7 . Етапи сертифікація систем управління якістю

Таблиця 1.

Порівняльна характеристика етапів сертифікації систем якості т а продукції

Етапи сертифікації системи якості	Етапи сертифікації продукції
Оцінювання системи якості постачальника за визначеним стандартом щодо забезпечення якості. Визначаються тільки можливості щодо вироблення продукції.	Оцінювання виробництва системи постачальника, яка визначена стандартом на продукцію, що використовують у схемі сертифікації, спільно з оцінюванням системи якості постачальника. що визначена придатним стандартом забезпечення якості.
Реєстрація системи якості постачальника в Реєстр постачальників видається сертифікат, який підтверджує виконання певного стандарту забезпечення якості (для відповідної продукції). Примітка. Продукція сама по собі не випробовується третьою стороною, коли використовують цей механізм сертифікації.	Випробування і дослідження за специфічним стандартом на продукцію, а також для гарантування її відповідності до певного стандарту забезпечення якості.
Призначення реєстрації системи у вигляді логотипу відповідності, але який не може бути поставлений на продукції. Отримання сертифікату на систему якості. Нагляд за системою якості для гарантування її безперервної відповідності до стандарту забезпечення якості, який застосовують при цьому.	Позначення відповідності продукції за допомогою сертифікату або знаку відповідності, який ставлять на продукцію або упаковку. Нагляд за продукцією чи системою якості для гарантування безперервної відповідностіобох.
Механізм сертифікації системи якості на цьому не закінчується. Якщо покупець бажає придбати продукцію в такого постачальника, він повинен виконати етапи, які накреслені на рис. 1.2.	Механізм сертифікації продукції на цьому закінчується. Тепер покупці можуть нормально вступати в торгівельні відносини, заключати контракти з впевненістю, що продукція відповідає придатному стандарту на неї.

Переваги одного механізму над іншим, а також їх недоліки можна оцінити тільки щодо соціально-економічних та технологічних ситуацій, які існують для постачальників у кожній країні, і щодо кінцевої мети постачальника. Але варто відзначити, що в більшості промислово розвинутих країнах перевага надається сертифікації систем якості[5].

8. Зарубіжний досвід у сфері сертифікації

Робота щодо сертифікації продукції проводиться практично в усьому світі. Він здійснюється в окремих країнах як в рамках регіональних співдружностей держав, так і на міжнародному рівні ООН, ISO, МЕК і інших організацій.

В даний час в Європі діє близько 700 органів з сертифікації. Системи сертифікації взаємопов'язані і діють узгоджено. Всього в країнах ЄС та в країнах-членах Європейської асоціації вільної торгівлі сертифікується більше 5000 виробів, діє більше 300 систем сертифікації і практично у всіх зарубіжних країнах.

Розглянемо діяльність у сертифікації, перш за все, в таких країнах як США, Франції. Німеччини, Японії.

США. Правова основа роботи щодо сертифікації в США - законодавство про безпечність різних видів продукції, основоположним являється закон про безпечність споживчих товарів (1972 р. з доповненням 1976 p.). Багаточисельні закони видані по питаннях безпечності і якості окремих видів продукції: про контроль якості м’ясних продуктів (1957 p.), про державний контроль за якістю продукції харчування і медикаментів (1960 p.), про достовірність рекламних засобів і інформаційних етикеток (1966 p.), про сільськогосподарські продукти і продукти які швидко псуються (1974 р.) та інше.

У відповідності з цими законами сертифікація продукції здійснюється в обов'язковому порядку, якщо на неї розповсюджується дія національних стандартів, а також якщо вона закупляється державними організаціями як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Ця продукція провіряється на відповідність федеральним нормативним документам.

Федеральний уряд США затвердив три основні категорії програм сертифікації товарів і послуг.

Програми першої категорії назначені для обов’язкової сертифікації товарів, використання яких може нанести шкоду здоров’ю і загрожувати безпечності як при індивідуальному, так і при громадському споживанню.

Програми другої категорії розробляються для того, щоб шляхом перевірки зразків продукції і виробництва позбавити виробників від необхідності контролю кожної одиниці продукції.

Програми третьої категорії передбачають об’єктивну оцінку якості і умов виробництва продукції як необхідні посилання для торгівлі цією продукцією.

Нормативною базою сертифікації являються обов’язкові і добровільні стандарти, розробленням, затвердженням і публікацією яких займаються більше 750 організацій, в тому числі 400 не урядових. Урядовим органом, який займається розробкою і введенням обов'язкових стандартів, являється Національне бюро стандартів (NBS). Крім цього, загальнонаціональні стандарти розробляє Об'єднання випробувальних лабораторій страхових компаній (UL) в частині норм безпечності в електротехнічній і хімічній промисловості, будівництві і суднобудівництві, а також норм пожежної безпеки.

В США немає національної головної організацій по сертифікації. В складі Американського інституту стандартів (ANSI) діє Сертифікаційний комітет, який займається схваленням і реєстрацію програм сертифікації продукції, в тому числі правил сертифікації, а також перевіркою органів по сертифікації.

Франція. Більшості діючих у Франції стандартів носить рекомендаційний характер, і тільки незначна частина їх являється обов'язковими. Це стандарти, які пов'язані з безпечністю продукції, охорони праці, здоров’я і оточуючого середовища.

