2.2. Аналіз фінансового стану підприємства

Стабільність фінансового стану залежить від правильності й доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому для його оцінки необхідно передусім вивчити структуру майна та джерела його формування, причини зміни складових майна. Особлива увага при цьому приділяється вивченню причин, що негативно впливають на майновий стан підприємства, як важливої складової стабільного і стійкого фінансового стану підприємства. Ціна майна підприємства визначається як грошова сума, за якою можливий перехід права власності на об’єкт або передача права управління ним; грошовий еквівалент вартості майна, визначений за допомогою експертної чи стандартизованої оцінки.

Методика аналізу:

За даними балансу (форма 1) визначається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу (валюта балансу) і сума джерел формування цього майна (підсумок пасиву балансу) на певну звітну дату [28,с.65].

Далі визначається відхилення по кожному з видів майна та джерел його утворення, шляхом зіставлення даних на кінець звітного періоду з його початком. Для визначення структурних змін необхідно додатково визначити питому вагу кожного з видів майна в загальній валюті балансу і вивчити причини змін структури майна та джерела їх утворення.

Детальний аналіз цього питання дозволяє встановити, до якої межі можна розраховувати на власні кошти, скільки треба взяти в борг, а також на скільки ефективно використовуються кошти – власні та позичені. Це дозволить керівнику вирішити, чи надійні джерела отримання коштів і що слід зробити, щоб у майбутньому одержати достатні грошові надходження, наскільки напрямки використання коштів відповідають стратегії підприємства (фірми) з тим, що у разі необхідності вжити заходів для виправлення ситуації. Етапи аналізу складу і структури :

Перший етап – вертикальний і горизонтальний аналіз балансу.

В основі вертикального аналізу лежить представлення бухгалтерської звітності у вигляді відносних величин, що характеризують структуру узагальнюючих підсумкових показників (додаток 3,4,5). Обов’язковим елементом аналізу слугують динамічні ряди цих величин, що дозволяє відстежити і спрогнозувати структурні зрушення в складі господарських засобів і джерел їхнього покриття протягом певного часу [18].

Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей чи їхніх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить обчислення базисних темпів зростання балансових статей або статей звіту про фінансові результати.

У результаті розрахунку показників, що характеризують майновий стан підприємства, встановлено, що нерухоме майно на початок 2011 р. становило 176,9 тис. грн.. і у відсотках до валюти балансу дорівнювало 6,39 %, на початок 2012 р. – 88,2 тис. грн. – 2,13%, 2013р. – 173,9 тис. грн. – 3,73%, 2014р. – 133,60 тис. грн. – 2,01%, що показує що частка нерухомого майна зменшилась – це негативна тенденція діяльності підприємства.

Оборотні активи на початок 2011 становили 2586,6 тис. грн. і у відсотках до валюти балансу 93,5%, 2012 р. – 4050,2 тис. грн. – 97,82%, 2013р. – 4482,10

тис. грн. – 96,25%, 2014р. – 5888,7 тис. грн. – 88,49%, оборотні активи збільшилися на 3302,1 тис. грн., тобто в 2,28 разів.(додатки 6,7,8) .

Виробничі запаси на початок 2011 становили 1962 тис. грн. і у відсотках до валюти балансу 70,92% (таблиця 2.1), 2012 р. – 3344,1 тис. грн. – 80,76% (таблиця 2.2), 2013р. – 4084,1 тис. грн. – 87,70%, 2014р. – 4965,3 тис. грн. – 74,61% (таблиця 2.3), запаси збільшилися на 3003,3 тис. грн., або у 2,53 рази.

Витрати майбутніх періодів з 2011 до 2014 років збільшились на 629,7 тис. грн. або в 210,9 рази.

Власний капітал з 2011 до 2014 років збільшився на 2528,6 тис. грн., тобто в 3,12 рази – це позитивна тенденція в діяльності підприємства.

Запозичені кошти на початок 2011 року становили 3964,6 тис. грн. і у відсотках до валюти балансу становили 143,39 %, на початок 2012 року становили 5177,5 тис. грн. і у відсотках до валюти балансу становили 125,04 %, на початок

2013 року становили 5123,5 тис. грн. і у відсотках до валюти балансу становили 110,02 %, на початок 2014 року становили 2928,3 тис. грн. і у відсотках до валюти балансу становили 44,0 %, на 2014 рік запозичені кошти зменшилися на 1036,3 тис. грн. тобто в 1,35 рази.

