Визволення слов'янських народів від фашизму.

У 1944 р. Друга світова війна вступила в завершальний період. Керівництво Німеччини і Японії переглянуло плани ведення війни, перейшовши до стратегічної оборони. Задум полягав у тому, щоб організовано зустріти контрнаступ держав антифашистської коаліції, накопичити сили для наступальних операцій і переможно завершити війну.

Стратегічні плани союзних держав зводилися до якнайшвидшої беззастережної капітуляції Німеччини та її союзників у Європі, а потім — перемога над Японією.

У 1944 р. Червона Армія повністю звільнила територію СРСР і перенесла бойові дії у країни Південно-Східної і Центральної Європи. 20 липня 1944 р. радянські війська вийшли на радянсько-польський кордон, а восени радянський кордон був повністю відновлений. Лише на території Латвії (Курляндія) залишилися блокованими німецькі війська.

Радянські війська влітку-восени 1944 р. вступили в Румунію, Болгарію і спільно з Національно-визвольною армією Югославії звільнили Бєлград. Фашистські війська залишили Грецію і Албанію. На півночі Європи радянські війська вступили на територію Норвегії, з війни вийшла Фінляндія.

Остання спроба розірвати кільце, що дедалі щільніше оточувало Німеччину, була зроблена 16 грудня 1944 р. Німецьке командування мало намір рішучим контрнаступом знищити весь Другий фронт, після чого значні сили перекинути для боротьби з радянськими військами. До кінця грудня німецький удар практично видихнувся. Незважаючи на втрати вермахт знову і знову намагався перехопити ініціативу. На початку січня 1945 р. по союзниках були нанесені нові удари. Помітну роль у відбитті їх атак відіграли радянські війська, що на прохання Черчілля прискорили широкомасштабні дії у Польщі. Це примусило німецьке командування перекинути частину військ із Західного на Східний фронт і дало змогу союзникам стабілізувати фронт.

Тим часом радянські війська у січні-квітні 1945 р. завдали нових нищівних ударів німецько-фашистським військам на р. Віслі та Одері, у Східній Пруссії, Померанії, Сілезії та Угорщині. Союзні армії у березні зайняли Рур і низку районів Західної Німеччини, а у квітні англо-американські війська знаходилися вже в 100 км від Берліна.

16 квітня 1945 р. радянські війська розпочали останню велику операцію — штурм столиці Третього Рейху Берліна. Упродовж 21 квітня — 2 травня було розгромлено 500 тис. угруповань гітлерівських військ. 25 квітня в районі м.Торгау зустрілися американські і радянські війська. 29 квітня — 2 травня німецькі війська капітулювали в Італії, Хорватії, Австрії, Південній Німеччині.

У ніч з 8 на 9 травня 1945 р. було підписано Акт про воєнну капітуляцію Німеччини.

Проте боротьба за Берлін не була останньою битвою в Європі. В останні дні війни — 6-11 травня радянські війська розгромили і полонили велике угруповання ворога у Чехословаччині. Війну в Європі було закінчено. У боях 1944-1945 pp. Червона Армія знищила 290 дивізій і бригад, 93 дивізії капітулювали у зв´язку з закінченням війни.

Завершення антигітлерівської коаліції.

З перших годин нападу фашистської Німеччини на СРСР стало зрозумілим, що розрахунки Гітлера на міжнародну ізоляцію СРСР зазнали краху. 22 червня 1941 р. у зверненні до нації англійський прем'єр заявив, що Великобританія надасть «Росії і російському народу всю допомогу, яку тільки зможе». Про свою підтримку СРСР висловився і президент США. Таким чином, з початком радянсько-німецької війни почала формуватися антигітлерівська коаліція.

