Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
kolokvium_2.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
6 Мб
Скачать
☆

36. Запобіжний затвор в газовому зварюванні.

Запобіжні затвори - пристрої, що уберігають АГ і газовий провід від проникнення в них вибухової хвилі при зворотному ударі полум'я.

Зворотний удар - запалення горючої суміші в каналах пальника і поширення полум'ї назустріч потоку горючої суміші.

Горюча суміш поширюється по ацетиленовому каналі пальника в рукав і далі, при відсутності запобіжного затвору а АГ, що може призвести до вибуху АГ. Це може статися коли швидкість витікання горючої суміші з пальника стане меншою від швидкості згорання і тоді хвиля горіння пошириться всередину пальника.

Зворотній удар може виникнути при перегріві чи засвідчені мундштука-пальника.

Запобіжні затвори встановлюють між ацетиленовим проводом чи АГ і пальником чи різаком.

На корпусі кожного запобіжного затвору повинні бути нанесенні його паспортні дані, фарбуються вони в білий колір.

37. Робота водяного затвору в газовому зварюванні.

Водяний затвор складається:

  • циліндричний корпус 1;

  • дві трубки: газовідвідна 4 і запобіжна 8. Запобіжна трубка є трохи коротшою і

виконується зверху з лійкою 6 і відбійником 7.

На корпусі є газовипускний кран 3 і контрольний кран 2, а на газовідвідній трубці є кран 5.

Робота водяного затвору: ацетилен проходить через газовідвідну трубку 4, проходячи через воду, і через газовипускний кран 3 потрапляє в рукав і далі в пальник. При зворотному ударі тиск в затворі зростає, частина води витискається, при цьому нижній кінець коротшої запобіжної трубки 8 виявляється на рівні води, тоді вода з трубки 8 викидається на зовні і не може пройти через трубку 4 і в АГ, так як ця трубка довша трубки 8, захована водою, а її кінець є нижче води в затворі.

44.

Электрошлаковый переплав электрометаллургический процесс, при котором металл (расходуемый электрод) переплавляется в ванне электропроводного синтетического шлака под действием тепла, выделяющегося в шлаке при прохождении через него электрического тока. Э. п., существенно повышающий качество металлов и сплавов, разработан в начале 50-х гг. 20 в. в институте электросварки им. Е. О. Патона АН УССР на основе электрошлакового сварочного процесса (см. Сварка). Расходуемый электрод представляет собой отливку, прокатное изделие или поковку из металла, полученный в мартеновской, дуговой, вакуумноиндукционной печах или кислородном конвертере. В процессе Э. п. температура шлака, состоящего из CaF2, CaO, SiO2, Al2O3 и других компонентов, превышает 2500°С. Капли жидкого электродного металла проходят через слой шлака и образуют под ним слой металла, из которого при последовательном затвердевании в водоохлаждаемом кристаллизаторе формируется слиток (рис.).

По мере оплавления расходуемый электрод подаётся в шлаковый слой, непрерывно восполняя объём кристаллизующегося металла. Шлак является рафинирующей средой. Электрошлаковое рафинирование металла происходит в плёнке жидкого металла на оплавляющемся конце электрода, при прохождении капель металла через шлаковую ванну и на поверхности раздела шлаковой и металлической ванн.

Изменяя состав шлака и температурный режим процесса, осуществляют избирательное рафинирование металла. В результате Э. п. содержание серы снижается в 2—5 раз, кислорода и неметаллических включений в 1,5—2,5 раза. Слиток характеризуется плотной направленной микроструктурой, свободен от дефектов литейного и усадочного происхождения. 

45. Установки электрошлакового переплава работают на переменном токе промышленной частоты, который обеспечивает высокую стабильность процесса плавления и эффективное рафинирование металла. Применение переменного тока является важнейшим достоинством электрошлакового переплава по сравнению с ва-куумно-дуговой, электроннолучевой и плазменно-дуговои плавкой. [1]

Установки электрошлакового переплава с программным режимом работы, некоторые индукционные и электроконтактные установки характеризуются значительным изменением нагрузки в процессе нагрева и относительно небольшим временем цикла.

