Формування колективу (групи):

1 етап. Характеризується соціально-психологічною адаптацією, т.т. активним пристосуванням до навчального процесу, засвоєння вимог, норм, традицій життя.

2 етап. Формуються міжособистісні відношення, виявляються організатори колективної діяльності. Тепер вимоги до колективу пред`являє не тільки педагог, але й актив. Знання структури неформальних взаємовідносин, значно полегшує розуміння внутрішньогрупової атмосфери і дозволяє знаходити найбільш раціональні шляхи впливу на ефективність групової роботи.

Психологічне вивчення групи включає:

1. Оцінка групових соціально-психологічних процесів: процеси групового цілепокладання, спільні дії, спрацьованість, керівництво діяльністю.

2. Спілкування (міжособистісне, сприймання, реформування, взаємодія, групоутворення, рольова диференціація, згуртованість, конфлікти, реалізація групових санкцій).

3. Внутрішньоколективна поведінка окремих членів групи: конформість, лідерство, відхилення у поведінці, соціально-психологічна адаптація, групове самоствердження.

4. Оцінка динамічної структури колективу, (групи): структура комунікацій функціонально-рольові взаємозв`язки, емоційні міжособистісні переваги.

5. Оцінка групових соціально-психологічних утворень: групові потреби, груповий інтерес, групові норми і цінності, мікрогрупи, традиції, соціально-психологічний клімат та інше.

2. Методики діагностики міжособистісних стосунків

В даний час у психології існує величезна кількість конкретних методичних прийомів дослідження міжособистісних відносин. Це цілком зрозуміло, беручи до уваги як велику фено­менологію міжособистісних відносин, задачі, які вирішуються окремими методиками, так і розбіжності в теоретичній оцінці сутності досліджуваного явища.

Систематизація методик психодіагностики міжособистісних відносин можлива на різних підставах:

1. На підставі об'єкта (діагностика відносин між групами, внутрігрупових процесів, діадних відносин тощо).

2. На підставі задач, що розв'язуються в дослідженні (виявлення групової згуртованості, сумісності тощо).

3. На підставі структурних особливостей використовуваних методик (опитувальники, проективні методики, соціометрія і т.ін.).

4. На підставі вихідної точки відліку діагностики міжособистісних відносин (методики суб'єктивних переваг, методики виявлення особистісних характеристик учасника спілкування, методики дослідження суб'єктивного відображення міжособистісних відносин тощо). Можливі, звичайно, і інші критерії систематики методик.

Необхідно відзначити, що критерії систематики важливі з тієї точки зору, що вони мають певне значення для оцінки адекватності методики тому чи іншому конкретному дослідженню і сприяють у виборі методики або категорії методик для конкретного дослідження. Зупинимося на цьому більш докладно.

По-перше, об'єкт дослідження. Міжособистісні відносини виявляються у великій розмаїтості сфер людського буття, що істотно відрізняються між собою й у яких діють різні психологічні детермінанти. Тому застосування конкретних методик має свої межі, ігнорування яких призводить до «девалідизації» методики, необґрунтованості висновків. Так, соціометрія, адекватна для дослідження групи осіб, добре знайомих один з одним, створить труднощі при інтерпретації результатів при обстеженні групи, у якій люди знаходяться на різних рівнях міжособистісного пізнання.

По-друге, задачі які розв'язуються в дослідженні. Від них залежать вимоги, що пред’являються до валідності використовуваних методик, до обсягу психологічних даних, що добуваються нею. Зрозуміло, що дослідження, спрямоване, скажімо, на з'ясування сумісності екіпажу вітрильного судна для тривалого плавання, припускає не тільки моделювання й аналіз міжособистісних відносин в умовах, максимально наближених до реальних, але й поглиблене вивчання мотиваційно-потребової сфери кожного з метою прогнозу і попередження міжособистісних колізій під час тривалого плавання. У той же час ці методики, застосовані для дослідження структури, згуртованості відкритого для зовнішніх соціальних впливів колективу, дали б зайву і не цілком адекватну інформацію. В особливому положенні знаходяться методики дослідження міжособистісних відносин у малих групах (скажімо, у сім’ї), використовувані для рішення задач психокоррекционной роботи. Бажано, щоб вони були не що тільки констатують, тобто розкривали б картину існуючих відносин, але й евристичними —дающими психологові можливість розуміння суб'єктивного світу, досліджуваного у всій його складності, що розширюють діапазон психічної реальності як для психолога, так і для обстежуваної людини. У такому випадку вони виконують функцію введення в психокоррекционную роботу, підготовляють клієнта для усвідомлення схованих, багаторівневих його відносин з іншими особами. До методик дослідження міжособистісних відносин, застосовуваним для рішення задач психокоррекционной роботи, звичайно не пред'являються дуже тверді вимоги щодо їх діагностичної і прогностичної валидности - вони служать для побудови робочих гіпотез, що у наступному уточнюються і верифицируются. У цій сфері дослідження з'являються і нові вимоги до методик, такі, як психокоррекционный ефект самої процедури дослідження або, принаймні, відсутність негативного впливу на клієнта (Бодалев А. А., Столин В. В., 1981). Вони також повинні сприяти встановленню гарного емоційного контакту психолога з клієнтом.

