Питання для самоконтролю
Визначення життєвого циклу проекту.
Зміст фаз життєвого циклу проекту.
Питання для самостійного вивчення
Підходи до поділу життєвого циклу проекту.
Визначення тривалості проектного циклу.
Вартість передінвестиційних досліджень та чинники, що впливають на її величину.
Тема 4. Концепція витрат і вигод у проектному аналізі
Одним з основних завдань проектного аналізу є встановлення цінності проекту.
Аналіз вигід і затрат є основою для прийняття рішення щодо інвестиційного проекту. Він дає можливість оцінити перевищення додаткових вигід від реалізації цього проекту над затратами на його впровадження.
Модель оцінки додаткових вигід базується на розрахунку приросту вигід, отриманих завдяки здійсненню проекту, помноженому на ціну вигід:
,
де ΔВ – додаткові вигоди, отримані завдяки здійсненню проекту;
рв – ціна вигод.
Модель оцінки додаткових затрат ґрунтується на визначенні кількості потрібних додаткових ресурсів, помножених на їх ціну:
,
де ΔQp – кількість додаткових ресурсів, необхідних для реалізації проекту;
рр – ціна ресурсів.
Саме з порівняння додаткових вигод із додатковими витратами випливають усі рішення щодо визначення цінності проекту та як результат, доцільності вкладання коштів в його реалізацію.
Визначення затрат і вигід слід провадити у розрізі кожного року проекту. Для відображення вигід і затрат у грошовому вимірі необхідно:
Встановлення якісного складу вигід і затрат, які виникають у результаті матеріальних впливів проекту.
Вимірювання у грошових одиницях зазначених вигід і затрат.
Визначення реальних і майбутніх грошових показників, які характеризують вигоди і затрати проекту.
Порівняння потоків вигід і затрат на основі критеріїв, прийнятих для даного проекту.
У проектному аналізі розрізняють явні і неявні вигоди і затрати. До явних відносять такі матеріальні вигоди (затрати), які зумовлені збільшенням (зменшенням) затрат або отриманням додаткових доходів (витрат), величина яких піддається кількісному і якісному визначенню, і використовуються для підрахунків під час здійснення фінансового аналізу інвестиційного проекту.
Явні вигоди від проекту виникають або від збільшення обсягів випуску, що сприяє зниженню собівартості виробництва продукції, або від можливості підвищення ціни на продукцію, що виробляється. Це матеріально відчутні вигоди, тому їх кількісна оцінка майже не викликає складнощів.
Збільшення фізичного обсягу виробництва – найбільш типовий вид матеріальних вигід, визначення яких базується на додаткових грошових надходженнях, що виникають завдяки проекту.
В окремих випадках вигоди від проектів можуть виглядати як підвищення якості вироблюваної продукції, що дозволяє значною мірою задовольнити зростаючі потреби покупців даного товару, і таким чином збільшити обсяги збуту продукції.
До вигід, що отримуються в результаті реалізації проекту, можна віднести також зміни:
кваліфікації працівників, що дає змогу підвищити якість продукції, уникнути ризик браку, досягти довгострокової рівноваги;
у часі реалізації. Це відбувається, наприклад, завдяки будівництву спеціалізованих сховищ, що дає змогу продажу сільськогосподарської продукції у період найвигідніших цін на неї (продаж зерна не під час жнив, а наприкінці року, коли ціна на нього підвищується);
місця реалізації. Цей вид вигід найбільш пов'язаний із проектами у галузі збуту, коли передбачається доставка товару безпосередньо до споживача;
виду продукту, наприклад його сортування та переробка. Вигоди у цьому проекті зумовлені тим, що у сільськогосподарських проектах сортування дозволяє кращі овочі та фрукти продавати у свіжому вигляді за більш високими цінами, а менш якісний товар направляти на переробку, що в цілому підвищує вартість усього врожаю.
Найбільш поширеними класифікаційними ознаками витрат є такі:
можливість відображення у бухгалтерській звітності (бухгалтерські та економічні);
ступінь динамічності витрат залежно від збільшення чи зменшення обсягів виробництва (постійні, змінні);
період здійснення затрат (довгострокові, короткострокові);
спосіб віднесення затрат на одиницю продукції (середні, граничні);
походження витрат (експлуатаційні, фінансові);
ступінь покриття реальної вартості;
можливість розподілу.
До неявних вигід (затрат) належать такі, що не піддаються кількісному і якісному визначенню, проте обов'язково враховуються в економічній оцінці проекту з позиції оцінки суспільства. При цьому, як правило, з позиції економічного аналізу для оцінки вигід і затрат вартість ресурсів, продуктів і послуг визначається на альтернативній основі.
Методика оцінки неявних вигід і затрат передбачає застосування таких прийомів:
визначення цін товарів і послуг споріднених ринків, на яких дані неявні вигоди і затрати мають кількісний вимір;
непряма оцінка, або оцінка цін товарів гіпотетичного ринку, що полягає в опитуванні людей, яких стосується проект, чи були б вони готові заплатити (за отримання вигоди або усунення затрат) або одержати компенсацію (за відмову від вигід або за затрати), якби існував ринок для даних неявних вигід або затрат;
максимальна-мінімальна величина – визначення кількісного розміру неявних затрат, яку вигоди повинні перебільшити. Наприклад, можна оцінити витрати на очищення забруднених вод, а потім вирішити, чи перевищуватимуть вигоди цю суму затрат.
Здебільшого неявні вигоди і затрати трапляються в проектах соціального, рекреаційного, природоохоронного спрямування і там, де переважають фактори впливу на проект зовнішнього середовища і де немає нормативної бази для компенсації суспільству (населенню) збитків, прямих чи опосередкованих.
Із позиції положень економічного аналізу є поняття альтернативної вартості. Вона необхідна за наявної обмеженості ресурсів. Якщо ж такої обмеженості для даного проекту не існує і всі потреби суспільства у будь-який період можуть бути задоволені, у такому разі відпадає потреба обирати альтернативні варіанти проекту або здійснювати визначення альтернативної ціни, вартості.
Для деяких товарів визначити альтернативну вартість дуже складно, оскільки практично не існує активного конкурентного ринку цих товарів. До таких товарів насамперед належить земля, вартість якої зазвичай неадекватно оцінюється ринковою ціною. У багатьох країнах на вартість землі впливають фактори неекономічного характеру: безпека, традиції, сімейні зв’язки тощо.
Прийоми визначення альтернативної вартості землі:
орендна плата, в умовах існування розвинутого ринку оренди землі
пряма оцінка продуктивності землі за допомогою оцінки продуктивності сільгоспкультур, які зараз на ній вирощуються, і визначення внеску землі у вартість загальної продукції
“залишковий” метод визначення внеску віддачі землі на підставі додаткової вартості, яку можна отримати від її використання
Отже, у проектному аналізі необхідно враховувати не фактичну вартість товару, який ми розглядаємо, а вартість товару чи послуги, від котрої ми відмовляємося. Оскільки альтернативна вартість виражається за допомогою якого-небудь мірила, вона іноді має назви “тіньова ціна”, “ціна втраченого шансу”, “ціна економ ефективності”.