18.Культура Просвітництва.

Добою Просвітництва зазвичай називають ХУШ ст. Початок

доби Просвітництва зазвичай пов'язується з виходом

друком у 1691 р. праці Дж. Локка "Досвід про людський

розум". У системі філософських та історичних суджень найважливішими для мислителів Просвітництва стали

поняття розуму й природи. Вони не були новими, однак просвітителі надавали їм нового смислу, зробили їх

головними критеріями як в оцінюванні минулого, так і в утвердженні майбутнього. Минуле в більшості випадків засуджувалося. Особливо пильну увагу просвітителі

звертали на античність, вбачаючи в ній зразок для

наслідування, невичерпне джерело мудрості та прикладів

чеснот, цивільних і особистих. Однак, незважаючи на своє звернення до минулого, просвітителі були орієнтовані на

майбутнє, Пізнання розуму - головний спосіб знаходження свободи. Розумна людина вільна у власних почуттях і

практичних діях. Розум тут - стан моральності й совісті.

В епоху Просвітництва панували уявлення про суспільство як про сукупність відособлених, автономних і рівних один одному індивідів.філософи: Ф. Бекон, Дж. Локк, Д. Юм. Особливостями епохи Просвітництва є боротьба з феодалізмом у всіх його

проявах, піднесення людського розуму як критерію істини, боротьба із забобонами (зокрема й релігійними), звернення до природної людини з її вродженим моральним почуттям. Музиканти: Йоган Бах, Вольфганг Моцарт, Людвіг ван

Бетховен. Література: Даніель Дефо, Джонатан Свіфт, П’єр Бомарше, Фрідріх Шиллер, Йоган Гете. Живопис розвивався у дусі бароко і класицизму. Для бароко в живописі була

характерна пиш-ність, емоційне зображення, урочистість

інтер’єрів. Яскравим представником цієї епохи був Пітер

Пауль Рубенс (1577—1640 рр.) — фламандський

Живописець, Рембрандт ван Рейн. В Іспанії творив Дієго

Веласкес. Архітектура бароко широко використовує відкриті Ренесансом технічні прийоми — це надзви-чайно парадний, пишний, декоративний стиль. Для нього характерні

просторовий розмах, велика кількість архітектурних

деталей, переважання зігнутих ліній, дуже складних

композицій, контрас-тність, яскраві кольори, велика

кількість позолНа початку XVIII ст. провідним стає стиль

рококо (термін походить від назви декоративної прикраси

у вигляді мушлі). Він пов’язаний із бароко, але позбавлений його надмірної пишності. Стиль рококо є декоративним, несе

риси витонченості, чуттєвості.

19.Риси та пам’ятки к-ри 19ст.

В історію світової культури XIX ст. увійшло як доба

піднесення і розквіту літератури, образотворчого

мистецтва, музики. Саме в цей час з'явились твори, які

становлять до¬рогоцінне надбання духовної культури

людства. на нього вплинули значні світоглядні та соціальні

зміни. Поглиблювалась наукова революція, набирала

оберти капіталізація суспільства, посилювались демократичні процеси в політичному житті. Висхідний розвиток більшості європейських країн сприяв поширенню прогресивних ідей.

Історія людства бачилась як цілісний висхідний процес, на

вершині якого знаходились цивілізо-вані країни Заходу.

Пріоритет західної, європейської культури не підлягав

сумніву. Філософи та історики першої половини XIX ст.

прагнули з'ясувати закономірності різних періодів світової

історії, намагалися перекинути місток між минулим,

сучасним і майбутнім, використати так звані об'єктивні

закони історії для розбудови нового «досконало¬го»

суспільства. Світоглядні уявлення європейської людини

цієї доби формувалися під безпосереднім впливом

принципу істориз¬му, інтерес до історичних наук у першій

половині століття надзвичайно зріс. Справді, коли протягом

життя одного покоління людей руйнуються монархії,

виникають нові держави, повністю перекроюється

політична карта Європи. Майже в усіх європей¬ських країнах утворюються історичні товариства, заснову¬ються музеї, починають видаватися історичні журнали, формуються національні школи істориків. фізика і хімія, які вивча¬ють взаємоперетворення і взаємозв'язок різних форм руху. в біології — еволюційна теорія, виникають палеонтологія та ембріологія. Для європейської культури притаманна була послідовна зміна трьох

основних художніх напрямків: класицизму, романтизму,

реалізму, і лише наприкінці століття дають про себе знати перші ознаки модернізму. Але саме в цей

час класицизм дав людству такі шедеври мистецтва слова, як твори

німецьких мислителів Й.В.Гете та Й.Ф.Міллера. В стилі

класицизму творили і видатні французькі художники

Жак Луї Давид та його учень Жан Огюст Доменік Негр.

Давід був першим живописцем Наполеона. Представниками романтизму в німецькій літературі були: Фрідріх фон

Харденберг, Е.Т.А.Гофман; в англійській – У.Вордсфорт,

Фредеріка Стендаля “Червоне і чорне”,Оноре де Бальзак.

Великий вклад в розвиток реалістичного мистецтва внесли французькі художники Гюстав Курбе , Жан Франсуа Мілле )

Каміль Коро (1796-1875 рр.). Едуарда Мане, Едгара Дега -імпресіоністи-художники.