- •1.Культурологія як наука. Функції культури.
- •2.Культура в сучасному розумінні. Структура культури.
- •3.Мистецтво:поняття та види.
- •4.Мистецтво: поняття та функції.
- •5.Первісні форми релігійних вірувань.
- •7. Романтизм.
- •8.Класицизм.
- •9.Реалізм.
- •11.Рококо.
- •10.Модернізм.
- •12.Постмодерн.
- •13.Риси культури первісної доби.
- •14.Риси культури Сародавнього Сходу.
- •16.Культура Середньовічної Європи.
- •18.Культура Просвітництва.
- •19.Риси та пам’ятки к-ри 19ст.
- •20.Риси та пам’ятки новітньої доби.
- •21.Особливості та пвмятки культури дохристиянської Русі.
- •22.Культура християнської Русі.
- •23.Літератури та мистецтво Галицько-волинської держави.
- •24.Література та книгодрукування Укр.14-17ст.
- •25.Мистецтво України14-17ст.
- •26.Мистецтво Укр. К.17-18ст.
- •27. Митецтво п.П.19ст.
- •28.Мистецтво д.П.19 ст.
- •29. Етапи культури України 20-п.21ст.
18.Культура Просвітництва.
Добою Просвітництва зазвичай називають ХУШ ст. Початок
доби Просвітництва зазвичай пов'язується з виходом
друком у 1691 р. праці Дж. Локка "Досвід про людський
розум". У системі філософських та історичних суджень найважливішими для мислителів Просвітництва стали
поняття розуму й природи. Вони не були новими, однак просвітителі надавали їм нового смислу, зробили їх
головними критеріями як в оцінюванні минулого, так і в утвердженні майбутнього. Минуле в більшості випадків засуджувалося. Особливо пильну увагу просвітителі
звертали на античність, вбачаючи в ній зразок для
наслідування, невичерпне джерело мудрості та прикладів
чеснот, цивільних і особистих. Однак, незважаючи на своє звернення до минулого, просвітителі були орієнтовані на
майбутнє, Пізнання розуму - головний спосіб знаходження свободи. Розумна людина вільна у власних почуттях і
практичних діях. Розум тут - стан моральності й совісті.
В епоху Просвітництва панували уявлення про суспільство як про сукупність відособлених, автономних і рівних один одному індивідів.філософи: Ф. Бекон, Дж. Локк, Д. Юм. Особливостями епохи Просвітництва є боротьба з феодалізмом у всіх його
проявах, піднесення людського розуму як критерію істини, боротьба із забобонами (зокрема й релігійними), звернення до природної людини з її вродженим моральним почуттям. Музиканти: Йоган Бах, Вольфганг Моцарт, Людвіг ван
Бетховен. Література: Даніель Дефо, Джонатан Свіфт, П’єр Бомарше, Фрідріх Шиллер, Йоган Гете. Живопис розвивався у дусі бароко і класицизму. Для бароко в живописі була
характерна пиш-ність, емоційне зображення, урочистість
інтер’єрів. Яскравим представником цієї епохи був Пітер
Пауль Рубенс (1577—1640 рр.) — фламандський
Живописець, Рембрандт ван Рейн. В Іспанії творив Дієго
Веласкес. Архітектура бароко широко використовує відкриті Ренесансом технічні прийоми — це надзви-чайно парадний, пишний, декоративний стиль. Для нього характерні
просторовий розмах, велика кількість архітектурних
деталей, переважання зігнутих ліній, дуже складних
композицій, контрас-тність, яскраві кольори, велика
кількість позолНа початку XVIII ст. провідним стає стиль
рококо (термін походить від назви декоративної прикраси
у вигляді мушлі). Він пов’язаний із бароко, але позбавлений його надмірної пишності. Стиль рококо є декоративним, несе
риси витонченості, чуттєвості.
19.Риси та пам’ятки к-ри 19ст.
В історію світової культури XIX ст. увійшло як доба
піднесення і розквіту літератури, образотворчого
мистецтва, музики. Саме в цей час з'явились твори, які
становлять до¬рогоцінне надбання духовної культури
людства. на нього вплинули значні світоглядні та соціальні
зміни. Поглиблювалась наукова революція, набирала
оберти капіталізація суспільства, посилювались демократичні процеси в політичному житті. Висхідний розвиток більшості європейських країн сприяв поширенню прогресивних ідей.
Історія людства бачилась як цілісний висхідний процес, на
вершині якого знаходились цивілізо-вані країни Заходу.
Пріоритет західної, європейської культури не підлягав
сумніву. Філософи та історики першої половини XIX ст.
прагнули з'ясувати закономірності різних періодів світової
історії, намагалися перекинути місток між минулим,
сучасним і майбутнім, використати так звані об'єктивні
закони історії для розбудови нового «досконало¬го»
суспільства. Світоглядні уявлення європейської людини
цієї доби формувалися під безпосереднім впливом
принципу істориз¬му, інтерес до історичних наук у першій
половині століття надзвичайно зріс. Справді, коли протягом
життя одного покоління людей руйнуються монархії,
виникають нові держави, повністю перекроюється
політична карта Європи. Майже в усіх європей¬ських країнах утворюються історичні товариства, заснову¬ються музеї, починають видаватися історичні журнали, формуються національні школи істориків. фізика і хімія, які вивча¬ють взаємоперетворення і взаємозв'язок різних форм руху. в біології — еволюційна теорія, виникають палеонтологія та ембріологія. Для європейської культури притаманна була послідовна зміна трьох
основних художніх напрямків: класицизму, романтизму,
реалізму, і лише наприкінці століття дають про себе знати перші ознаки модернізму. Але саме в цей
час класицизм дав людству такі шедеври мистецтва слова, як твори
німецьких мислителів Й.В.Гете та Й.Ф.Міллера. В стилі
класицизму творили і видатні французькі художники
Жак Луї Давид та його учень Жан Огюст Доменік Негр.
Давід був першим живописцем Наполеона. Представниками романтизму в німецькій літературі були: Фрідріх фон
Харденберг, Е.Т.А.Гофман; в англійській – У.Вордсфорт,
Фредеріка Стендаля “Червоне і чорне”,Оноре де Бальзак.
Великий вклад в розвиток реалістичного мистецтва внесли французькі художники Гюстав Курбе , Жан Франсуа Мілле )
Каміль Коро (1796-1875 рр.). Едуарда Мане, Едгара Дега -імпресіоністи-художники.
