22. Вібраційні відчуття. Механізм вібраційних відчуттів.

Вібраційна і слухова чутливість мають загальну природу відображення фізичних явищ. Вібраційні відчуття відображають коливання пружного середовища. Цей вид відчуттів називають "контактним слухом". Спеціально вібраційних рецепторів людина не має, а відображати вібрацію зовнішнього і внутрішнього середовища можуть усі тканини організму.

У житті людини вібраційна чутливість підкорена слуховій та зоровій. Пізнавальне значення вібраційної чутливості зростає у тих видах діяльності, де вібрація є сигналом несправності в роботі якоїсь машини. Для глухих і сліпоглухих вібраційна чутливість компенсує втрату зору та слуху.

Організм здорової людини короткочасна вібрація може тонізувати, і навпаки - тривала й інтенсивна вібрація втомлює людину і здатна викликати больові явища.

23. Тактильна чутливість. Адаптація до дотику. Сенсибілізація пасивного дотику. Взаємодія зору й дотику.

Тактильна чутливість - відчуття, що виникає при дії на шкірну поверхню різних механічних стимул-реакцій. Рецептори мають властивість адаптації (пристосування). Адаптація залежить не тільки від тривалості подразнення, а й від сили подразника: чим сильніше подразник, тим швидше настає адаптація. Швидка адаптація рецепторів дотику дозволяє людині не відчувати одяг.Тривалий монотонний тиск або дотик призводить до зниження, навіть втрати шкірної чутливості: настає адаптація до дотику. Наприклад, потрібно небагато часу, щоб не відчувати тиску ремінця від годинника на зап'ястку.

Сенсибілізація (від лат. sensibilis — чутливий) — підвищення чутли­вості аналізатора під час дії специфічних або неспецифічних подразників. Випадком сенсибілізації може бути підвищення чутливості внаслідок компенсації — посилення роботи одного аналізатора за відсутності іншого. Сенсибілізація виявляє себе також в результаті дії підпорого­вих, неспецифічних подразників. Встановлено, наприклад, що залежно від місця подразнення шкіри фокусований ультразвук спричинює дотикові, бо­льові відчуття, відчуття вібрації, тепла, холоду, лоскотання, свербежу.

Цілісне (інтермодальне) сприйняття предмета вимагає узгодженої взаємодії різних сенсорних систем, наприклад, зору і дотику. Традиційно вважалося, що єдина можливість прогнозування інформації, потенційно доступної іншому органу чуття, полягає в асоціативному навчанні. Наприклад, випадковий дотик дитини до предмета при одночасному його попаданні в поле зору дитини дозволяє йому навчитися оцінювати розміри предмета.

24. Кінестетичні відчуття, їх основні властивості й форми.

Кінестетичними відчуттями називають відчуття рухів і положення окремих частин власного тіла. Кінестетичні відчуття виникають через скорочення і розслаблення м'язів, розтягування зв'язок, тертя суглобів. Периферична частина є низкою вільних нервових закінчень, кінцевих утворень, розміщених в суглобово-м'язовому апараті. В результаті цих відчуттів складається знання про силу, швидкість, траєкторію рухів частин тіла.

Велика кількість рухових рецепторів розташована в пальцях рук, язику, губах, оскільки цими органами необхідно здійснювати точні і тонкі робочі і мовні рухи. Великої досконалості досягає дотик, що здійснюється двома руками (бімануальний дотик). Він має асиметричний характер, функції правої та лівої руки не збігаються, а різняться в залежності від характеру об'єкта, цільової спрямованості сенсорної дії.

Особливе значення мають мовні кінестезії. Завдання педагога - виправляти помилки кінестезії при вимові слів. Формування правильного моторного образу слова підвищує мовну культуру, покращує грамотність писемної мови. Навчання іноземної мови вимагає вироблення таких мовних кінестезій, які не характерні для рідної мови. Тому педагогу необхідно стежити за правильною вимовою фонем, формуванням звуків мови, відповідно до вимог мови, яку вивчають.