5. Особливості сертифікації системи якості продукції

Сертифікація - це дія, яка виконується незалежною третьою стороною, яка показує, що існує відповідна довіра, яка належним чином маркірований продукт, метод чи маркірована послуга відповідають визначеному стандарту чи іншому нормативному документу. Результатом сертифікації є свідоцтво про відповідність - сертифікат, який має встановлену форму[9].

Сертифікат на систему якості - це документ, який видається підприємству органом з сертифікації систем якості і свідчить про відповідність системи якості вимогам нормативного документа (стандарту), а також підтверджує можливість підприємства забезпечувати і підтримувати якість своєї продукції на відповідному рівні.

Розрізняють сертифікацію обов'язкову і добровільну (ринкову). Сертифікація системи якості відноситься до добровільної сертифікації. Разом з тим в тих випадках, коли до надійності продукції ставляться високі вимоги, сертифікація системи якості належить обов'язковій сертифікації. Система якості виступає як найбільш ефективний інструмент реалізації політики в області якості.

Обов'язкова сертифікація проводиться на відповідність вимогам нормативної документації у відношенні безпеки для життя, здоров'я, майна громадян; захисту навколишнього середовища; сумісності і взаємозамінності продукції, відповідності вимогам охорони праці, а також метрологічним нормам і правилам, які забезпечують достовірність і єдність вимірів. Обов'язкова сертифікація проводиться в регульованій законом сфері[12].

Регульована законом сфера - це сфера, в якій рух матеріальної і нематеріальної продукції регулюється національними законами і постановами.

Перелік товарів, які належать до обов'язкової сертифікації, включає в себе товари для дітей, продукти харчування, товари побутової хімії, парфумерію, косметику, добрива і мінеральні добавки та інші. На початку 1999 року в Україні обов'язковій сертифікації підлягали 32 групи продукції. Обов'язковій сертифікації підлягає продукція вітчизняного та імпортного виробництва. На випуск та реалізацію продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, без відповідного сертифіката накладаються штрафні санкції.

Добровільна сертифікація проводиться відповідно всім необхідним споживчим вимогам. Добровільна сертифікація здійснюється в не регулюючій законом сфері.

Нерегульована законом сфера - це вільна економічна сфера, в якій рух матеріальної і нематеріальної продукції здійснюється не тільки на основі національних законів та постанов, але і приватноправових договорів і добровільних угод, які не виходять за межі чинного законодавства.

Проведенням добровільної сертифікації може займатися як державна, так і приватна організація, яка акредитована в якості органу з сертифікації. Цінність сертифікату при добровільній сертифікації вища, ніж сертифіката на відповідність обов'язковим вимогам, так як він свідчить про відповідність більш високим вимогам, ніж обов'язкові вимоги законодавства. Довіра до такого сертифікату забезпечується рівнем компетенції і репутації органу з сертифікації, який видав сертифікат. Добровільна сертифікація проводиться, як правило, на основі заяви виробника, постачальника або продавця продукції. Добровільна сертифікація проводиться в цілях реклами продукції освоєння нових ринків збуту, формування і підтримання іміджу фірми, а також у випадку, якщо це обговорено в умовах контракту на поставку продукції. В промислово розвинутих країнах прийнято, щоб якість товару оцінювала незалежна недержавна структура.

О сновні відмінності між обов'язковою і добровільною сертифікацією показано на рис. 1.1

В передових країнах сертифікація систем якості підприємств у різних галузях промисловості стала елементом культури виробничо-господарської діяльності і одним із важливих факторів конкурентоспроможності[10].

На початку 80-х років сертифікація систем якості перейшла на єдину нормативну базу з прийняттям міжнародних стандартів ІСО серії 9000, що сприяло бурхливому розвитку процесу сертифікації. Так згідно з дослідженнями центру Grant Thornton Public Relations ще в 1995 році 29% компаній середнього бізнесу в США мали системи якості. Більше половини всіх промислових компаній в США (з об'ємами реалізації від 10 до 500 млн.дол.) готувалися сертифікувати свої системи якості на відповідність міжнародним стандартам ІСО серії 9000 на протязі 2-х років[9]. До причин, які обумовили необхідність сертифікації, можна віднести: на серійну продукцію має строк дії, який встановлений ліцензійною угодою з врахуванням строку дії сертифікату на систему якості.

Зарубіжний досвід показав ,що сертифікація продукції та сертифікація системи якості доцільна кожна на своєму місці. Є певні галузі, де нелегко розробити вичерпний стандарт на продукцію, який можна було б використовувати в схемі сертифікації продукції, тому в цьому випадку зростає роль сертифікації системи якості [1].

З іншої сторони, оскільки купують продукцію, а не систему якості, то її сертифікація не відіграє важливої ролі в тих галузях , де можуть бути розроблені стандарти на продукцію, які звичайно відповідають багатьом інтересам незалежно від того ,на що вони поширюються [6].

У багатьох випадках перевага може бути віддана механізму сертифікації системи якості, після чого може бути введений в дію механізм сертифікації продукції.

Це зв'язано з тим, система оцінюється в обох випадках, і додаткові вимоги, які накладає механізм сертифікації систем якості, будуть встановлюватись і впроваджуватись таким же чином, як і вимоги придатних специфічних стандартів на продукцію, як цього вимагає процедура її сертифікації. Порівняльна характеристика основних етапів сертифікації систем якості і продукції подані в таблиці 1.