Валюта балансу на початок 2011 року становила 2766,5тис. грн., а на початок 2014 року – 6655,0 тис. грн., що більше на 3888,5 тис. грн., або у 2,41 рази.

Загалом можна зробити висновок, що у майновому стані та структурі активів підприємства за період, що аналізується, відбулися певні позитивні зміни.

Фінансова стійкість підприємства є однією з найважливіших характеристик його фінансового стану. Вона пов’язана за ступенем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Цей показник дає оцінку загальної стійкості. У світовій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблена система коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість підприємства. Визначення фінансових коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є другим етапом аналізу фінансової стійкості підприємства [26,с.158].

Основними з них є:

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу.

Він визначається так:

власний капітал (підсумок І розділу пасиву) .

усього господарських коштів (валюта балансу)

Цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. За умови високого значення цього показника, підприємство буде більш фінансово стійким, стабільним і незалежним від зовнішніх кредиторів. Доповненням до цього показника є коефіцієнти концентрації залученого (позикового) капіталу – їх сума дорівнює 1 (або 100%). Щодо ступеня залучення позичених коштів у зарубіжній практиці існують різні думки. Серед них найбільш поширена така: частка власного капіталу повинна бути достатньо великою, нижня межа – 0,6 (60%). У підприємство з високою часткою власного капіталу надходження кредитних коштів буде більшим оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Разом з тим, багатьом японським компаніям притаманна частка залученого капіталу (до 80%). А значення цього показника в середньому на 60%вище ніж, наприклад, в американських корпораціях. Це пояснюється тим, що інвестиції там мають різну природу: у США основний потік інвестицій надходить від населення, в Японії від банків. Високе значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу свідчить про ступінь довіри до корпорації з боку банків, а значить, і про фінансову надійність. Низьке значення цього коефіцієнта свідчить про неспроможність отримати кредити у банку, що є певним застереженням інвесторам і кредиторам [14,с.127].

Коефіцієнт концентрації власного капіталу на початок 2011 року становив 0,43, 2012 року – 0,25, 2013 року – 0,10, 2014 року – 0,56. Фінансова стійкість підприємства відносно 2011 року збільшилась на 13 %, це свідчить про покращення фінансової стійкості, але відносно зарубіжної практики, де коефіцієнт має бути більше 60%, воно не є достатньо фінансово стійким, і не має довіри кредиторів(додаток 9).

2. Коефіцієнт фінансової незалежності.

Він визначається так:

усього господарських коштів (валюта балансу) .

власний капітал (підсумок І розділу пасиву)

Цей коефіцієнт є зворотним до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство [37,с.239].

Наприклад, якщо значення цього коефіцієнта – 1,25, то це означає, що в кожній з 1,25 грн., вкладених в активи підприємства, 25 коп. – позикові.

Коефіцієнт фінансової незалежності на початок 2011 року становив 2,31 ( в кожній з 2,31 грн., вкладених в активи підприємства, 1,31 грн. - позикові), 2012 року – 3,99( в кожній з 3,99 грн., вкладених в активи підприємства, 2,99 грн. - позикові), 2013 року – 9,98( в кожній з 9,98 грн., вкладених в активи підприємства, 8,98 грн. - позикові), 2014 року – 1,79( в кожній з 1,79 грн., вкладених в активи підприємства, 0,79 коп. - позикові). В період з початку 2011 р. до початку 2014р. фінансова залежність підприємства зменшилась в 2,23 рази, і становить 1,79, що означає – власники фінансують свою діяльність більше ніж на половину.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу.

Він визначається так:

власні оборотні кошти .

власний капітал

Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства (норматив 0,4 - 0,6).

Коефіцієнт маневреності власного капіталу на початок 2011 року становив 0,19, 2012 року – 0,20, 2013 року – 0,34, 2014 року – 0,16, що є набагато нижче нормативу.

4. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень.

Він визначається так:

довгострокові зобов’язання (довгострокові кредити банку + довгост. позики) .

основні кошти та інші поза обігові активи (підсумок І розділу активу балансу)

Цей коефіцієнт показує, яка частина основних коштів та інших поза обігових активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто в якомусь сенсі належить їм, а не власникам підприємства.

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень на початок 2011 року становив 17,93, 2012 року – 37,55, 2013 року – 19,56, збільшився на 1,63.

5. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів.

Він визначається так:

залучений капітал .

