21.Особливості та пвмятки культури дохристиянської Русі.

Культура Київської Русі – яскраве явище європейської середньовічної культури. Київська Русь залишила помітний

слід у світовій історії. Вона проіснувала з IX до середини XIIІ ст. То була одна з найбільших монархій раннього Середньовіччя,

яку можна порівняти хіба що з імперією Карла Великого.

Київська Русь підтримувала політичні, економічні й

культурні відносини з ближніми і далекими сусідами - з

Великим Степом і Візантійською імперією, з Болгарським

царством, Польським, Чеським і Угорським королівствами,

з італійськими і німецькими містами, з Данією, Швецією і Норвегією, з Францією та Англією. Династичні зв'язки

київських монархів, особливо Ярослава Мудрого і

Володимира Мономаха, стали хрестоматійними.

Давньоруські купецькі човни і каравани проклали шлях “з

варяг у греки”, чималою мірою вплинула на культуру і

мистецтво сусідів. Стародавні історики та філософи,

особливо християнської орієнтації, ставились до так званої поганської культури зневажливо і тенденційно.

Християнство, наприклад, знищило дохристиянську

релігійну культуру. Ситуація ускладнилась і тим, що

християнські письменники розглядали дохристиянську

культуру як поганську, і про неї "неетично" було писати.

Джерела про культуру стародавніх слов'ян нерідко

ігнорувались. Ще у дохристиянський період східні слов'яни

мали свою писемність. Літописна інформація про будову

палаців княгині Ольги, а також відкриття монументальної ротондоподібної архітектурної споруди, зведеної майже

на 50 років раніше славнозвісної Десятинної церкви у

самому центрі київського дитинця, переконливо свідчать

про те, що ще в дохристиянський період слов'яни мали

високий рівень ремесла, певну його спеціалізацію, які

давали змогу створювати монументальні споруди на

основі синтезу власного досвіду та архітектурних впливів

сусідніх народів. в IX ст. скандинави називали Русь

Гардарікою - “країною міст”. До початку Х ст. в літописах згадуються понад двадцять міст, до ХII ст. - біля двохсот, а

перед татаро-монгольським нашестям - вже більше

трьохсот міст і фортець. Велич столиці давньоруської

держави настільки вражала сучасників, що Київ часто

називали “суперником Константинополя”.

Скарбницею духовної культури Київської Русі була усна

народна творчість: перекази, билини, пісні, приказки, казки, байки, загадки, легенди, заклинання тощо. Просякнутий ідеями

гуманізму, любові до батьківщини, почуттями дружби,

милосердя, справедливості, вірності в коханні, епос

східних слов'ян був виявом не тільки поетичної культури,

але й політичної свідомості народу, виявом розуміння

свого місця в історії. Ще в дохристиянський час склалися

перекази, які пізніше були включені в «Повість временних

літ»: про Кия, Щека, Хорива і сестру їх Либідь, про помсту

княгині Ольги деревлянам за вбивство її чоловіка – князя

Ігоря, про одруження Володимира з полоцькою княжною Рогнедою, про «віщого» Олега. Вироби з дерева, металу,

кістки, каменю, глини не просто задовольняли потреби

людей, але й прикрашали їх життя. Характерним для творів прикладного мистецтва був рослинний орнамент, на

відміну від геометричного візантійського.