованій в уповноваженому органі сертифікації;

• сертифіката;

• свідоцтва про визнання іноземного сертифіката, яке завірене в українському органі сертифікації за відповідним видом продукції. Тому порядок визначення іноземних сертифікатів встановлюється Національним органом із стандартизації і сертифікації за наявності відповідних угод з країною-виготовлювачем продукції, що підлягає контролю.

Отже, відповідність - це додержання всіх встановлених вимог до продукції, процесів, послуг.

4. Сертифікація продукції

Сертифікація в загальноприйнятій міжнародній термінології визначається як встановлення відповідності. Національні законодавчі акти різних країн конкретизують : відповідність чого встановлюється і хто встановлює цю відповідність.

Сертифікація - це документальне підтвердження відповідності продукції відповідним вимогам, конкретним стандартам або технічним умовам.

Сертифікація продукції представляє собою комплексзахадів, які проводяться з метою підтвердження сертифіката відповідності продукції відповідним стандартам або іншою нормативно технічною документацією.

В наш час сертифікація стала одним із важливих механізмів управління якістю, який дає можливість об’єктивно оцінити продукцію, надати споживачу підтвердження її безпеки, забезпечити її контроль за відповідність продукції вимогам екологічної чистоти, а також підвищити її конкурентноздатність.

Багато зарубіжних фірм витрачають великі кошти і час на доказ покупцю, що їх продукція є високоякісною. Так, по зарубіжним джерелам величина витрат на ці роботи становить біля 1 - 2 % всіх затрат підприємств-виробників. Інколи витрати навіть співставні із затратами на досягнення самої якості. Це робиться не випадково. Сертифікація являється дуже ефективним способом розвитку торгово-економічних зв’язків країни, просування продукції підприємств на зовнішній і внутрішній ринок збуту, а також закріплення на них на достатньо довгий період часу. Саме все це визначило широке поширення сертифікації.

Сертифікація появилася в зв’язку з необхідністю захистити внутрішній ринок від продукції, не придатної до використання. Питання безпечності, захисту здоров’я і навколишнього середовища заставляють законодавчу владу, з однієї сторони, встановлювати відповідальність постачальника (виробника, продавця в т.д.) за ввід в оберт недоброякісної продукції, з другої сторони, встановлювати обов’язкові мінімальні вимоги до виконання, торкаючись характеристик продукції, яка запроваджена в оберті. До перших відносяться такі законодавчі акти, як, наприклад, Закон "По захист прав споживачів", прийнятий в Україні, або закон "Про відповідальність за продукцію", прийнятий в країнах Європейського союзу.

За кордоном безпека продукції для людини і навколишнього середовища давно підтверджується сертифікацією і, хоч вартість її значна, виробник змушений одержувати сертифікат для того, щоб мати ринок збуту і уникнути втрат при продажу своєї продукції. А витрати ці значні: за даними торгово-промислової палати, вони досягають 25 % від обсягу продаж. А в окремих випадках бувають і вищі. Так, наприклад, Сумський завод бурильних труб до сертифікації продавав їх по ціні до 600 доларів США за тонну, а після сертифікації - від 900 до 1600 доларів - в залежності від типорозміру.