власний капітал

Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства.

Якщо значення цього показника – 0,178, то це означає, що на кожну гривню власних коштів припадає 17,8 коп. позичених. Зростання цього показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Коефіцієнт власних і залучених коштів не змінився [37,с.241].

6. Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів.

Він визначається так:

довогострокові зобов’язання(довгострокові кредити банку + довгост. позики) .

дов-ві з-ня+власн. Кап.(підс. І розд.пас.бал.)+дов-ві кред.+дов-ві поз.)

Даний коефіцієнт характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника в динаміці – негативна тенденція, яка означає, що підприємство чим дала, тим більше залежить від зовнішніх інвесторів [50,с.179].

Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів на початок 2011 року становив 0,73, 2012 року – 0,76, 2013 року – 0,88, 2014 року – 0,00.Це означає що підприємство повністю фінансую свої оборотні активи, що є позитивною тенденцією в діяльності підприємства.

7. Коефіцієнт структури залученого капіталу.

Він визначається так:

довгострокові зобов’язання(довгострокові кредити банку + дов-ві позики)

залучений капітал

8. Коефіцієнт концентрації позичкового капіталу.

Він визначається так:

позичковий капітал

усього господарчих засобів

Таким чином, розглянувши методику визначення групи коефіцієнтів, можна сказати, що аналіз коефіцієнтів – це визначення співвідношення між двома окремими показниками. Зважаючи на викладене вище, ми бачимо, що коефіцієнтів багато, але всі їх можна об’єднати в п’ять груп:

а) коефіцієнти, що характеризують можливість погашення поточних зобов’язань;

б) коефіцієнти, що характеризують рух поточних активів;

в) коефіцієнти, що характеризують власний капітал;

г) коефіцієнти, що показують результати основної діяльності;

д) коефіцієнти, що характеризують інформацію про ринок [14,с.68].

Завершує деталізований аналіз фінансової стійкості підприємства складання аналітичного висновку, що є третім етапом методики.

Аналіз ліквідності та платоспроможності.

Платоспроможність, ліквідність та кредитоспроможність є одними з найважливіших характеристик господарюючого суб'єкта, які завжди прагнуть оцінити партнери по бізнесу, а також наявні та потенційні кредитори підприємства. Знання цих характеристик дає можливість визначити, якою мірою і протягом якого часу підприємство зможе виконувати свої грошові зобов'язання перед іншими суб'єктами ринку.

Ліквідність та платоспроможність розраховуються за даними балансу і відображують відповідні характеристики у певний момент часу. Кредитоспроможність є комплексним поняттям і означає спроможність підприємства погашати заборгованість не тільки в даний момент, а й у майбутньому. Високий рівень кредитоспроможності свідчить про те, що підприємство вчасно і в повному обсязі розраховувалось за усіма раніше отриманими позиками, має стійке фінансовий стан, високий рівень платоспроможності, ліквідності та прибутковості, а також позитивний прогноз щодо погашення заборгованості у майбутньому [12].

Залежно від часового інтервалу, протягом якого перевіряється спроможність підприємства виконувати свої зобов'язання перед кредиторами, для оцінки використовують ту чи іншу характеристику: на найбільш короткостроковому періоді - платоспроможність, більш тривалому - ліквідність. Розглянемо показники, які дають змогу оцінити платоспроможність та ліквідність.

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що потребує негайного погашення. Це визначення можна вважати визначенням платоспроможності у вузькому розумінні. Платоспроможність у широкому розумінні означає здатність підприємства виконувати свої зобов'язання перед кредиторами. Підприємство є неплатоспроможним у широкому розумінні, коли воно не може виконати свої зобов'язання перед кредиторами і потребує застосування санаційних заходів або визнання банкрутом [58,с.385].

Рівень платоспроможності визначається співвідношенням між обсягом грошових коштів, що можуть бути використані для розрахунків, та обсягом платежів, які необхідно здійснити. Підприємство може вважатися платоспроможним, маючи незначний залишок на розрахунковому рахунку, якщо воно не має простроченої заборгованості або заборгованості, що потребує негайного погашення.

У підприємств, які функціонують в умовах розвиненої ринкової економіки, вчасно отримують платежі від своїх контрагентів і мають кваліфікованих фінансових менеджерів, не виникає проблем з управлінням грошовими коштами, оскільки більша частина поточних витрат на заробітну плату, податки, оренду, комунальні послуги досить рівномірно розподілена в часі, і в таких умовах неважко розрахувати середньомісячну потребу в грошових коштах. В умовах перехідної економіки підприємствам нерідко важко підтримувати платоспроможність на належному рівні через нестабільну економічну ситуацію та низьку платоспроможність покупців і партнерів по бізнесу.

