36. Основні принципи калькулювання собівартості продукції.

Калькулювання на будь-якому підприємстві, незалежно від його виду діяльності, розміру і форми власності, організується у відповідності з певними принципами: 

1.Науково обгрунтована класифікація витрат на виробництво. 

2.Встановлення об'єктів обліку витрат, об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць.

3.Вибір методу розподілу непрямих витрат надзвичайно важливий для правильного розрахунку собівартості одиниці продукції (робіт, послуг).

4.Розмежування витрат за періодами.

5.Роздільний облік за поточними витратами на виробництво продукції і по капітальних вкладеннях.

6.Вибір методу обліку витрат і калькулювання.

Класифікація витрат на виробництво

1 За місцем виникнення витрат Виробництва, цеху, дільниці, служби

2 За видами продукції (робіт, послуг) На вироби, типових представників виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, валову, товарну, реалізовану продукцію

3 За видами витрат Економічні елементи, статті калькуляції

4 За складом витрат Елементні, комплексні

5 За способами перенесення вартості на продукцію Прямі, непрямі

6 За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат Змінні, постійні

7 За календарними періодами Поточні, одноразові

8 Відносно до собівартості продукції Витрати на продукцію, витрати періоду

37. Резерви й фактори зниження собівартості промислової продукції.

Резерви зниження собівартості продукції – це кількісно вимірні можливості економії витрат живої та уречевленої праці.

Резерви зниження собівартості можна виявляти на ранніх стадіях життєвого циклу виробів і у процесі виробництва. На ранніх стадіях життєвого циклу виробів ефективним методом виявлення резервів зниження собівартості продукції є функціонально-вартісний аналіз.

Функціонально-вартісний аналіз виробів, здійснений з метою зниження собівартості, у першу чергу проводять за виробами, що мають найбільшу питому вагу в загальному випуску продукції за умови збереження її в перспективі. Можна використовувати й інші критерії для добору об’єкта ФВА, наприклад, питому вагу даного виробу в загальній трудомісткості матеріальних витрат, витрати конкретного матеріалу. За цими критеріями встановлюють і черговість проведення ФВА.

Для покращення свого фінансово-економічного стану підприємство повинно шукати шляхи зниження собівартості продукції. Значний вплив на рівень витрат мають техніко-економічні фактори виробництва. Найважливішою умовою зниження собівартості є неперервний технічний прогрес. Введення нової техніки, комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів, удосконалення технологій дозволяє значним чином знизити собівартість продукції.

38. Методи розподілу непрямих статей видатків промислових підприємств.

Метод прямого розподілу передбачає, що витрати допоміжних підрозділів розподіляють і списують на витрати лише основних підрозділів, а взаємні послуги допоміжних виробництв до уваги не беруться і не враховуються.

Метод послідовного розподілу передбачає, що витрати кожного допоміжного підрозділу розподіляються послідовно на всі підрозділи (як основні, так і допоміжні), крім тих, витрати яких розподілені раніше (першими). При цьому першими розподіляють витрати того допоміжного підрозділу, який надає найбільше послуг іншим допоміжним підрозділам, а сам одержує мінімальну кількість таких послуг. Підрозділ, витрати якого розподілені першими, не бере участі у розподілі витрат інших підрозділів. Потім так же роблять з рештою допоміжних підрозділів.

Метод врахування взаємних послуг передбачає, що витрати допоміжних виробництв спочатку розподіляють між самими допоміжними виробництвами пропорційно обсягу наданих послуг, виходячи з початкової суми витрат до розподілу, а потім сукупні витрати кожного допоміжного підрозділу списують на основні підрозділи за методом прямого розподілу

Метод одночасного розподілу дещо повторює метод врахування взаємних послуг, але при цьому для розподілу витрат між самими допоміжними підрозділами використовують систему рівнянь.

В Україні ряд підприємств застосовують списання витрат допоміжних виробництв протягом звітного періоду за плановою собівартістю одиниці послуг, а в кінці звітного періоду розподіляють і списують лише калькуляційні різниці, використовуючи для цього метод прямого розподілу.