По-третє, структурні особливості використовуваних методик. Представляється, що на цей критерій варто особливо звернути увагу з погляду мотивації досліджуваного до тестування і його вікових характеристик. Окремі методики не припускають зростання мотивації до виконання завдання вже по самій суті своєї будівлі. Більше всього це відноситься до методик опросни-кового типу. Об'ємисті їхні варіанти (скажемо, тест ММР1 або СР1), включені в тест-батарею в якості вступних, знижують мотивацію до дослідження і не тільки ускладнюють проведення обстеження, але і певним чином спотворюють його результати. По тій же причині вони незручні в тих випадках, у яких психологові необхідно забезпечити гарний особистісний контакт з обстежуваним. Що стосується вікових характеристик досліджуваних, те отут спеціально варто звернути увагу на ті випадки, коли методичний прийом, оригінальний або видозмінений, спочатку розроблений для конкретного віку, застосовується в більш широкому віковому діапазоні. Так, скажемо, процедури, засновані на рефлексії власних переживань, що вимагають усвідомлення власного суб'єктивного відношення до людей, эксплицитного обґрунтування почуттів і відносин, малозастосовні для дослідження дітей до підліткового віку.

По-четверте, вихідна точка відліку діагностики міжособистісних відносин (отут маються на увазі ті психологічні параметри, на яких ґрунтується судження психолога про міжособистісні відносини). Крапки відліку при оцінці міжособистісних відносин істотно відрізняються навіть у тих випадках, коли результати дослідження інтерпретуються в тих же термінах. Для одних методик основними є показники міжособистісної привабливості, ситуації суб'єктивного вибору, для інших - глибинні мотивационно-потребностные характеристики кожного учасника взаємодії, для третіх - ситуаційні детермінанти поведінка і т.д. Різні крапки відліку являють собою методичну реалізацію визначених теоретичних поглядів. Це необхідно мати у виді для критичного осмислення інтерпретації одержуваних даних.

Необхідно відзначити й інше. Оцінка міжособистісних відносин у різних підходах спирається на різні психічні детермінанти, що відносяться до різних рівнів психічного функціонування особистості. Через цього зміст тестового матеріалу різних методик знаходиться на різній «віддаленості» від суджень психолога на основі дані дослідження: на основі даних кваліфікованого спостереження, як і на основі спеціального опитувальника, можна установити прагнення кожного члена групи до домінування. Однак у першому випадку ми маємо справу з інтерпретацією фактично сформованої ситуації, де домінування окремої людини являє собою результат взаємодії всіх членів групи, а в іншому - із суб'єктивними бажаннями або представленнями про себе й інших, з чого прямо не виводиться прогноз про положення цього індивіда у визначеній групі. З іншого боку, маючи інформацію про реальну структуру відносин у групі, неможливо дати прогноз її розвитку без інформації про соціальну мотивацію кожного. Таким чином, дослідник завжди ставиться перед проблемою вибору «глибини» методики, що вимагає від нього точного усвідомлення того, на механізмах якої психологічної реальності побудована методика. На наш погляд, критерій вихідної точки відліку є основним при організації дослідження і підборі методичних прийомів. Він дозволяє уникнути змістовного дублювання одержуваних даних, структурувати дослідження з досліджуваних психологічних рівнів (наприклад, за схемою «взаємодія, що спостерігається -особистісні характеристики учасників інтеракції - суб'єктивне відображення соціальної ситуації»).

Методи діагностики:

1. Діагностика міжособистісних відносин на основі суб'єктивних переваг. Традиційна методика цієї групи – соціо­мет­рич­ний тест, запропонований Дж.Морено (1934). Його суть - суб'єктивні міжособистісні переваги (вибори) членів групи за визначеними сферами (наприклад, робота, відпочинок і т.ін.). На основі отриманих членом групи числа суб'єктивних виборів визначаються індивідуальний соціометрический статус індивіда (лідер, відкинутий, ізольований), структура міжособистісних відносин, згуртованість групи і т.д. Тому що ця методика широко представлена у вітчизняній літературі (Ольшанский В. Б., 1981; Волков И. П., 1970; Коломинский Я. Л., 1976та ін.), на ній докладніше зупинятися не будемо.