Основними ознаками платоспроможності підприємства є наявність на розрахунковому рахунку достатнього обсягу коштів та відсутність простроченої кредиторської заборгованості. Для забезпечення платоспроможності підприємства тримають на розрахунковому рахунку деякий страховий залишок, а якщо в країні функціонує розвинений фондовий ринок - страховий запас у вигляді високоліквідних цінних паперів [555,с.157].

Ліквідність являє собою спроможність підприємства погашати свої поточні зобов'язання вчасно і в повному обсязі. Для підтримки ліквідності на належному рівні підприємство повинно мати достатній обсяг грошових коштів та інших ліквідних активів, які в разі потреби можна перетворити в готівку і використати для погашення зобов'язань. При високому рівні ліквідності обсяг ліквідних активів значно перевищує обсяг поточних зобов'язань.

Потреби в ліквідності підприємства повністю визначаються обсягом і структурою його поточних зобов'язань. Оскільки поточні зобов'язання мають різний строк погашення, а оборотні активи — різний ступінь ліквідності, для оцінки ліквідності використовують різні за змістом та призначенням коефіцієнти [555,с.158].

Так, коефіцієнт поточної ліквідності К_п характеризує спроможність підприємства погашати свої поточні зобов'язання за рахунок усіх оборотних активів: грошових коштів, дебіторської заборгованості, товарно-матеріальних запасів:

К_п= Оборотні активи .

Поточні зобов’язання

Критичне значення цього коефіцієнта дорівнює 1. Значення менше 1 свідчить про незадовільний рівень ліквідності та неспроможність підприємства вчасно погашати свої зобов'язання перед кредиторами [14,с.270].

Коефіцієнт поточної ліквідності на початок 2011 року становив 3,26, 2012 року – 2,17, 2013 року – 2,60, 2014 року – 2,01. Значення коефіцієнта ліквідності з 2011 року по 2014 рік знизилося на 1,16, це негативно впливає на діяльність підприємства, але підприємство ще має високий рівень ліквідності та спроможність погасити свої борги.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності К_м часто вважають більш інформативним з погляду оцінки ліквідності, ніж попередній К_п , оскільки він не враховує товарно-матеріальні запаси — найменш ліквідні з оборотних активів. У разі потреби запаси реалізуються, як правило, за досить низькою ціною, їх ліквідаційна вартість часто становить тільки половину балансової вартості:

К_м= (Оборотні активи - ТМЗ)

Поточні зобов’язання

Коефіцієнт миттєвої ліквідності на початок 2011 року становив 0,79, 2012 року – 0,38, 2013 року – 0,23, 2014 року – 0,32.Порінючи з коефіцієнтом поточної ліквідності він є значно нижчим, тобто якщо не враховувати товарно-матеріальні запаси, підприємство є мало ліквідним, і в разі дострокового погашення, не зможе повність погасити заборгованість [14,с.272].

За допомогою коефіцієнта абсолютної ліквідності, або коефіцієнта платоспроможності К_ал, визначають, яку частку поточних зобов'язань можна погасити негайно за рахунок грошових коштів, що є на розрахунковому рахунку підприємства:

К_ал= Грошові кошти

Поточні зобов’язання

Коефіцієнт абсолютної ліквідності на початок 2011 року становив 0,28, 2012 року – 0,11, 2013 року – 0,9, 2014 року – 0,20, що означає що за рахунок грошових коштів, на розрахунковому рахунку, підприємство станом на початок 2014 року може погасити п’яту частину поточних зобов’язань.

Коефіцієнт маневреності власних оборотних засобів К_мвоз показує, яка частка оборотних засобів перебуває в грошовій формі:

К_мвоз = Грошові кошти

Оборотні активи

Величина коефіцієнта залежить від потреби підприємства у вільних грошових коштах та від величини страхового залишку, який намагаються підтримувати для забезпечення платоспроможності підприємства. Цей коефіцієнт, як і попередній, при достатній статистичній базі по конкретному підприємству та по інших підприємствах галузі дає змогу робити певні висновки щодо платоспроможності суб'єкта господарювання [14,с.273].