12 липня 1941 р. було підписано англо-радянську угоду про спільну боротьбу проти Німеччини. 14 серпня 1941 р. після зустрічі Ф. Рузвельта та В. Черчілля з'явився документ під назвою "Атлантична хартія", в якому під майбутню коаліцію підводилося ідеологічне підґрунтя. До цієї Хартії приєднався і Радянський Союз.

Вона поставила завдання — знищення нацистської тиранії, роззброєння агресора, загальне роззброєння світу. 1 жовтня 1941 р. в Москві між СРСР, США та Великобританією було підписано трьохсторонню угоду про допомогу Радянському Союзу зброєю і продовольством. З жовтня 1941 по червень 1942 р. СРСР одержав 3 тис. літаків, 4 тис. танків, 20 тис. різноманітних транспортних засобів. (Загалом, за системою ленд-лізу СРСР отримав, за різними оцінками, від 4% до 12% озброєння та воєнної продукції від обсягів власного виробництва).

1 січня 1942 р. у Вашингтоні 26 держав, у тому числі СРСР, США і Великобританія, підписали Декларацію Об'єднаних Націй, яка будувалася на принципах і завданнях Атлантичної хартії. В умовах створення антигітлерівської коаліції радянське керівництво визнало емігрантські уряди Польщі, Чехословаччини та Франції.

26 травня 1942 р. в Лондоні було підписано договір між СРСР і Великобританією про союз у війні проти гітлерівської Німеччини та її сателітів у Європі. Договір передбачав співробітництво і надання взаємної допомоги після війни. У Вашингтоні відбулися радянсько-американські переговори, які 11 червня 1942 р. завершилися підписанням угоди про взаємодопомогу у веденні війни проти агресорів. Обидві сторони зобов'язалися постачати одна одній оборонні матеріали, інформацію, розвивати торгівлю та здійснювати економічне співробітництво. Цими угодами було завершено формування антигітлерівської коаліції.

Форми співробітництва країн антигітлерівської коаліції. У Атлантичної хартії говорилося, що США, і Великобританія не прагнуть до територіального або іншим Преображення і поважають право всіх народів обирати собі форму правління.

Вони обіцяли домагатися відновлення суверенних прав і самоврядування тих народів, які були позбавлені цього насильницьким шляхом. Великобританія і США заявили, що після остаточного знищення нацистської тиранії вони сподіваються на встановлення миру. Рузвельт і Черчілль оголосили, що вважають за необхідне роззброїти агресорів і створити неподільну систему загальної безпеки. Хартія була сформульована в демократичному дусі. Але в ній вказувалися шляхи ліквідації фашистського порядку. Для виконання цих взаємних зобов'язань існувало три форми співпраці, держав коаліції:

• матеріальне співпрацю;

• військове співробітництво;

• політичне співробітництво.

МЗ метою матеріалізації всіх ресурсів союзні країни в Москві (29 вересня-1 жовтня 1941 року) відбулася конференція трьох держав - Радянський Союз, США і Великобританія, які прийняли рішення про англо-американські поставки озброєння і стратегічних матеріалів на найближчі дев'ять місяців. У свою чергу СРСР узяв зобов'язання поставити своїм західним партнерам сировину для військового виробництва. Незабаром уряд США надав Радянському Союзу кредит у сумі 1 мільярд доларів, і поширив на СРСР дію закону про "ленд-ліз".

Перемога під Москвою (грудень 41 року) сприяла остаточному оформленню антигітлерівської коаліції. 1 січня 1942 у Вашингтоні, двадцять шість держав, у тому числі Радянський Союз, США, Великобританія підписали Декларацію об'єднаних націй. Вони зобов'язалися використовувати свої ресурси для боротьби проти агресорів, співробітничати у війні і не укладати сепараторного світу.

26 травня 1942 в Лондоні був підписаний договір між СРСР і Великобританією про союз у війні проти гітлерівської Німеччини та її спільників у Європі. Договір передбачав так само співпраця і надання взаємної допомоги після війни. У травні-червні 1942 року у Вашингтоні відбулися радянсько-американські переговори, що завершилися 11 червня підписанням угоди про принципи, що застосовуються до взаємної допомоги у веденні війни проти агресії.

