Кочан Володимир Олександрович

(08.06.1909-30.04.1988)

Учений-винахідник у галузі електричних вимірювань, метрології та електротермії кандидат технічних наук (1952), доцент (1954). Народився у місті Рава-Руська (тепер Львівської області). Після закінчення механічного факультету Львівського політехнічного інституту (1937) працював асистентом кафедри електричних вимірювань цього ж інституту. Під час окупації йому вдалося зберегти цінне обладнання лабораторії кафедри. Тут він пропрацював до 1982 року й зробив вагомий внесок у розвиток наукових досліджень і підготовку наукових кадрів. З осені 1944 р. – виконувач обов’язків завідувача кафедри електричних вимірювань електротехнічного факультету; у наступному році – в. о. доцента кафедри.

Наукові праці стосуються інформаційно-вимірювальної техніки, розробки приладів зрівноваженого перетворення, зокрема, в галузі теорії мостів постійного струму. Йому належить першість у розробці ряду методів підвищення точності й чутливості засобів вимірювання. Серед кращих його публікацій – «Точность измерения сопротивления двойним мостом» (1953); «К вопросу о чуствительності мостов постоянного тока» (1957); «К вопросу о чуствительности елетроизмерительних мостових схем» (1959); «О виборе схеми и розчота мостових остановок постоянного тока» (1959). За його участю на Львівському заводі «Теплоконтроль» розроблено й налагоджено для серійного випуску 15 вимірювальних приладів. Розробив ряд установок для перевірки електровимірювальних приладів.

Під його керівництвом захищено 20 кандидатських дисертацій, його школу пройшли тисячі студентів, з яких виросли талановиті дослідники і конструктори, академіки, керівники науково-дослідницьких установ.

Кочан В. О. – один із фундаторів Львівської школи електричних вимірювань, метрології, елетротермометрії; одержав понад 120 авторських свідоцтв за винаходи.

Третяк Олег

(1939)

Учений у галузі математичної фізики. Народився в с. Підкамінь (тепер Львівська область). Отримав ступінь доктора теорії відображень Массачусетського технологічного інституту (США). Професор і доктор центру обробки відображень університету Дрексела (Філадельфія). Дійсний член Української Вільної Академії Наук (США).

Науковці праці стосуються математичного моделювання та передачі відображень, питань «зору» автоматів та ультрасонографії.

Петрина Дмитро Якович

(23.03.1934)

Учений у галузі математичної фізики, член кореспондент АН УРСР (1988). Народився в с. Торгановичі (тепер Львівської області). Закінчив Львівський університет (1956). У 1959-1966рр. і з 1986р. працює в Інституті математики НАН України; у 1966-1986рр. – в Інституті теоретичної фізики АН УРСР.

Науковці праці стосуються математичних проблем квантової теорії поля та статистичної механіки.

Лауреат Державної премії України (2001) та премії ім.. М. М. Крилова (1984).

Назарчук Зіновій Теодорович

(12.04.1952)

Учений у галузі матеріалознавства, член – Кореспондент НАН України (1995). Народився у м. Львові. Закінчив Львівський університет (1974). З 1976р. працює у Фізико-механічному Інституті НАН України.

Наукові праці стосуються теорії дифракції хвиль, фізичних основ дефектоскопії та міцності матеріалів, зокрема неруйнівного контролю.

Лауреат Державної премії України (1995), премії імені К.Д. Синельникова(2001). Заслужений діяч науки і техніки України (2002).

Похмурський Василь Іванович

(02.08.1933)

Учений у галузі матеріалознавства, член-кореспондент АН УРСР (1990).

Народився в с. Бортків (тепер Львівської області). Закінчив Львівський політехнічний інститут (1956). З 1961р. працює у Фізико-механічному інституті НАН України.

Наукові праці стосуються вивчення втомленості металів і конструкцій, розробки способів підвищення витривалості сталей та сплавів.

Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Лауреат Державної премії України (2002), премії імені Г.В. Карпенка (1989).

Романів Олег Миколайович

(21.03.1928 – 03.11.2005)

Учений галузі матеріалознавства, член-кореспондент АН УРСР (1985). Народився в м. Сокаль (тепер Львівської області). Закінчив Львівський політехнічний інститут у 1950 році.З 1956 року працював у Фізико-механічному інституті НАН України.

Наукові праці присвячені фізиці міцності, зокрема теорії та методам зміцнення конструкційних металічних сплавів, структурній механіці руйнування матеріалів, впливу на конструкційну міцність корозійного-агресивних середовищ.

Лауреат Державної премії УРСР (1976), України (1995), премії імені В. Карпенка(1988). Заслужений діяч науки і техніки України(1998).