Захисні засоби від дії емп

Для забезпечення безпеки персоналу від дії ЕМП використовують комплекс засобів захисту які умовно поділяються на організаційні, інженерно-технічні, лікувально-профілактичні.

Організаційні заходи здійснюються як у процесі проектування виробничих об'єктів так і в процесі їх експлуатації. Сюди належить організація робочих місць, оптимальне розміщення технологічного устаткування, розробка гігієнічно-обгрунтованих режимів праці та відпочинку, зменшення часу перебування людей у зоні опромінення і заходи запобігання потрапляння персоналу в зону високої щільності потоку енергії (ЩГІЕ). Застосування 313 (спецодяг виготовлений із металізованої тканини у вигляді комбінезонів, халатів, курток з капюшонами з вмонтованими у них окулярами).

Технічні заходи захисту залежать від типу джерела випромінювання, його потужності й призначення. Сюди належить:

• зменшення напруженості і щільності потоку енергії шляхом використання узгоджених навантажень і споживачів потужності;

• екранування робочого місця за допомогою матеріалів з великою електричною провідністю (мідь, латунь, алюміній та його сплави, сталь). Ефективність екранування, а відтак ступінь послаблення ЕМП збільшується із збільшенням частоти коливань ЕМП і практично не залежить від того, що екран виконаний суцільним чи з металевих сіток. Екрани мають бути заземленими;

• віддалення робочого місця від джерела випромінювання;

• обладнання попереджувальної сигналізації;

• електрогерметизація елементів схем, блоків, вузлів установки з метою зниження або усунення електромагнітного випромінювання.

Лікувально-профілактичні заходи мають бути спрямовані, перш за все, на раннє виявлення порушень у стані здоров'я працюючих. Для цього наказом МОЗ передбачені медогляди для осіб, що працюють в умовах впливу НВЧ (надвисоких частот) один раз на 12 місяців, а для тих, що працюють в умовах впливу ЕМП, УВЧ і ВЧ - діапазоні - періодичні медогляди персоналу здійснюються 1 раз на 24 місяці.

При виявленні початкової форми радіоактивної хвороби, яка має зворотний характер, працівника тимчасово переводять на іншу роботу, не пов'язану з впливом опромінювання ЕМП. Жінок у період вагітності та годування немовлят також тимчасово переводять на інші роботи. Особи, які не досягай 18 річного віку, до робіт з генераторами радіочастот не допускаються.

Особам, що контактують з джерелами ЗВЧ і УВЧ випромінювання, надаються додаткові відпустки і скорочується тривалість робочого дня.

Лекція 13.

ЗАХИСТ ВІД ВИПРОМІНЮВАНЬ ОПТИЧНОГО ДІАПАЗОНУ

Оптичний діапазон випромінювань

Випромінювання оптичного діапазону являє: собою потік електромагнітного випромінювання, яке має хвильові і квантові властивості.

Оптичний діапазон випромінювання включає інфрачервоне (ІЧВ), видиме (ВВ) та ультрафіолетове випромінювання (УФВ).

До випромінювань оптичного діапазону належить лазерне випромінювання, що супроводжує роботу лазерів. Лазер - це назва оптичного квантового генератора, практичне використання якого почалося у другій половині XX століття.

Інфрачервоне випромінювання

За фізичною природою інфрачервоне випромінювання (ІЧВ) являє собою потік часток матерії, що має хвильові та квантові властивості

Вплив інфрачервоного випромінювання на організм людини проявляється в основному тепловою дією. Ефект дії ІЧВ залежить від довжини хвиль, яка обумовлює глибину їх проникнення.

Вплив ІЧВ на організм проявляється як у формі загальних, гак і місцевих реакцій. Місцева реакція виражена сильніше, якщо опромінення відбувалося довгохвильовою радіацією, тому за однакової інтенсивності опромінювання безпечний час дії у цьому випадку буде меншим, ніж у випадку впливу короткохвильового діапазону.

Короткохвильова ділянка ІВЧ має більшу глибину проникнення в тканини тіла, а відтак значно підвищує температуру глибоких тканин.

Під впливом ІЧВ виникають функціональні зміни стану ЦНС, посилюється секреторна діяльність шлунку, підшлункової і слинної залози. У ЦНС розвиваються процеси гальмування, зменшуються нервово-м'язові збудження, знижується загальний обмін речовин.

