5. Методики дослідження суб'єктивного відображення міжособистісних відносин.

Для розуміння міжособистісної поведінки індивіда недостатньо детально знати його зовнішню ситуацію і мотивацію. Особистість активна, і її відношення до дійсності вимагає осмислення, перетворення, виходу за межі заданого, постановки і рішення в тій чи іншій формі нових творчих задач (Кон И. С., 1982; Леонтьев А. Н., 1975). Для більш глибокого розуміння і розв’язання прикладних задач (зокрема, корекційних) дослідникові необхідно мати інформацію про суб'єктивне відображення індивідом міжособистісних відносин, себе в них, про його экспектації і психологічний зміст визначеного способу реагування суб'єкта. Методики дослідження суб'єктивного відображення міжособистісних відносин виникли головним чином як відповідь на запит прикладних областей психології: індивідуальної і сімейної психологічних консультацій і психотерапії, у яких для досягнення практичних цілей необхідне пізнання суб'єктивного світу клієнта. Більшість цих методик проективні.

Міжособистісні відносини можуть суб'єктивно відображатися як на вербальному рівні (що виражається в специфічному підборі слів, тверджень для характеристики партнера за відносинами і самим відносинам) так і на невербальному рівні, що може виражатися, наприклад, у колірних асоціаціях на партнера за відносинами.

Методики, засновані на відображенні міжособистісних відносин, у вербальній поведінці не слід плутати з описаним вище підкласом методик, заснованих на діагностиці індивідуальних властивостей або особистісних рис, що впливають на міжособистісні відносини. У першому випадку мова йде про конкретне ставлення суб'єкта до особи і до спілкування з ним, тобто ставлення, яке визначається деякою сукупністю причин: історією відносин у цілому, ситуацією, потребами суб'єкта, особистісними рисами тих, що спілкуються. В другому випадку мова йде про одну чи декілька детермінант цих відносин. До методик першого типу відноситься, наприклад, опитувальник задоволеності шлюбом (Столін В. В., Романова Т. Л., Бутенко Г. П., 1984). У цьому опитувальнику вимірюється деяке загальне почуття задоволеності-незадоволеності шлюбом взагалі, конкретним шлюбом з даним партнером, самим партнером. Методики другого типу вже згадувалися (СРІ, тест міжособистісних відносин Т. Лірі).

Методикою, заснованою на факті виразності міжособистісних відносин на невербальному рівні суб'єктивного відображення, є колірний тест відносин (Еткінд А. М., 1980).

Узагальнюючи сказане, необхідно відзначити, що більшість методик суб'єктивного відображення міжособистісних відносин відповідають інтересам практичного психолога, тому що дають всебічну і повну інформацію про людину. Для науково-дослідних цілей через велику «питому вагу» суб'єктивізму в інтерпретації даних вони застосовуються мало. Це ще раз ілюструє положення, що переваги методик в одній сфері реалізації перетворюються в істотний недолік в іншій.

Отже, розглянуті особливості діагностики міжособистісних відносин, дають підстави для наступних висновків. Об’єктами дослідження при вивченні міжособистісних відносин можуть бути - оцінка групових соціально-психологічних процесів; спілкування (міжособистісне, сприймання, рефор­мування, взаємодія, групоутворення, рольова диференціація, згуртованість, конфлікти, реалізація групових санкцій); внутрішньоколективна поведінка окремих членів групи; оцінка динамічної структури колективу, (групи); оцінка групових соціально-психологічних утворень. При виборі відповідної методики дослідження психолог завжди повинен знати основу розробки тієї чи іншої методики і чітко усвідомлювати те, на механізмах якої психологічної реальності побудована методика.