Перший закон в області сертифікації у Франції був виданий в 1938 році. Це закон про знак відповідності національним стандартам NF, який з послідовними змінами діє до цього часу. Декретом 1941 року і спільним розпорядженням зацікавлених міністерств в 1972 році визначені статус знака NF і границі діяльності системи сертифікації, відповідальність за функціонування якої покладено на французьку асоціацію по стандартизації (AFNOR).

Знак NF являється єдиним у Франції сертифікаційним знаком відповідності національному стандарту. Цей знак має багато модифікацій і застосовується в різних галузях промисловості і сільського господарства. Він отримав широке розповсюдження в країні і за кордоном. В теперішній час знаком NF маркується біля 100 тисяч видів продукції. Порядок присвоєння і умови використання знаку описані в "Основних правилах присвоєння знаку NF". Знак NF присвоюється тільки на конкретній основі. Використання знаку допускається тільки при наявності ліцензії. Групи продукції, на якій може проставлятися цей знак, AFNOR визначає на основі зацікавленості в ній достатньо великої кількості виробників або споживачів.

У Франції, як і в інших країнах Європейського союзу діють достатньо жорсткі санітарні та гігієнічні вимоги до рослинних і тваринних продуктів, медикаментів, окремих хімічних товарів, які ввозяться. Потребується, частково, фітосанітарний сертифікат при ввозі овочів, фруктів і зелених насаджень. Ряд кормових продуктів повинний в обов'язковому порядку пройти санітарне оброблення на митниці. Встановлений порядок визначення якості ввізних овочів і фруктів по єдиним нормам ЄС, при цьому не дозволений ввіз із третіх країн овочів і фруктів 3-го сорту. Контролюється ввіз вимірювальних пристроїв з метою встановлення їх відповідності діючим в країні стандартам.

Німеччина. Законодавчою базою для проведення сертифікації в Німеччині є низка основоположних законів, направлених на охорону здоров’я і життя населення, захисту оточуючого середовища, безпеку праці, економію ресурсів, захисту інтересів споживачів. До таких законів відносять закон про безпечність устаткування (технічних засобів праці) вперше прийнятий ще в 1968 році.

Законодавчою базою для проведення сертифікації в Німеччині являються також закони про охорону оточуючого середовища, про продукти харчування, товарів масового вжитку та ін. Обов’язковій і добровільній сертифікації підлягають багато які види промислової продукції і споживчих товарів сотень найменувань.

В діяльності по сертифікації в Німеччині бере участь біля 400 організацій в рамках 7 систем.

Однією з основних організацій, яка займається сертифікацією продукції на відповідність стандартам DIN, являється Німецький інститут стандартизації (DIN). Товариство по маркуванні продукції (DGWK) розробляє і впроваджує правила по сертифікації і нагляду в системах сертифікації на основі стандартів DIN, а також на основі визнаних в Німеччині міжнародних і регіональних стандартів.

Відповідність продукції встановленим вимогам підтверджується або позначення продукції знаком DIN, або присвоєнням виробу знаку DIN-gepruft (контроль-перевірочного знаку), або виданням на продукцію сертифікат відповідності. Знак DIN застосовується до всіх видів продукції, крім апаратури газо - і водопостачання і виробів, для яких передбачено застосування знака DIN-gepruft .

Досвід із сертифікації СУЯ в Японії

Японія. Сертифікація в Японії, являється формально добровільною, але із-зі гострої конкуренції виробників, по суті, стала обов’язковою. Поряд з добровільною сертифікацією здійснюється обов’язкова перевірка багатьох видів промислової продукції по вимогам безпеки, економії ресурсів, захисту оточуючого середовища. Нараховується 25 законів, які встановлюють необхідність такої перевірки, в тому числі закони про промислову безпеку, про безпечність споживчих товарів, про виробництво і використання хімікатів у сільському господарстві, про захист рослин, про телекомунікації та інше. Імпорт підлягає такому ж контролю, як і вітчизняна продукція. Практично вся промислова і сільськогосподарська продукція контролюється на державному або галузевому рівнях.

Найбільш відома сертифікація на підтвердження відповідності стандартам, які розробляються Японським комітетом промислових стандартів (JISC) і затверджені міністерствами внутрішньої торгівлі і промисловості, транспорту, сільськогосподарського, лісового та рибного господарства, будівництва, поштового зв’язку, праці. Більша частина цих стандартів затверджується Міністерством внутрішньої торгівлі і промисловості.

Не всі японські стандарти включаються в систему сертифікації. Міністерства відбирають лише ті види продукції, сертифікація яких сприяє розширенню сфери їх використання, раціоналізації виробництва, розподілення і споживання, а також досягнень мети державної політики в області безпеки, охорони навколишнього середовища і економії ресурсів.

Отримати право застосування знаків JISC або JAS іноземному виробнику доволі важко, так як це передбачає ведення всієї документації і переписки на японській мові. В деяких випадках закордонні організації на основі погодження (договорів) можуть отримати право проводити перевірку якості в своїх випробувальних лабораторіях під контролем Міністерства внутрішньої торгівлі І промисловості Японії, проставляти знаки і здійснювати інспекційні перевірки.

Досвід Японії в області контролю якості і безпечності товарів у внутрішній торгівлі найшов широке застосування в інших країнах, особливо в країнах Азії, Африки і латинської Америки, що розвиваються.

Міжнародна практика сертифікації направлена на усунення технічних перешкод, які виникають при сертифікації продукції.

11