45. Мимовільна й довільна пам'ять.

Пам'ять – відображення предметів і явищ дійсності у психіці людини в той час, коли вони вже безпосередньо не діють на органи чуття.

Залежно від характеру мети діяльності поділяють на мимовільну і довільну.

Мимовільна пам'ять здійснюється без мети, без вольового зусилля запам'ятати і відтворити. Вона завжди є наслідком певної практичної діяльності людини, тому її результативність визначається способом організації цієї діяльності (наприклад, в ігровій формі вивчати моря, океани, протоки тощо). Мимовільна пам'ять починає працювати тоді, коли людина намагається, наприклад, зрозуміти матеріал, і через певний проміжок часу він запам'ятовується, в ньому визначаються внутрішні і зовнішні зв'язки. Цю особливість мимовільної пам'яті з успіхом використовують в усіх методах активного навчання.

Довільна пам'ять передбачає наявність чітко визначеної мети щось запам'ятати, відтворити, пригадати. Головним знаряддям цієї пам'яті є мова: людина використовує слово як само інструкцію для запам'ятовування та відтворення. Розвиток довільної логічної пам'яті вимагає не тільки накопичення знань, а й оволодіння певною системою розумових операцій. Критерієм розвиненої довільної пам'яті є міра усвідомлення індивідом мети і змісту запам'ятовування та відтворення.

Мимовільна і довільна пам'ять - це два послідовні етапи розвитку пам'яті. Мимовільна пам'ять генетично є першим видом пам'яті, вона без спеціальних зусиль збагачує наш досвід. Довільна пам'ять дає людині змогу керувати своєю пам'яттю.

46. Різновиди нам’яті. Форми нам’яті. Короткочасна пам'ять. Довгострокова пам’ять. Основні характеристики. Ейдетична пам'ять. Сутність ейдетичного феномену.

Пам'ять – відображення предметів і явищ дійсності у психіці людини в той час, коли вони вже безпосередньо не діють на органи чуття.

Види пам’яті:

- за змістом

1) рухова (виявляється в запам'ятовуванні та відтворенні людиною своїх рухів)

2) емоційна (виявляється у запам'ятовуванні та відтворенні людиною своїх емоцій та почуттів)

3) образна (виявляється в запам'ятовуванні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їх властивостей, наочно даних зв'язків і відносин між ними)

4) словесно-логічна (Змістом є думки, поняття, судження, умовиводи, які відображають предмети та явища в їх істотних зв'язках і відносинах, у загальних властивостях)

- Пам'ять поділяють також на

1) короткочасна (характеризується швидким запам'ятовуванням матеріалу, його відтворенням і нетривалим зберіганням)

2) довгочасна (виявляється в процесі набування й закріплення знань, умінь і навичок, розрахованих на їх тривале збереження та наступне використання в діяльності людини)

3) оперативна (забезпечує запам'ятовування і відтворення оперативної інформації, потрібної для використання в поточній діяльності)

- залежно від міри розуміння запам'ятовуваного матеріалу

1) смислова (спирається на розуміння матеріалу в процесі дії з ним, оскільки лише діючи з матеріалом, ми запам'ятовуємо його)

2) механічна (запам'ятовування здійснюється без розуміння суті)

Форми пам’яті

- за часом

 сенсорна

 короткочасна

 довготривала

- за модальністю

 зорова

 слухова

 тактильна

 смакова

Короткочасна пам'ять характеризується швидким запам'ятовуванням матеріалу, його відтворенням і нетривалим зберіганням. Короткочасна, або оперативна, пам'ять здійснює введення і одержання інформації з тривалої пам'яті для задоволення актуальних потреб людини.

Нова інформація може надходити в систему пам'яті лише через сенсорну пам'ять. Для того щоб бути збереженою, вона має перейти звідти в короткочасну пам'ять, яку ще називають робочою, оперативною, де здійснюється переробка і усвідомлення інформації, а потім - у тривалу пам'ять, яка є базою постійних знань. У короткочасну пам'ять може переходити інформація з тривалої пам'яті, яка необхідна для впізнавання інформації, що надійшла зі сенсорної пам'яті, а також у ситуації відтворення.

Ця пам'ять обслуговує актуальні потреби діяльності і має обмежений обсяг. Американський психолог Дж, Міллер довів, що обсяг короткочасної пам'яті обмежений. Залежно від складності об'єктів запам'ятовування кількість їх може коливатись у межах від 5 до 9 (7±2). Індивід може збільшити кількість інформації, утримуваної в короткочасній пам'яті, шляхом перекодування елементів у нові структурні одиниці.

Тривала пам'ять зберігає людський досвід і забезпечує довгочасне зберігання матеріалу та наступне використання в діяльності. Матеріал у ній зберігається, зазнаючи впливу процесів запам'ятовування, забування, відтворення. Тривалу пам'ять поділяють на два типи: перший - зі свідомим доступом, тобто людина може за своїм бажанням згадати потрібну інформацію; другий - із закритим доступом. У цьому разі людина в природних умовах не може користуватись тривалою пам'яттю, і лише під час гіпнозу, завдяки подразненню всіх ділянок головного мозку, актуалізуються в усіх деталях образи, переживання власного життя. Відомі випадки феноменальної пам'яті й унікальних здібностей лічити, які пов'язані з доступом до цього виду пам'яті.

Психологи здебільшого вивчають проблеми тривалої пам'яті зі свідомим доступом (проблеми запам'ятовування і відтворення). Вона починає функціонувати не відразу після сприймання і запам'ятовування матеріалу, а лише через певний час.

Організація матеріалу в тривалій пам'яті підпорядковується певним принципам, зокрема, використанню засобів, залежності запам'ятовування від місця матеріалу в структурі діяльності.

Головними характеристиками пам'яті є: об'єм, швидкість закарбування, точність відтворення, тривалість зберігання, готовність до використання збереженої інформації.

Ейдетична (грец, eidos - образ) пам'ять - особливий вид зорової пам'яті, який полягає у запам'ятовуванні і збереженні у всіх деталях образів предметів і ситуацій після їх сприйняття.

Про сутність феномена ейдетизму та методику ейдетичного експерименту можна судити за стенограмою протоколу одного з типових ейдетичних дослідів Рікеля . Десятирічній дитині спочатку протягом дев'яти секунд показують картину , що являє собою чорно-білий малюнок з безліччю деталей. Потім картинка забирається , і протягом п'яти з половиною хвилин йде опитування дитини про деталі картини . Дитина , фактично маючи перед очима тільки сірий , порожній екран на тому місці , де їй пред'являлася зображення , так відповідає на питання , що не залишається сумнівів , що картина в буквальному сенсі у неї стоїть перед очима (наявність порожнього екрану є одним з обов'язкових методичних умов експерименту , так як в значній мірі сприяє прояву сталого ейдетичного образу) . Ось це в буквальному сенсі слова бачення відсутнього предмета або картини і становить основу ейдетизму. Сутність ейдетичного феномена ( ейдетизму ) , таким чином , полягає в тому , що «людина , що виявляє його , має здатність бачити в буквальному сенсі цього слова на порожньому екрані відсутню картину або предмет , який перед тим перебував перед його очима»