Коефіцієнт маневреності власних оборотних засобів на початок 2011 року становив 0,09, 2012 року – 0,05, 2013 року – 0,03, 2014 року – 0,10.

Чистий оборотний, або робочий, капітал ЧК (Net Working Capital) тісно пов'язаний з попередніми показниками ліквідності і відображує більш стійку частину оборотних активів, що фінансується за рахунок довгострокового боргу та власного капіталу:

ЧК = Оборотні активи - Поточні зобов'язання

Від'ємне значення ЧК, як і значення К_ал < 1, свідчать про неспроможність підприємства вчасно розраховуватись за своїми поточними зобов'язаннями та про недостатню фінансову стійкість, оскільки в цьому випадку певна частина необоротних активів фінансується за рахунок поточних зобов'язань. У підприємств, що є фінансово стійкими, величина ЧК, як правило, не менша від системної складової оборотного капіталу [8,с.391].

Чистий оборотний (робочий) капітал на початок 2011 року становив 1793,9 тис. грн., 2012 року – 2185,0 тис. грн., 2013 року – 2760,9 тис. грн., 2014 року –2960,4 тис. грн.

Власний оборотний капітал ВОК визначає обсяг власних оборотних засобів, тобто засобів, що фінансуються за рахунок власних коштів підприємства. (Термін "власні оборотні засоби" досить умовний, оскільки підприємство має право власності на всі оборотні та необоротні активи, якими володіє.) [10,с.15].

ВОК = Власний капітал - Необоротні активи

Власний оборотний капітал на початок 2011 року становив 1021,2 тис. грн., 2012 року – 948,7 тис. грн., 2013 року – 292,9 тис. грн., 2014 року – 3593,1 тис. грн.

Цей показник близький за змістом до коефіцієнта забезпечення поточної діяльності власними оборотними засобами К_з, який визначається співвідношенням:

К_з = Власні оборотні засоби

Оборотні активи

Такий коефіцієнт, як і показник ВОК, на відміну від чистого оборотного капіталу майже не використовують у міжнародній практиці, оскільки власний капітал, як правило, дорожчий від позикового і фінансування за рахунок власних коштів не є безумовною перевагою для підприємств. В умовах перехідної економіки, коли існує значний розрив між величиною банківського процента та середнім рівнем рентабельності підприємств, а вартість власного капіталу близька до нуля, фінансування оборотних активів за рахунок власного капіталу є досить привабливим [7,с.37].

При розрахунку та аналізі коефіцієнтів ліквідності бажано звертати увагу на склад окремих груп оборотних засобів та структуру поточних зобов'язань. Якщо е доступ до відповідних джерел інформації, необхідно здійснити оцінку якості дебіторської заборгованості та товарно-матеріальних запасів, а також виявити іммобілізовані активи: прострочену дебіторську заборгованість, неліквідні запаси та ін. з тим, щоб при розрахунку коефіцієнтів ліквідності використати скориговані величини цих статей балансу. При обчисленні розміру поточних зобов'язань необхідно враховувати строки погашення окремих видів заборгованості та включати до складу поточних зобов'язань частину довгострокового боргу, яка підлягає погашенню в даному періоді.

Дебіторська та кредиторська заборгованості є досить специфічними статтями балансу. Як правило, у підприємств, які стабільно функціонують, кредиторська заборгованість за обсягами відповідає дебіторській. Різке зростання кредиторської заборгованості негативно впливає на ліквідність та платоспроможність підприємства. Збільшення коефіцієнтів ліквідності за рахунок різкого збільшення дебіторської заборгованості також не можна вважати позитивним чинником. Проте невисокі значення коефіцієнтів ліквідності не можуть однозначно свідчити про низьку ліквідність, оскільки такі значення можуть бути наслідком ефективного управління товарно-матеріальними запасами, високої інтенсивності руху грошових коштів та значних обсягів товарообороту [17,с.48].

При оцінці ліквідності та фінансової стійкості суб'єкта господарювання нерідко проводять також аналіз ліквідності балансу. Для оцінки ліквідності балансу активи та пасиви поділяють на чотири групи: активи — за ступенем

Таблиця 2.4.

