Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Untitled.FR12.docx
Скачиваний:
7
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
30 Мб
Скачать
☆
  1. Високохромисті нержавіючі і кислототривкі сталі

Х

гис. /зз. вплив хімічного складу

сплавів Ре-Сг на швидкість корозії Рис- 256- Електрохімічний потенціал

у од: залізохромистих сталей.

ром відноситься до корозостійких пасиві руючих металів. Без хрому неможливо створюваї'и нержавіючі сталі різного припинення. Вплив хрому на підвищення стійкості сталі проти корозії при кімнатній температурі і проти окислення при високих температурах пояснюється великою його спорідненістю з киснем. Через швидке окислення хрому поверхня виробів покривається тонкою оксидною плівкою (Сг, РеДОз, яка охороняє метал від подальшого окислення. При легуванні заліза або сталі хромом в кількості більше 12,5% вони стають пасивними, і швидкість корозії різко знижується (рис. 255). Як видно з рис. 256, електрохімічний потенціал залізо- чромистих сплавів з доданням хрому підвищується, але це підвищення носить стрибкуватий характер. Перший стрибок відзначається при вмісті хрому 12-14%, і з таким вмістом хрому сплав стає корозостійким. Другий стрибок підвищення електрохімічного потенціалу спостерігається при вмісті хрому 17-18%, а третій - при 25-28% хрому. Чим вище електрохімічний потенціал, тим більш висока корозійна стійкість залізохромистих сталей. Тому хромисті нержавіючі сталі бувають трьох типів: з (12-14); (17-18) і (25-28)% Сг.

Сталі з приблизно 13% Сг в залежності від призначення і вимог за механічними властивостями можуть мати різну кількість вуглецю (від 0,08 до 0,45%). Сталі з 17-18% Сг і 25-28% Сг мають

мало вуглецю (<0,15%), а інколи їх легують невеликою кількістю Ті і №. Титан вводять для подрібнення зерна і зменшення схильності до міжкристалітної корозії, а нікель - для поліпшення механічних властивостей.

Структура і властивості хромистих сталей залежать від кількості хрому і вуглецю (рис. 237). Як видно з діаграми стану системи Ре-Сг, при вмісті приблизно 12,8% Сг область у-фази замикається, а при більшій кількості хрому - зовсім зникає, і структура таких сплавів буде представляти однофазний а-твердий розчин. Тому при дуже малій кількості вуглецю (С<0,08%) такі сталі стають феритними.

Під впливом вуглецю область у-заліза розширюється і замикається лише при більш високому вмісті хрому, а сталі становляться маргенситно-феритного і мартенситного класів (у—нх - мартенситне перетворення відбувається під час охолодження на повітрі).

К

г :

МІ •' V 4

V*

Т ■

я в

»■ »їС . ••

ґ"

н/

- ,

9>У

1

Р ч І Ч Є-

♦ а.

£

44 - ’ ' С

•

♦

* «

V ‘ .«Й

і- * «V •*

^ і'«Й ./

-

_с* Г

а)

ласифікація хромистих сталей за структурою в нормалізованому стані і їх склад приведені в таблиці 23. Класифікація за структурою у відпаленому стані вивчається відповідно діаграмі (рис. 242). Окрім твердих розчинів, хром утворює карбіди: (Ре,Сг)3С; (Ре,Сг)7Сз; Сг2зСб, які обов'язково бувають присутніми в хромистих сталях (рис. 257,а).

Рис. 257. Мікроструктура феритних сталей (~25%Сг): а) виділення карбідів Сг23С6 по межах і всередині зерен, х 200; б) ст-фаза у вигляді голок на фоні зерен фериту, х 200.

Таблиця 23. Хімічний склад хромистих нержавіючих сталей і її їх класифікація за структурою в нормалізованому стані (І ОСТ 5632-78)

Марка сталі

Клас

за

струк

турою

$і

% вуглецю і легуючих елементів

Ми

Сг

№

Ті

N6

Мо

Си

08X13

Ф

<0,08

<0,06

<0,06

11-13

12X13

Ф+М

0,09-0,15

<0,8

<0,8

12-14

20X13

30X13

40X13

12X17 -

08X17Т

І4Х17Н2

015Х17М2Б

15Х25Т

15X28

І0Х12НД

06X12НЗД

06Х14Н5ДМ

00Х12НЗД

М

м

М

Ф

Ф

М

Ф

Ф

Ф

А+М

А+М

А+М

А+М

0,16-0,25

0,26-0,35

0,36-0,45

<0,12

<0,08

0,11-0,17

<0,015

<0,15

<0.15

<0,10

<0,06

<0,06

<0,05

<0,8

<0,8

12-14

<0,8

<0.8

12-14

<0.8

<0,8

13-15

<0,8

<0,8

16-18

<0.8

<0,8

16-18

5х%С...0,і

<0,8

<0.8

16-18

1,5-2,5

16,5-18,5

0,3-0,5

1,5-2,0

<1,0

<0,8

24-27

5х%С...0,9

<1,0

<0,8

27-30

<0,30

<0,60

12-13,5

1,0

0,8-1,0

<0,30

<0,60

12-13,5

2.8-3,2

0.8-1,1

<0,30

0.17

<0,60

0,41

14,6

12,4

5,3

2,9

1,29

0,8-1,1

1.1

Таблиця 24. Режими термічної обробки і механічні властивості хромистих нержавіючих сталей

Марка

сталі

Т емпература, °С *

Механічні властивості

загарту

вання

відпу

скання

ові МПа

ао.2, МПа

5, %

М/,%

КСІЛ

МДж/м2

Твердість,

НКС

12X13

1000

700

600

400

20

60

0,9

....

