27.Індивідуальна педагогічна бесіда як модель діалогічної взаємодії, її структура. Педагогічний такт учителя.

Індивідуальна педагогічна бесіда — це взаємодія вчителя з учнем, батьками, колегами, спрямована на взаєморозуміння, пошук шляхів співробітництва для стимулювання розвитку учня.

Надзавдання вчителя в індивідуальній педагогічній бесіді можна сформулювати так: «Я хочу активізувати внутрішні ресурси співрозмовника (інтереси, прагнення, думки, почуття), щоб спонукати його (учня, батька, колег) до самостійного обрання рішення, яке ми шукаємо спільно й спільно відповідаємо за цей вибір».

Структура бесіди.

Побудова бесіди на засадах діалогічної взаємодії передбачає враху­вання структурних елементів (етапів), кожен з яких має специфічні завдання й потребує володіння певними техніками. Розгляньмо доклад­ніше ці елементи:

Отже, суто бесіда складається з трьох етапів (початок, головна час­тина, завершення), проте успішність взаємодії закладається вже перед стартом безпосереднього спілкування, на підготовчому етапі, який має назву моделювання. Саме на цьому етапі головне навантаження при­падає на уяву та мислення вчителя. Щоб усвідомити проблему, визначити мету взаємодії та окреслити зміст діалогу, педагогові потрібно розвива­ти в собі здатність до децентрації у спілкуванні, що передбачає здатність стати на позицію іншого, відмову від неусвідомлюваного приписування якостей власного «Я» іншій людині, від сприймання своєї думки як єдино можливої. Для здійснення децентрації варто поставити собі такі питання: - Як я почував би себе, якби вчитель мене запросив до розмови?

- Чи мав би я бажання взяти активну участь у ній? Що для цього варто передбачити?

- У чому може бути спільність наших намірів, інтересів? Що викличе внутрішню згоду зі мною? Розробляючи зміст самої розмови, доцільно обміркувати:

• яка мета і надзавдання бесіди;

• які питання слід поставити, які прийоми впливу використати;

• з чого почати розмову, як досягти контакту.

Важливо також визначити місце й час проведення бесіди.

На початковому етапі активною є увага вчителя, яка охоплює такі параметри:

емоційний стан учня; ставлення учня до ситуації; власна позиція

Для зміцнення контакту в педагогічній бесіді на початку взаємодії слід скористатися такими прийомами:

• подарувати співрозмовникові «три плюси» (посмішку, звернення на ім'я, комплімент);

• виявити надію на взаєморозуміння;

• навіювати співрозмовникові його значущість;

• демонструвати непередбачувану поведінку, використати особливий голос (довірчий і переконливий), особли­вий погляд (прямий і доброзичливий);

• особливий ритм (збуджує —заспокоює).

На 2 і 3 етапі використовуємо методику контактної взаємодії.

Методика контактної взаємодії — особлива процедура діяль­ності педагога — ініціатора контакту, який ставить перед собою мету встановити стосунки довір'я з учнями.

• Перша стадія — накопичення згоди.

• Друга стадія — пошук спільних інтересів.

• Третя стадія — прийняття для обговорення особистих якос­тей і принципів.

• Четверта стадія — виявлення рис, негативних для взаємодії.

• П'ята стадія — адаптація партнерів, готовність до перебудови.

• Шоста стадія — узгоджена взаємодія.

Для ефективної організації взаємодії з учнями, батьками, колегами вчителю необхідно володіти педагогічним тактом.

Праці вчених-педагогів дають підстави констатувати: а) педагогічний такт — це почуття міри у за­стосуванні педагогічного впливу на учнів, коли оптимально врахову­ються соціальні (не втратити добрих стосунків) та педагогічні (до­сягти прогресивних змін, тобто розвитку учнів) наслідки; педагогічний такт — невід'ємна ознака педагогічної майстерності.

Принципи педагогічного такту — його головні, вихідні теоретичні положення, їх виводять із природи педагогічних явищ у галузі педаго­гічного впливу і з мети педагогічної діяльності.

• гуманістична спрямованість впливу вчителя;

• підхід до учнів з оптимістичною гіпотезою;

• опертя на позитивне у виховання;

• принцип єдності вимоги й поваги до учня;

• принцип міри;

• збереження власної гідності, зміцнення свого педагогічного авторитету;

• раціоналізація негативних емоцій;

• піклування про фізичне й моральне здоров'я дитини.

Для розвитку пед. такту необхідно формувати такі якості: спосте­режливість, витримка й самовладання, передбачливість, творче мислення.

Для оволодіння педагогічним тактом педагогу потрібно мати й суто зовнішні навички вияву почуттів — голосом, поглядом, жестом, позою адекватно виражати своє ставлення.

Педагогічний такт передбачає гнучкість у поведінці вчителя — так­тику.