Характерной особенностью электрошлаковогр переплава является то обстоятельство, что это — бездуговой процесс, сущность которого заключается в следующем. В плавильное пространство внутрь водоохлаждае-мого кристаллизатора подают расходуемый электрод. Нижнюю часть кристаллизатора заполняют специальным флюсом. После включения тока между электродом и слоем флюса зажигают электрическую дугу. Флюс, расплавляясь, становится электропроводным и в начале частично, а затем полностью шунтирует (электрически закорачивает) дугу. Начинается бездуговой процесс плавки — электрошлаковый переплав при температуре шлака 1700—2000° С плавится расходуемый электрод: стекающие капли металла проходят через шлак и собираются в водоохлаждаемом кристаллизаторе, где формируется слиток. РИС. 80.Схема установки электрошлакового переплава На крупных электрошлаковых установках, где в кристаллизатор заливают предварительно расплавленный флюс, зажигания дуги при пуске электрошлаковой установки не требуется. На рис. 80 показана схема электрошлаковой установки. Питание печи осуществляется от однофазного трансформатора 1. Ток к электроду и поддону подают по медным шинам 2 и гибким водоохлаждаемым кабелям 3. Расходуемый электрод 10, закрепленный в электрододержателе 9 каретки 5, перемещается по вертикальной стойке б при помощи троса 8 от электромеханического привода 7. Привод состоит из двух электродвигателей, дифференциального редуктора, двух пар открытых передач и барабана. У механизма зажима расходуемого электрода 4 пружинно-рычажного типа, установленного на каретке электрододержателя, имеется пневматический привод. Слиток наплавляется в медном кристаллизаторе 1-1 с полузакрытой системой охлаждения. Для извлечения готового слитка кристаллизатор может перемещаться по вертикальной стойке 6 при помощи каретки 15, оборудованной электромеханическим приводом 16. В процессе наплавления слитка кристаллизатор опирается на медный водоохлаждаемый поддон 12. Для центровки кристаллизатора и электрода служит специальная каретка 14, позволяющая передвигать кристаллизатор с поддоном в горизонтальной плоскости в двух взаимно перпендикулярных направлениях.

46. При відцентровому литтізаливають метал у форму, при цьому заповнення і охолодження виливка

відбувається в полі відцентрових сил, які виникають при заливанні металу в форму, що

обертається, або в результаті приведення в обертання заповненої форми.

Цей спосіб лиття (мал. 4.1.8) застосовують у масовому, серійному та навіть одиничному

виробництві для виготовлення простих за формою, циліндричних, багатошарових, видовжених

заготовок практично з усіх стопів. Відцентровим литтям виготовляють труби, втулки зфланцями,

армованізаготовки, виливки з параболічними поверхнями тощо. Для цього використовують

машини з горизонтальною, вертикальною та похилою віссю обертання форми. Нахил осі

обертання форми та швидкість її обертання можуть змінюватися в процесі виливання заготовки.

Форми для відцентрового лиття роблять металевими, керамічними, піщаними та комбінованими.

Серед переваг цього способу лиття треба відзначити високу точність форми та розмірів виливків,

якість поверхні, високу продуктивність, відсутність ливникової системи, можливість

виготовлення багатошарових виливків, придатність до механізації та організації гнучких

виробництв.

До недоліків цього способу лиття належать низька якість внутрішньої поверхні, що вимагає

збільшення припуску на механічну обробку, обмежена конфігурація виливків.