Обидві сторони зобов'язалися постачати один одного оборонними матеріалами, інформацією і розвивати торгівлю та економічне співтовариство.

Укладання цих документів показало, що відмінності в суспільному устрої та ідеології переборні.

Разом з тим, між учасниками антифашистської коаліції існували глибокі розбіжності щодо цілей війни і програми післявоєнного устрою світу.

Радянський Союз бачив цілі війни в розгромі фашистської Німеччини, звільнення поневолених народів, відновлення демократії, створення умов для тривалого миру.

США і Великобританії вважали головною метою війни ослаблення Німеччини і Японії як основних конкурентів. У той же час Західні держави прагнули зберегти Німеччину і Японію як військову силу для боротьби проти СРСР.

Сьогодні, після багатьох десятиліть, політики і історики продовжують задавати питання: яке місце ленд-лізу в економіці Радянського Союзу військових років? Який внесок союзників в озброєнні та постачанні Червоної Армії, у підтримці нашого народного господарства, у досягненні перемог над фашизмом.

Як вже було вище зазначено, з початку Великої Вітчизняної війни одним з найважливіших завдань зовнішньої політики стало налагодження економічних взаємин з країнами складається антигітлерівської коаліції, в першу чергу з Великобританією і США.

22 червня 1941 прем'єр-міністр Великобританії Черчілль заявив: "Небезпека, що загрожує Росії, - це небезпека, що загрожує нам і Сполученим Штатам Америки, тому Великобританія надасть Росії і російському народу всю допомогу, яку тільки зможе".

На нараді в Москві 29 вересня - 1 жовтня 1941 року було підписано угоду про взаємні поставки, відомих як "Перший протокол", їм передбачалося більше 70 основних видів медичного спорядження в розмірах 1,5 млрд. тонн вантажів. СРСР висловив готовність здійснення відповідних постачань різних товарів. Відразу ж стали здійснювати поставки озброєння та інших стратегічних матеріалів. Через радянські порти з 31-го серпня 41 р. відповідно до договору уряду Великобританії та СРСР, почалися взаємні поставки. Перший конвой прибув до Архангельська 31-го серпня 41 р. У його складі було 6 транспортів. Авіаносець, 2 крейсери, 2 ескадрильї міноносців, 4 сторожові кораблі і 3 тральщика.

Але допомога не задовольняла, розвивалася колосальна битва з головними силами фашистського блоку на величезному просторі землі і океану. Восени 41 р. поставки в СРСР і у зворотний бік стали здійснюватися на основі закону про ленд-ліз (land-lease; ленд - давати, ліз - здавати в оренду).

Президент Рузвельт віддав розпорядження про надання допомоги на суму 1 млрд. доларів на основі безпроцентної позики з виплатою через 5 років після війни протягом 10 років.

Незабаром розгорнулася величезна робота з перевезення військового спорядження та інших вантажів у Радянський Союз, складання та монтажу техніки. Вантаж надходив у чотирьох напрямках. За ленд-лізингу і автомобілі, і метал, сировина для потреб промисловості, металорізальні верстати, 22195 літаків різних типів, 12980 танків, 13000 зенітних і протитанкових гармат, 427000 автомашин, 560 кораблів і судів.

Оцінки поставок по ленд-лізингу різними фахівцями і країнами оцінювалися по-різному. Якщо радянські фахівці вважають, що вони становили 4% від обсягу промисловості Радянського Союзу в ті роки, то на Заході називають цифри у 10-11%, а Американці дають цифру в 7%. При цьому, США, Великобританія та інші країни отримали зустрічний ленд-лізинг: верстати, зенітні гармати, амуніцію, обладнання для військових заводів, дорогоцінні метали, сировина, марганець, хром, платину.