20X13

1050

700

850

650

10

50

0,6

—-

30X13

1050

250

1600

1300

—

40

40X13

1050

200

—

—

—

50

12X17

1050

750

450

300

15-25

40-50

0,2-0,5

—

08X17

1050

750

450

300

15-25

40-50

0,2-0,5

—

14Х17Н

1050

300

1100

900

10

35

0.5

....

15Х25Т

1050

750

450

300

20

45

—

15X28

1050

750

450

300

20

45

—-

—

В таблиці 24 приведені режими термічної обробки високо- хромистих сталей і їх механічні властивості після термообробки.

Сталі 12X13, 20X13 відповідно ферито-мартенситного і мар- тенситного класів після загартування підлягають високому відпусканню при 700-750°С. Під час високого відпускання мартенсит перетворюється в зернистий сорбіт, і кінцева структура буде ферит+сорбіт або сорбітоподібний перліт. Після відпускання зменшення хрому в твердому розчині не відбувається, тому корозійна стійкість залишається високою.

Сталі 12X13, 20X13 добре зварюються, пластичні у відпаленому стані і можуть оброблятись тиском в холодному стані.

Сталі 30X13 і 40X13 менш пластичні, підпадають тількі гарячій обробці тиском. Під час зварювання такі сталі можуть давати тріщини.

Із сталей 12X13 і 20X13 виготовляють деталі з підвищеною пластичністю, в'язкістю, які працюють в слабоагресивних середовищах (атмосферних опадах, водних розчинах солей, органічних кислотах тощо). їх застосовують для виготовлення лопатей гідротурбін, лопаток парових турбін, клапанів гідравлічних пресів тощо. Частіше за все такі деталі виготовляються при поєднанні двох технологічних процесів: штампування і зварювання.

Сталі 30X13 і 40X13 використовують після загартування і низького відпускання (180-200°С). Після такої термообробки вони мають мартенситну структуру, високу твердість (40-50 НКС) і достатню стійкість проти корозії. Вони застосовуються для деталей машин і приладів (шестерні, вали, пружини, підшипники), які працюють при циклічних навантаженнях в агресивних середовищах.

Сталь 40X13 за своїми властивостями відповідає інструментальним сталям. З неї виготовляють хірургічний інструмент та побутовий ріжучий інструмент.

Сталі з 17% Сг більш корозостійкі, і їх також застосовують як жаростійкі (окалиностійкі) при робочих температурах не вище 900°С. Сталь 12X17 використовують після рекристалізаційного відпалу при 760-780°С.

З цієї сталі виготовляють обладнання для заводів харчової і легкої промисловості та кухонний утвір.

Додавання нікелю до сталей з 17% Сг і невелике підвищення в них вуглецю (14Х17Н2) приводять до у—кх перетворення за марна їситним механізмом.

Це перетворення протікає не до кінця, але воно дає значне іміцнення (таблиця 24)., Таку сталь вважають високоміцною і іастосовують там, де умови експлуатації деталей потребують підвищеної міцності при корозійних властивостях.

Сталі феритного класу з 25-28% Сг корозійно більш стійкі, ніж є галі з 17% Сг, і надійно працюють в більш агресивних середовищах, але великим недоліком їх є те, що вони дуже схильні до перегріву. Крупнозериистість не може бути усунена термічною обробкою через відсутність фазових перетворень.

Сталі 15Х25Т і 15X28 використовують часто без термічної обробки для виготовлення зварних деталей, які не підпадають дії ударних навантажень і експлуатуються при температурах не нижче -20°С. Вони можуть використовуватися як жаростійкі для виготовлення деталей пічного обладнання (муфелі, чохли термопар, реторти) з робочою температурою 1050-1150°С. Ріст зерна в таких сталях уповільнюється при добавках титану і азоту, а також ванадію, внаслідок утворення карбідів і нітридів, що позитивно впливає на механічні властивості.

Ще один недолік високохромистих корозостійких сталей - схильність до міжкристалітпої корозії, особливо після зварювання. Тому сталі, які підлягають зварюванню, повинні легуватись титаном обов'язково. Титан зв'язує вуглець і виключає можливість утворення карбідів хрому, яке приводить до збіднення хромом примєжних ділянок феритних зерен.

Феритні сталі з 25-28% Сг стають крихкими при нагріві в інтервалах температур 450-550°С і 600-700°С. Крихкість можуть викликати такі явища, як упорядковування твердого розчину і виділення карбідів вздовж меж зерен при температурах 600-700°С (рис. 257, а) і утворення крихкої о-фази (інтерметаліда РеСг) під час тривалої видержки в області 700°С (рис. 257,6).

Інколи для зварних конструкцій, які повинні протистояти корозії під напруженням, застосовують супєрферитні сталі з дуже низьким вмістом вуглецю (<0,02%). До таких сталей відноситься 015Х10М2Б.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]