21.Причини появи і зникненняносовихголосних

22.Речення як мовнаодиниця. Багатоаспектністьречення

Речення — це основна граматично оформлена, інтонаційно завершена, комунікативна мовна одиниця, в якій формується й виражається відносно самостійна думка, що відображає частинку реальної дійсності й показує різні відношення повідомлюваного змісту до буття.У визначенні речення криються його найважливіші ознаки. Найзагальнішою з них є предикативність.

Речення є одиницею повідомлення. Воно виражає відносно за-кінчену думку, і характеризується смисловою завершеністю.

24. Складнопідрядні речення: принципи класифікації, структурно-семантичні типи.

У синтаксичних дослідженнях складнопідрядних речень (СПР) послідовно сформувалися три принципи класифікації:Логіко-граматичний

перша пол.. ХІХ ст.Греч, Востоков, Давидов, Буслаєв

українські – Вагилевич, Осадца, Партицький, Нечуй-Левицький.

суть: співвіднесення граматичної ролі підрядних предикативних частин з членами простого речення (уявити, що усе складнопідрядне речення – просте речення, а підрядна предикативна частина – член цього простого речення).

За цією класифікацією розрізняють:підметові;присудкові;означальні;додаткові;обставинні речення.

1. формально-граматичний

друга пол..ХІХ ст – поч..ХХ ст.Пєшковський, Фортунатов, Поспєлов.українські – Булаховський.суть: класифікацію проводять за сполучними засобами.

За цією класифікацією розрізняють:Пєшковський (9 типів)причинові;цільові;

наслідкові;допустові;порівняльні;часові…

3. Структурно-семантичний

друга пол..ХІХ ст – поч..ХХ ст.Ломоносов, Востоков, Потебня, Шахматов, Поспєлов, Богородицький.українські – Бевзенко, Вихованець, Загнітко.

суть: враховує і формальні, і семантичні параметри СПР. Серед них:

а) характер підрядного синтаксичного зв’язку;

б) семантико-синтаксичні відношення;

в) засоби вираження відношень і зв’язку;

г) особливості формування семантичного творення СПР.

За цією класифікацією розрізняють:

Поспєлов:Одночленні;Двочленні речення.

Бєлошапкова:СПР нерозчленованої структуриСПР розчленованої структури;

Вихованець:СПР із прислівною підрядною частиною;СПР із детермінантною підрядною частиною.

*це різні назви одного й того самого: одночленні=СПР нерозчленованої стр.=СПР із прислівною підр.частиною; двочленні=СПР розчленованої стр.=СПР із детермінантною підр.частиною.

23. Синтаксичні одиниці. Семантико-синтаксичні відношення і синтаксичний зв'язок у простому і складному реченні.

Синтаксичні одиниці:словосполучення.речення – просте, ускладнене, складне;

• текст.

Словосполучення – синтаксична одиниця, що утворюється смисловим і граматичним поєднанням двох або більше слів на основі підрядного і сурядного зв’язків.

Речення є багатомірною одиницею, що виражає думку, має формально-граматичну будову, через яку втілюється певна семантична структура, йому властива інтонаційна завершеність і комунікативна спрямованість.

Текст – на формальному плані – це речення чи сукупність речень, що й дає підстави кваліфікувати його як синтаксичну одиницю, хоча феноменологія тексту виходить далеко за межі його формально-структурних ознак.

Синтаксичні відношення – це значеннєві (змістові) відношення поєднаних певним синтаксичним зв’язком синтаксичних одиниць.

Типи синтаксичних відношень:

1. Предикативні (між підметом і присудком у двоскладному реченні);

2. Сурядні (між однорідними членами речення та предикативними частинами складносурядного речення):

єднальні;приєднувальні;зіставні;протиставні;розділові;градаційні.

3. Підрядні (між компонентами словосполучень і між предикативними частинами складнопідрядного речення):

означальні;об’єктні;обставинні;контаміновані;апозитивні;комплетивні;уточнювальні;пояснювальні.

Синтаксичний зв’язок – це формальний зв’язок між компонентами синтаксичної одиниці (словосполучення, простого речення, складного речення), виражений відповідними мовними засобами. Синтаксичний зв’язок – засіб реалізації синтаксичних відношень.Типи синтаксичних зв’язків:Предикативний;Сурядний;

Підрядний.

25. Слово як основна одиниця мови: основні ознаки, семантиачність чні структура. Лексичне значення слова: його аспекти, основні типи. Однозначність та багатозначність слова. Типи переносних значення слова.

Слово як морфологічна одиниця-конструкція являє собою єдність взаємопов»язаних і співвідносних морфем, які утворюють його.  слово — це самостійна, наділена одним або кількома граматичними значеннями одиниця мови, яка передає одне чи більше лексичних значень, легко відтворюється і є бу­дівельним матеріалом для речення. Основна відмінна риса слова, якою воно відрізняється і від морфеми, і від словосполучення, — це наявність у ньо­му певного граматичного значення. Слово характеризують певними ознаками, зокрема: 1) фонетичними;2)   семантичними; 3) морфемним складом; 4) словотвірними; 5) грама­тичними ознаками; 6) морфологічною словозміною; 7) синтаксичними властивостями. Лексичним значенням називається співвіднесеність слова з предметами, явищами, процесами, відношеннями, закономірностями реальної дійсності та поняття про них. Слово називає предмет, і це є його лексичним значенням. Воно само по собі є складним явищем і змінним, воно може мати в собі є складним явищем і змінним, воно може мати в собі окремі відтінки, які в процесі життя слова набувають здатності переростати у нові значення.Слова виникають з одним лексичним  значенням, але поступово в ньому під впливом різних мовних ситуацій виникають мовні зміни, що ведуть до появи нових значень - похідних.Слова, що мають первинне і вторинне /похідне/ значення, називається БАГАТОЗНАЧНИМИ /полісемічним/. Первинне значення називають ПРЯМИМ, вторинні - ПЕРЕНОСНИМ.Багатозначність виникає від того, що мовці помічають схожі риси предметів, подібність явищ у житті і тому переносять назву одних предметів на інші.АНТОНІМИ - слова протилежні за значеннямСИНОНІМИ - слова близькі за значенням та різні за написанням (йти, чимчикувати, пересуватися, швендяти, шкандибати).ПАРОНІМИ - слова близькі за звучанням та різні за значенням (абонент, абонемент). ОМОНІМИ - слова різні за значенням, але однакові за написанням (ключ). Лексикологією називають науку, яка вивчає лексику. Слово лексика походить від грецького слова - "словесний", "словниковий". Ним називають усі слова мови, а також окремі шари чи групи слів та слова письменників і їх творів. Переносне значення слів особливо поширене в художньому та розмовному стилях.

Розрізняють такі типи переносних значень: метафору, метонімію і синекдоху.

Метафора (від грец. тешркога — перенесення) — це тип переносного вживання

слова, що грунтується на подібності тих або інших ознак. Найчастіше відбуваються

метафоричні перенесення ознак, властивостей предметів на істоти і навпаки, на¬

приклад: І земля, і вода, і повітря — все поснуло.

Метонімія (від грец. теЮпітіа — перейменування) — це перенесення назви з

одного класу предметів або назви одного предмета на інший, які межують, пере¬

бувають між собою в органічному зв’язку.