Аналіз ліквідності балансу [356]

Активи	Пасиви
А1 - грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення	П1- кредиторська заборгованість та показники, не погашені вчасно
А2 - дебіторська заборгованість та інші активи, що швидко реалізуються	П2- короткострокові кредити та позики
А3 - товарно-матеріальні запаси та довгострокові фінансові вкладення	П3- довгострокові кредити та позики
А4 - основні засоби, інші необоротні активи	П4- власний капітал

ліквідності (групи А1 — А4), пасиви — за строком погашення (групи П1 — П4 ), (таблиця 2.4).

Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов'язань господарюючого суб'єкта активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань. Баланс називають абсолютно ліквідним у разі, якщо перші три групи пасивів не перевищують за обсягом відповідні групи активів:

А1≥П1; А2≥П2; А3≥П3.

Оскільки балансове рівняння не повинно порушуватись, для четвертої групи активів-пасивів має виконуватись нерівність

А4≤П4,

що рівнозначно наявності у підприємства власних оборотних засобів.

Нерівності, що визначають ліквідність балансу, можуть більшою чи меншою мірою порушуватись, але в будь-якому разі вони дають можливість оцінити як поточні, так і очікувані в майбутньому рівні платоспроможності та ліквідності [356].

Таблиця 2.5.

Аналіз ліквідності балансу ТОВ «Автоцентр-Ужгород» за 2011 – 2014 роки (на початок року) [59]

Активи						Пасиви
Роки	2011	2012		2013	2014	Роки	2011	2012	2013	2014
А1	222,0	208,9	156,4		592,3	П1	792,7	1685,2	1181,2		2898,3
А2	2337,7	3753,0	4310,0		5219,4	П2	792,7	1865,2	1721,2		2928,3
А3	1962,0	3344,1	4084,1		4965,3	П3	3171,9	3312,3	3402,3		0
А4	176,9	88,2	173,9		133,6	П4	-1198,1	-1036,9	-466,8		3726,7

А аналізі ліквідності балансу ТОВ «Автоцентр-Ужгород» виконуються такі умови: на початок 2011 рік А1<П1; А2<П2; А3<П3;А4>П4,

на початок 2012 рік А1<П1; А2>П2; А3>П3;А4>П4,

на початок 2013 рік А1<П1; А2>П2; А3>П3;А4>П4,

на початок 2014 рік А1<П1; А2>П2; А3>П3;А4<П4(таблиця 2.5.).

На жаль баланс підприємства не є ліквідним, оскільки не відповідає всім умовам ліквідності балансу, але в порівнянні з 2011 роком, його показники значно покращились.

З отриманих даних видно, що підприємство в достатньому розмірі володіє активами що швидко реалізовуються, та активами що реалізовуються повільно а також складно-реалізованими активами.

Аналізуючи найбільш ліквідні активи, можна зробити висновок, що їх недостатня кількість призвела до того, що значна кількість негайних пасивів, залишається непокритою на початок 2014 року в розмірі 2306,0 тис. грн. – це негативно характеризує діяльність підприємства (таблиця 2.5.).

Основним показником ефективності будь-якої фінансової операції є її прибутковість, яку визначають відношенням прибутку, отриманого в результаті проведення операції, до витрат, пов'язаних із ЇЇ проведенням, або до інвестованого в цю операцію капіталу. Ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства також значною мірою визначається її прибутковістю, іншими словами, рівнем прибутку, який отримує підприємство за рік на одну грошову одиницю вкладених у виробництво коштів [38,с.385].

Прибутковість виробничо-господарської діяльності підприємства називають рентабельністю. Як і прибутковість фінансових операцій, рентабельність визначають відношенням прибутку, отриманого підприємством протягом звітного періоду (року), до інвестованого у виробничу діяльність капіталу. Оскільки діяльність підприємства визначається сукупністю процесів, пов'язаних з кругооборотом капіталу (залучення коштів, інвестування їх в оборотні та необоротні активи, використання активів у процесі виробництва та реалізації продукції), рентабельність виробничо-господарської діяльності характеризується сукупністю відповідних коефіцієнтів. До основних груп коефіцієнтів рентабельності відносять:

• коефіцієнти рентабельності капіталу;

• коефіцієнти рентабельності виробничого процесу [22,с.30].

