6. Вимоги до мови і стилю твору

Мова навчального видання – основний засіб передачі інформації, реалізації основних функцій.

Є ряд вимог, які враховує редактор під час аналізу мови та стилю навчального видання.

Мова навчального видання повинна бути ясною і чіткою, зрозумілою для відповідної категорії тих, хто навчається. Важливо, щоб у кожному конкретному випадку автор правильно вибрав тип викладу. Відомо, що існує опис, роздум і розповідь. Кожен тип викладу має свою специфіку, і необхідно, щоб він відповідав характеру матеріалу. Наприклад, розкриваючи теорему, автор повинен удатися до роздуму, описуючи розвиток процесу – до розповіді, даючи характеристику об’єкту – до опису. При цьому виклад повинен бути конкретним, переконливим.

Мова навчальної книги має бути пов’язана зі специфічною мовою відповідної науки або сфери діяльності. Автору необхідно повно і коректно використовувати основний термінологічний фонд певної сфери діяльності, стандартизовану лексику та фразеологію.

При викладі матеріалу необхідно дійти одноманітності в постановці схожих проблем, у використанні термінів і понять, у розгортанні роздумів, у складанні формулювань, висновків.

Мова і стиль повинні відповідати прийнятим літературним нормам, підкорятися навчальним і загальноосвітнім задачам.

Особливе значення має робота редактора над термінами й поняттями. Головна вимога: всі терміни повинні розкриватися та пояснюватися у ході розвитку теми.

Аналіз термінів і понять є важливою складовою частиною редакторської роботи.

Термін – це слово (або поєднання слів), що є точним позначенням певного поняття якої-небудь сфери науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо. Треба сказати, що в кожній області склалася своя терміносистема, яка постійно розвивається.

Поняття – логічно розчленована думка, що відображає загальні й істотні ознаки предметів і явищ.

Не всі поняття позначаються термінами, проте при вживанні понять у навчальному тексті необхідно забезпечувати позначення одним і тим же поняттям одного й того ж явища.

Треба сказати, що терміни розкривають професійну основу дисципліни – те особливе, що характеризує конкретний предмет, виділяючи його із загальновживаної побутової лексики. Крім того, одним із показників оволодіння професією є добре знання випускником професійної лексики.

Редактор повинен постійно звертатися до державних і галузевих термінологічних стандартів, звіряючи термінологічну базу певного твору літератури з існуючою системою сталих термінів і понять.

Проте слід пам’ятати, що у зв’язку з розвитком науки розвивається і система термінів. Уведення нових термінів вимагає певних правил. Так, кожен термін повинен бути однозначний, виражати одне поняття, а кожне таке поняття має виражатися одним терміном.

Крім того, термін повинен вливатися в систему природної мови.

Існують критерії редакторської оцінки терміносистеми навчального видання. Перш за все вона має відповідати рівню розвитку певної сфери науки й техніки, діючим стандартам і нормам мови. Саме тому для аналізу термінів використовують довідники та державні стандарти.

Крім того, редактору слід звернути увагу на те, щоб принципи вживання термінів і понять у певному виданні були єдині. Наприклад, якщо в стандарті разом із повною є коротка форма терміну, слід вжити коротку форму. Відомо, що повна форма, як правило, дається у вигляді словосполучення, що ускладнює засвоєння навчального матеріалу.

Важливо також визначити доцільність використання того чи іншого терміну. Так, кількість термінів у підручнику для студентів молодших курсів повинна бути меншою від кількості термінів у підручнику для студентів старших курсів. Тут потрібно враховувати так звану “допустиму норму” введення нових термінів на частку навчального матеріалу для одного заняття, запропоновану В. Бейлінсоном, яка допускає від одного до дев’яти термінів-понять різної якості в термінологічному складі навчального видання.

Редактору слід враховувати багатозначність загальновживаних термінів. Відомо, наприклад, що поняття “культура” має до 300 визначень, “метод навчання” – до 60, “технологія” – більше 200. Таких прикладів дуже багато.

Терміни і поняття, що вводяться в навчальну книгу, виконують функцію системоутворювального елементу в структурі навчального матеріалу, причому вони акцентують увагу учня, студента на окремих фрагментах тексту. Своєрідну роль виконує в навчальній книзі дефініція (визначення, що враховує тільки зовнішні ознаки предмету). Вона може вміщуватись не тільки в тексті, але і в апараті видання, наприклад, в анотованому покажчику.

Мистецтво введення терміну в навчальний текст має велике значення для оволодіння матеріалом, засвоєння його змісту, оскільки терміни та поняття концентрують увагу того, хто вчиться на основних процесах і явищах галузі промисловості, культури чи області знання, структурують матеріал, дають можливість пізнати методи й аспекти характеристики об’єктів та явищ. Аналізуючи терміносистему навчальних книг, редактор повинен орієнтуватися на основні вимоги до вживання термінів і понять, що належать до твору.