47. Широке застосування метод вільного литва знайшов при переробці ненасичених полиефирних смол у виробництві деталей радіотехнічного призначення, електричного устаткування кабельних муфт, наливних підлог, листових і стержневих заготівель для отримання гудзиків, пряжок і біжутерії і так далі

До заливальних композицій пред'являється наступні вимоги: вони повинні мати невисоку в'язкість, помірну усадку, невеликий екзотермічний ефект при затвердінні, а в отвержденном стані підвищену ударну міцність і у ряді випадків високі показники електроізоляційних властивостей, поліпшену прозорість, теплопровідність, зносостійкість і хімічну стійкість.

Заливку у відкриті і закриті форми здійснюють, як правило, після введення отверждающей системи без застосування зовнішнього тиску, але іноді використовують прості пристосування для заливки під тиском стислого повітря 0,02-0,2 МПа \[10] .

Необхідний час гелеутворення і затвердіння забезпечується співвідношенням і кількістю компонентів отверждающей системи. Для прискорення затвердіння виробів форми нагрівають, причому температура нагріву залежить від вживаної системи затвердіння.

Крім того, застосовують також форми з силіконової гуми, особливо при виготовленні декоративних виробів : деталей меблів, багетів, для обрамлення картин, статуеток, прикрас, гудзиків, пряжок та ін.

Виготовлення еластичних форм включає наступні процеси: виготовлення моделі, форми для відливання силіконової матриці, кріплення моделі у формі, приготування силіконового компаунда і заливка у форму, вулканізація, витягання матриці з форми, термообробка матриці, виготовлення копій моделі в матриці, розмноження силіконових матриць. Модель-оригінал розробляється і виготовляється з будь-якого матеріалу: пластика, дерева, металу, воску, пластиліну і так далі. Силіконовий компаунд відтворює найдрібніші деталі малюнка моделі, тому не допускаються які-небудь дефекти, у тому числі відбитки пальців.

Після підготовки моделі виріб знежирюють і закріплюють у форму. Форма для відливання силіконових матриць виготовляється у вигляді циліндра або рамки зі знімним дном. Для кращого витягання силіконової матриці з форми, стінки обробляють антиадгезійним складом на основі воску, парафіну.

Після змішення компонентів силіконову композицію дегазують у вакуумі для видалення бульбашок повітря, захопленого в процесі змішення. При цьому об'єм суміші збільшується в 2-3 рази, тому місткість має бути заповнена не більше ніж на 1/3 об'єми. Коли спучена композиція повертається до первинного об'єму, дегазацію припиняють. Якщо на поверхні моделі є складний малюнок, то перед заливкою її покривають тонким шаром силіконової композиції, в яку введений каталізатор вулканізації.

Вулканізація силіконової форми триває 6-24ч при 20-25 0 С. Коли композиція в процесі вулканізації втратить клейкість і набере твердість, силіконову матрицю витягають з форми і відділяють від моделі. Для підвищення її довговічності потрібно термообробку при температурі 140-160 0 С. В процесі термообробки відбувається довулканізація, віддаляються леткі продукти реакції, стабілізуються властивості. Щоб не сталася деформація матриці із-за швидкого нагріву, температуру необхідно підвищувати, починаючи з 80 0 З із швидкістю 10-20 0 З/годиною

Після термообробки в матриці з полиефирной смоли відливається необхідна кількість копій моделі, по яких виробляється розмноження силіконових матриць. Для виготовлення виробів вільною заливкою використовуються композиції на основі смол ПН- 1 і ПН- 12.

Кількість компонентів отверждающей системи (прискорювача і ініціатора) підбирається експериментально, щоб забезпечити час гелеутворення 13-16 мін (у течії якого смола зберігає плинність). Цього часу вистачає для заливки 20-25 форм. Стирол або 3% розчин парафіну в стиролі вводиться в композицію при відливанні виробів в еластичних силіконових формах з метою зниження поверхневої клейкості.

Полиефирная композиція заливається тонким струменем в силіконові форми, нагріті до температури 100-120 0 С. Після заливки рекомендується помістити їх в сушарну термошкаф з температурою 110± 10 0 З, через 10-20 мін з форм витягаються заготівлі виробів і матриця без промивання готова до наступної заливки.

40

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]