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу К_вк визначає прибуток, отриманий на одиницю капіталу власників підприємства. Він відображає прибутковість всього капіталу, що належить акціонерам, а не лише інвестованого в акції:

К_вк = Чистий прибуток

Власний капітал

Значення К_вк суттєво залежить від структури капіталу: чим меншою є частка власних коштів у загальному обсязі фінансових ресурсів підприємства, тим вищим буде значення коефіцієнта за інших рівних умов. Зростання рентабельності власного капіталу може бути викликане як зростанням розміру прибутку, так і зменшенням частки власного капіталу в ресурсах підприємства, а отже, зростанням ризику структури капіталу. Це означає, що коефіцієнт не є абсолютно інформативним з погляду визначення рентабельності капіталу і його значення необхідно порівнювати зі значеннями аналогічних коефіцієнтів для інших підприємств галузі та аналізувати в комплексі з іншими показниками прибутковості [42,с.104].

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу на початок 2011 року становив 0,32., 2012 року – 0,16, 2013 року – 0,29, 2014 року – 0,04.

Коефіцієнт рентабельності капіталу К_вкпа тісно пов'язаний з попереднім, відображує прибутковість інвестицій у дане підприємство для власників простих акцій і визначається таким співвідношенням:

К_вкпа = Чистий прибуток - дивіденди за привілейованими акціями

Власний капітал - привілейовані акції

Коефіцієнт рентабельності активів К_ра не залежить від структури капіталу і характеризує прибуток, отриманий на одиницю активів підприємства або на одиницю всіх вкладених коштів:

К_ра = Чистий прибуток

Вартість активів

Чим ефективніше використовуються основні та оборотні засоби господарюючого суб'єкта, тим більшими будуть прибуток та рентабельність активів, а отже, рентабельність усього капіталу підприємства [41].

Можливості підприємства щодо підвищення рентабельності його діяльності можна оцінити, порівнюючи значення коефіцієнтів ефективності з коефіцієнтом Кра. У тому разі, якщо при достатньому рівні рентабельності активів основні засоби підприємства характеризуються низьким рівнем фондовіддачі, а оборотні активи — низьким рівнем оборотності, у підприємства є значні резерви підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності.

Коефіцієнт рентабельності активів на початок 2011 року становив 0,14, 2012 року – 0,04, 2013 року – 0,03, 2014 року – 0,02. Коефіцієнт рентабельності активів за останній час зменшився, це є негативним показником діяльності підприємства.

Коефіцієнт рентабельності основних засобів К_рен показує, який прибуток отримує підприємство на кожну грошову одиницю інвестованих в основні засоби коштів, тобто наскільки ефективними є капіталовкладення підприємства:

К_рен = Чистий прибуток

Вартість основних засобів

При розрахунку цього коефіцієнта може бути використано різну вартість різних складових основних засобів (первісна або залишкова вартість, вартість усіх основних засобів чи тільки виробничих), що буде мати вплив на кінцевий результат. Тому при аналізі та порівнянні коефіцієнта К_рен із подібними йому необхідно знати базу розрахунку коефіцієнта [422,с.105].

Рентабельність продаж характеризують валова, операційна та чиста рентабельність реалізованої продукції.

Коефіцієнт рентабельності основних засобів на початок 2011 року становив 2,17, 2012 року – 1,84, 2013 року – 0,77, 2014 року – 1,15.

Коефіцієнт К_ври відображає валову маржу, або валову рентабельність, реалізованої продукції. Його визначають за формулою:

К_ври = Валовий прибуток

Чиста виручка від реалізації

де чиста виручка від реалізації є виручкою за вирахуванням податку на додану вартість, акцизного збору та інших вирахувань із доходу, а валовий прибуток дорівнює різниці чистої виручки від реалізації та собівартості реалізованої продукції [26].

Коефіцієнт К_орп, що визначає операційну маржу або операційну рентабельність реалізованої продукції, відрізняється від попереднього тим, що при його розрахунку використовують не валовий, а операційний прибуток — величину, яку отримують у результаті віднімання від валового прибутку витрат на збут, адміністративних та інших операційних витрат:

К_орп = Операційний прибуток

Чиста виручка від реалізації

Чисту рентабельність реалізованої продукції К_чрп, або чисту маржу, визначають діленням чистого прибутку, отриманого підприємством протягом звітного періоду, на чисту виручку від реалізації продукції:

К_чрп = Чистий прибуток

Чиста виручка від реалізації

Відмінності між чистою та операційною рентабельністю зумовлюються наявністю позаопераційних доходів та витрат, зокрема доходів від іншої реалізації та фінансових витрат. Якщо чиста рентабельність є значно меншою від операційної, то це може означати, що підприємство значною мірою здійснює свою діяльність за рахунок позикових коштів і має значні процентні виплати за банківськими кредитами та іншими позиками. Якщо чиста рентабельність перевищує операційну, це свідчить про вигідну реалізацію необоротних активів або фінансових інвестицій [11,с.140].

