Захисні засоби від дії есп

Використання засобів захисту працюючих є обов'язковим у тих випадках, коли фактичні рівні напруженості ЕСП на робочих місцях перевищують 60 кВ/м.

Для захисту від дії ЕСП використовують: екранування джерел поля робочого місця, нейтралізатори статичного струсу, обмеження часу роботи і т. ін.

При виборі засобів захисту від статичного струму мають бути враховані особливості технологічних процесів, фізико-хімічні властивості матеріалів що обробляються, мікроклімат виробничих приміщень і т. ін. Наведені чинники визначають диференційний підхід при розробці захисних засобів.

Зменшення генерації електростатичних зарядів або відвід їх з наелектризованих матеріалів досягають шляхом:

• заземлення металевих і електропровідних елементів технологічного обладнання;

• збільшення поверхонь і об'ємної провідності діелектриків;

• встановлення нейтралізаторів статичного струму

. Захисне заземлення проводиться незалежно від використання інших методів захисту. Заземленню підлягають не тільки елементи технологічного обладнання, але і ізольовані електропровідні ділянки технологічного устаткування.

Досить ефективним засобом захисту є збільшення вологості повітря до 65-75%, якщо це можливо за умов технологічного процесу.

Серед засобів індивідуального захисту використовують антистатичне взуття, антистатичні халати, комбінезони, заземлені браслети для захисту рук і інші засоби, що можуть забезпечувати електростатичне заземлення тіла людини.

Лекція 16.

АТЕСТАЦІЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ

Атестація, раціоналізація та планування робочих місць на виробництві здійснюється з метою підвищення ефективності та продуктивності праці.

Атестація - це комплексна оцінка кожного робочого місця на його відповідність вимогам охорони праці і сучасному науково- технічному рівню.

Атестація робочих місць за умовами праці проводиться згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, від 1 серпня 1992 року №442 і Методичними рекомендаціями Міністерства праці та Міністерства охорони здоров'я України, затвердженим 1 вересня 1992 року №41.

Атестація робочих місць проводиться не рідше ніж один раз на п'ять років фахівцями експертно-технічного центру (ЕТЦ) Держгірпромнагляду і результати її заносять у карту умов праці на робочому місці . У карті вказують:

• чинники виробничого середовища і трудового процесу;

• гігієнічну оцінку умов праці;

• оцінку технічного та організаційного рівня.

Паспорт санітарно-технічного стану умов праці

Паспорт санітарно-технічного стану умов праці в структурних підрозділах підприємства складається на підставі атестації робочих місць. Паспорт призначений для документального оформлення перевірки стану умов праці в підрозділах щодо виявлення робочих місць, які не відповідають нормам і правилам, стандартам безпеки праці, а також визначення кількості працюючих у цих умовах.

За результатами атестації видається наказ, який містить перелік робочих місць, які поділяються на:

• атестовані;

• ті, що вимагають раціоналізації;

• такі, що підлягають ліквідації;

• такі, що складають перелік працівників яким надається право на пільги і компенсації.

Витяги з наказу додають до трудової книжки працівників, професії і посади яких внесено до переліку.

Матеріали атестації робочих місць є матеріалами суворої звітності і зберігаються на підприємстві протягом 50 років.

Раціоналізація робочих місць - це сукупність організаційно- технічних заходів щодо доведення їх до рівня встановлених вимог.

Оцінка робочого місця при атестації

При атестації кожне робоче місце оцінюється комплексно за показниками технічного і організаційного рівня, а також за умовами безпеки праці. На кожне робоче місце складають карту умов праці, форма якої визначена у Методичних рекомендаціях. Карта має бути заповнена атестаційною комісією відповідно до Інструкції № 06-41 - 48 Міністерства праці та МОЗ.

Атестація робочих міць передбачає:

• виявлення чинників і причин, що спричиняють небезпечні і шкідливі умови праці;

• санітарно-гігієнічне дослідження чинників виробничого середовища, визначення ступеня важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;

• визначення характеру умов праці, ступеня її шкідливості і небезпечності за її гігієнічною класифікацією;

• комплексну оцінку чинників виробничого середовища та відповідність її стандартам безпеки праці;

• обгрунтоване віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими або особливо шкідливими умовами праці;

• визначення права працівників на пільги та компенсації;

• розробку технічних та організаційних заходів, спрямованих на відповідність умов праці гігієнічному класифікатору та стандартам безпеки.

Загальні вимоги до організації робочого місця

Організація робочого місця має забезпечувати відповідність усіх елементів вимогам ГОСТІ2.2.032-78 «ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие зргономические требования» і ГОСТ «Рабочее место при выполнении работ стоя».

Основними принципами при організації робочого місця має бути врахування робочої пози при виконанні трудової діяльності.

Робоча поза - це основне положення працівника у просторі виробничого середовища.

Організація робочого місця передбачає:

• характер та особливості предметної діяльності;

• правильне розміщення у виробничому приміщенні;

• ергономічно обгрунтоване робоче положення, вибір параметрів робочого місця з урахуванням антропометричних характеристик людини.

• раціональну компоновку виробничих меблів, технологічного обладнання на робочих місцях.

Загальні принципи організації робочого місця:

• предмети і знаряддя праці мають бут на робочому місці, але не заважати працюючому;

• засоби і предмети праці, якими користуються постійно мають бути ближче ніж ті, якими користуються рідше;

• предмети праці, які беруть лівою рукою, мають бути зліва, а ті, які беруть правою рукою - справа;

• якщо використовують обидві руки, то місце розташування предметів і засобів праці проектують з урахуванням зручності захоплення їх двома руками;

• організація робочого місця має забезпечувати хорошу візуа- льність, оглядовість, виключати захаращення його сировиною, зайвими предметами праці та готовими виробами.

При організації робочого місця, залежно від робочої пози, потрібно розподіляти статичні напруження, зменшувати їх величину га передбачувати можливість зміни пози під час предметної діяльності.