2.3. Священність хліба.

Хліб – символ життя, йому вклонялися так само, як і Сонцю. Споконвіку людина молилася до Неба, Землі, Сонця і Місяця, щоб вони сприяли врожаю, бо то є основний харч для тіла і душі, то є видимий світ Божого життя. Ще в стародавні часи люди пекли хліб у формі Сонця. Це був священний хліб, найвеличніша жертва світлим божествам.³⁷

Хліб навіть в буденному житті стародавніх землеробських слов’янських народів став предметом священним. Вважалось гріхом ненароком випустити «святий хліб» додолу і винуватець поспішав його підняти і поцілувати.³⁸

Хліб в українців з давніх-давен має особливе святочне пошанування. Його називають «насущним», «насущником» - першочерговою потребою людського життя. У молитві Господній ми просимо щонайменше: «Хліба нашого насущного дай нам на кожний день …».

В давнину зі святістю хліба міг порівнятися, хіба що вогонь, без якого, як і без хліба, не можна уявити жодну оселю. Споконвіку в українській хаті, на покуті, під образами, що є в хаті священним і найпочеснішим місцем, завжди на столі лежала, вкрита рушником, паляниця. І коли траплялося, що за вечерею з’їдали весь хліб чи навіть і позичали у сусіда, то мудрий хазяїн все одно відкладав окрайчик свого хліба під полотнину і зберігав, щоб хліб ніколи не переводився і сім’я не знала голоду (за народним повір’ям). Про це свідчать і такі прислів’я: «Чужий хліб не ситий, хоч і смачний», «Чужий хліб рот дере», «Чужий хліб боком вилізе, а свій краще чужого книша».³⁹

Хоч і зараз хліб купується, але він так само зберігає свою силу – свою святість, не залежно чи це власне хліб, чи хлібні вироби (печиво, булочки, коржики і ін.).

Хліб – не лише продукт харчування, а й предмет обожнювання, культова річ. Культ хліба в нашого народу зберігся із сивої давнини. По сьогоднішній день в українських селах до кожного свята печуть свої обрядові хліби – калачі, короваї, пироги або коржі, якими хлібороби частуються самі, пригощають гостей і домашню живність, вшановують предків, Землю, Сонце, Бога і Християнських святих. Для українців хліб не лише матеріальна річ, це – святиня, жертовна страва для богів або й саме божество чи втілення Божої сили. Скільки б не мали хліба люди, та завжди з любов’ю і побожністю беруть його до рук, цілують, як найдорожчу святиню, бо він – основа всіх основ.

Зафіксовано чимало повір’їв про шанобливе ставлення наших предків до хліба. «Не можна викидати хліба, бо хліб святий», Кришки з нього ніколи не викидали, а їли самі або давали птиці чи худобі. Люди вірили, «як їсти хліб, то не можна лишати недоїдка, бо в ньому – вся сила. «Хліб святий. Якщо ненавмисне окраєць впаде додолу, то його слід підняти й поцілувати.»⁴⁰ Впродовж віків в дітей змалку виховували пошану до хліба, як до священного предмета.

Хліб на Україні називають ще «Божим даром», «батьком», «царем», «годувальником», «головою». Про це свідчать прислів’я: «Хліб – всьому голова», «Окраєць житній – усьому світові батько», «Хліб – батько, вода – мати», «Срібло, злото – то болото, а хліб – цар», «Хліб – годівник сто років жив, тисячу душ кормив».⁴¹

Як відзначає Волков Ф., головним харчовим продуктом на Україні є, безумовно, хліб і майже завжди вся інша їжа є тільки присмакою для того, щоб з’їсти якомога більше хліба.

Про визначну роль хліба в житті кожної людини свідчать такі прислів’я:

Без хліба нема обіда.

Без м’яса - проживеш, а без хліба - пропадеш.

Картопля - хлібу прибавка.

Є хліба край, то й під вербою рай.

Нема щастя-долі без хліба доволі.

Хвороба - не біда, коли є хліб і вода.

Хліб та квас – буде з нас.

Що не їж, а хліба хочеться.

Хліб та вода, то й нема голода.

Іще то не біда, як єсть хліб та вода.

Без хліба суха бесіда.

Як хліба ні куска, то у хаті тоска.

Як хліб буде, то і все буде.

Піднесення хліба до рівня священного символу, очевидно, відбулося через його й досі незамінні поживні якості. «Грушка – минушка, а хліб – кожен обід», «Риба – вода, ягода – трава, а хліб – усьому голова».⁴²

У Святому Причасті відображено поєднання матеріальної і духовної функції хліба. Приймаючи Святе Причастя, людина сприймає щось особливе – духовний дарунок, який якісно змінює її життя. Як звичайний хліб, який ми їмо щоденно, є життя тіла, так цей надприродний (Святе Причастя) є життя душі.⁴³

Для наших предків землеробів і для нас жертовною стравою і найбільшою святістю з давніх-давен був і залишається хліб.⁴⁴

Отже, визнання за хлібом священного значення, пошана до нього, які відображені в обрядах і піснях, у цілуванні хліба виникли із зародженням побуту землеробів ще в глибокі стародавні часи, до виходу слов’ян з їх азіатської прабатьківщини, - вважає Сумцов Н.Ф.