Рентабельність продукції на початок 2012 року становила 0,83%, 2013 року – 0,73%, 2014 року – 225%, рентабельність продукції за 2011 – 2013 роки значно покращилась, що означає що відбулись позитивні зміни в діяльності підприємства.

При розрахунку коефіцієнтів рентабельності продаж використовують як чисту, так і загальну суму виручки від реалізації продукції. Це впливає на кінцеве значення коефіцієнтів і потребує великої уваги при інтерпретації результатів обчислень.

Коефіцієнти рентабельності продаж показують, наскільки великим є прибуток відносно виручки від реалізації продукції. Коефіцієнти рентабельності операційної діяльності К¹_род і К²_род показують, наскільки великим є операційний прибуток відносно витрат на виробництво та реалізацію продукції:

К¹_род = Операційний прибуток

Витрати на виробництво реалізованої продукції

К²_род = Операційний прибуток

Операційні витрати

Чим більші значення цих коефіцієнтів, тим ефективнішою є виробничо-господарська діяльність підприємства. Значна відмінність між значеннями коефіцієнтів є негативною і свідчить про те, що підприємство несе надмірні адміністративні витрати та витрати, пов'язані з реалізацією продукції [9,с.36].

При плануванні нового виробництва коефіцієнти К¹_род і К²_род можуть бути попередньо оцінені фінансовими менеджерами підприємства на основі даних про рівні рентабельності інших підприємств галузі, орієнтовних цін реалізації продукції та операційних витрат. При цьому може бути зроблений висновок про недоцільність впровадження нового виробництва, якщо існуючі на ринку ціни та заплановані витрати на виготовлення продукції не дадуть змоги підприємству забезпечити достатній рівень рентабельності.

Рентабельність продаж на початок 2012 року становила 74%, 2013 року – 64%, 2014 року – 79%, діяльність підприємства покращилась, але не є достатньо ефективною.

Для визначення чинників, які впливають на рентабельність підприємства, використовують так звані факторні моделі, за допомогою яких оцінюють вплив окремих показників на рівень рентабельності капіталу чи виробничого процесу [14,с.301].

Однією з відомих факторних моделей є модель фірми "Du Pont", яка визначає залежність між рентабельністю власного капіталу, рентабельністю продаж, структурою капіталу і ресурсовіддачею [18]. Модель отримано із залежності послідовним діленням та множенням виразу на величину виручки від реалізації та середню величину активів підприємства:

К_вк= ЧП/ВхВ/АхА/ВК,

де ЧП — чистий прибуток; В — чиста виручка від реалізації продукції; А — середня величина активів підприємства; ВК — середня величина власного капіталу[43].

Розглянемо механізм побудови ще однієї факторної моделі, за допомогою якої визначають показники, які впливають на загальні темпи економічного зростання підприємства.

Економічне зростання будь-якого господарюючого суб'єкта забезпечується збільшенням власних ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, зокрема прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після виплати дивідендів (капіталізованого прибутку). Коефіцієнт економічного зростання К_ез, що показує, якими темпами збільшується власний капітал за рахунок прибутку, визначають співвідношенням:

К_ез = Чистий прибуток – дивіденди

Власний капітал

Оскільки різниця в чисельнику визначає капіталізований прибуток, ця формула може бути подана так:

К_ез = Капіталізований прибуток

Власний капітал

Після послідовного ділення та множення правої частини формули на величини чистого прибутку,виручки та активів отримаємо факторну модель для коефіцієнта економічного зростання:

К_ез= КП/ЧПхЧП/ВхВ/АхА/ВК,

де КП — капіталізований прибуток; ЧП — чистий прибуток; В — виручка від реалізації; А—активи підприємства; ВК — власний капітал [42,с.97].

Перший співмножник факторної моделі (6.43) характеризує дивідендну політику підприємства, другий — рентабельність продаж, третій — ресурсовіддачу, четвертий — структуру капіталу. Тобто другий і третій співмножники відображають виробничу діяльність підприємства, перший та четвертий — фінансову. Стійке економічне зростання підприємства може бути забезпечено лише сукупністю чинників, а саме ефективною виробничою діяльністю, продуманою дивідендною політикою і оптимальним співвідношенням власних та залучених коштів у фінансових ресурсах підприємства.