Короткохвильове ЇЧВ, що проходить через незахищену голову впливає на рецептори мозку, викликає важкі ушкодження через які може статися сонячний або тепловий удар.

Тривале опромінення радіацією підвищує температуру тканин головного мозку, легенів, нирок і м'язів, що веде до послаблення імунобіологічних реакцій і зниження загальної резистенційності організму.

Нормування і контролювання інфрачервоного випромінювання

Інтенсивність ІЧВ необхідно вимірювати на робочих місцях або в робочій зоні поблизу джерела випромінювання.

Оскільки ІЧВ нагріває навколишні поверхні, створюючи вторинні джерела, які виділяють тепло, то необхідно вимірювати інтенсивність випромінювання не тільки на постійних робочих місцях або в робочій зоні, але і в нейтральних точках та інших місцях виробничого приміщення.

Сумарна допустима інтенсивність випромінювання не повинна перевищувати 350 Вт/м³.

Засоби захисту від дії ІЧВ

Профілактичним заходом в умовах інфрачервоного випромінювання має стати механізація важких робіт, впровадження у технологічне обладнання дистанційних механізмів відкривання й закривання печей, зменшення важких фізичних навантажень.

При великих теплових навантаженнях суттєве значення має раціональний питний режим, відповідна організація режиму праці з обов'язковими перервами у роботі, що дає можливість відновлювати і полегшувати процеси терморегуляції, а також раціональний спецодяг і інші 313, які мають відповідні теплозахисні властивості і здатність відбивати інфрачервону радіацію.

Ультрафіолетове випромінювання

Ультрафіолетове (УФ) випромінювання являє собою невидиме оком людини електромагнітне випромінювання, що займає в електромагнітному спектрі проміжне положення між світлом і рентгенівським випромінюванням.

Природним джерелом УФВ є сонце. Інтенсивність ультрафіолетової радіації біля поверхні землі непостійна й залежить від широти місцевості, періоду року, стану погодно-кліматичних умов, ступеня прозорості атмосфери і ін.

Штучними джерелами УФВ є газорозрядні джерела світла, електричні дуги, лазери і т. ін.

Вплив ультрафіолетового випромінювання на організм людини

Ультрафіолетове випромінювання характеризується двоякою дією, тому його вплив має як позитивне, так і негативне значення.

Біологічна дія УФ-випромінювання сонячного світла проявляється перш за все у його позитивному впливі на організм людини. УФ-опромінення є життєвонеобхідним чинником. Відомо, що при тривалій недостатності сонячного світла виникають порушення фізіологічної рівноваги організму, розвивається симптомокомплекс, що має назву "світлове голодування".

Найбільш частими наслідками недостатності і сонячного світла є послаблення захисних імунобіологічних реакцій організму, загострення хронічних захворювань, функціональні розладнання нервової системи.

УФ-опромінення суберитемними і малими еритемними дозами чинить сприятливу дію на організм, нормалізує артеріальний тиск та всі види обмінних процесів, підвищує опірність організму, знижує захворюваність простудними хворобами, підвищує стійкість до охолодження, знижує втомлюваність та підвищує працездатність.

УФ-випромінювання від виробничих джерел, може стати причиною гострих і хронічних професійних захворювань.

Найбільше ураження від дії УФ-випромінювання зазнає зоровий аналізатор.

До хронічних професійних захворювань належать: коньюктивіт, катаракта кришталика. Шкіряні хвороби виникають у вигляді гострих дерматитів з еритемою, іноді набряком аж до утворення пухирів.

Поряд з місцевою реакцією можуть виникати загальнотоксичні явища з підвищенням температури, лихоманкою, головними болями, диспепсичними явищами.

Класичним ураженням шкіри від УФВ є сонячний опік. Хронічні зміни шкіряних покровів під дією УФ-випромінювання, виражаються в "старінні" (сонячний еластоз), атрофії епідермісу, можливого розвитку злоякісних новоутворень.

У виробничих умовах найбільш важливе значення мають професійні ураження організму - фотосенсибілізація (стан підвищеної чутливості організму до світла) ультрафіолетова радіація сонячного спектру. Вони проявляються у тяжких формах кератоконьюктивітів, дерматитів і загальнотоксичних явищ.