7. Робота редактора над апаратом навчального видання

Теорія навчальних видань виділяє три складові апарату: апарат орієнтування, апарат організації засвоєння матеріалу, апарат обробки видання в цілому .

Навчальне видання
Твір навчальної літератури	Апарат навчального видання
	Орієнтація	Організації засвоєння матеріалу	Обробки видання в цілому
Основний текст
Тексти пояснень
Додаткові тексти

Апарат орієнтації включає передмову, примітки, висновок, бібліографічні матеріали, покажчики, додатки, словники, списки скорочень, умовних позначень, системи рубрикації та шрифтових виділень.

До елементів апарату організації засвоєння матеріалу (методичного апарату) належать питання, вправи, завдання.

Апарат видання в цілому загалом схожий на апарат будь-якого іншого виду літератури, але має свої особливості.

Не можна сказати, що складові апарату абсолютно самостійні й незалежні. Ні. Вони перетинаються при забезпеченні тих чи інших функцій, тісно взаємопов’язані.

Як правило, автор основну увагу звертає на власне твір і менше займається апаратом видання. Задача редактора – визначити необхідність введення кожного елементу у видання та достатність запропонованих автором елементів для апарату організації засвоєння матеріалу й для апарату орієнтації.

Що ж до апарату обробки видання, то деякі його елементи готує редактор, підготовку інших просить забезпечити автора або доручає фахівцю (наприклад, складання наочного покажчика).

Розглянемо основні напрями роботи редактора над апаратом навчального видання.

До завдання апарату орієнтації належить допомога студентові якнайповніше оволодіти знаннями за певним виданням і найефективніше використати його. Елементи апарату орієнтації повинні забезпечувати розвиток зацікавлення предмету.

Елементи апарату – передмова, короткі доповнення, пояснення, уточнення до основного тексту, дані у вигляді приміток, а також висновок. Особливу увагу під час аналізу змісту цих матеріалів необхідно звернути на організаційно-методичну частину. У передмові бажано розкрити логіку вивчення предмету, виділити його основні та найскладніші аспекти, показати можливість отримання додаткової інформації з інших джерел. У передмові можуть бути вміщені характеристики позиції автора щодо найважливіших аспектів дисципліни, принципів підходу до оволодіння знаннями, значущості даної дисципліни для вивчення інших предметів чи для практичного використання результатів.

У передмові необхідні також вказівки на те, як працювати з певним навчальним виданням.

Розглядаючи передмову, редактор повинен оцінити повноту і правильність характеристики курсу в цілому, видів навчальної роботи, які необхідно використовувати під час його вивчення, ролі цього видання в оволодінні певним обсягом інформації. Необхідно оцінити методичні аспекти передмови, спираючись на установки вивчення курсу.

Короткі доповнення, пояснення, уточнення до основного тексту, дані у вигляді приміток, редактор розглядає в двох площинах: зв’язок з основним текстом і правильність розміщення приміток на смузі (всередині тексту, підрядкові, позатекстові).

Висновок, який завершує виклад навчального курсу, також може мати методичний характер. Його призначення – допомогти студентові підсумувати одержані знання.

Редактору слід аналізувати цей розділ, виходячи перш за все з цільового призначення певного елементу апарату, підсумувати пройдений матеріал, узагальнити його, зробити акцент на головному. Можна ввести на завершення роздум про місце дисципліни в системі знань, про можливості глибшого оволодіння змістом.

Під час аналізу висновку редакторові необхідно виявити зв’язок висновку зі змістом навчального курсу, а також зі змістом тієї сфери діяльності, яка його відображає. Крім того, важливо, щоб висновок, доповнення, пояснення і передмова не дублювали, а доповнювали та поглиблювали зміст один одного.

Апарат організації засвоєння матеріалу (методичний апарат) – найважливіша складова апарату навчального видання, а також дидактичної системи. Містить питання, вправи, завдання. Особливо важливий методичний апарат для шкільних підручників.

До завдання цієї складової апарату належать забезпечення додаткового опрацювання матеріалу, формування у студента, учня прагнення самостійно контролювати себе, демонстрація можливостей застосовувати теоретичні знання на практиці й самостійно щось вирішувати.

Правильно розробити апарат організації засвоєння матеріалу перш за все повинен автор. При підготовці такого апарату головним є гарне знання можливостей читачів.

Наприклад, у підручнику з математики для першого класу (М. І. Моро, С. В. Степанова. – М.: Освіта, 1996.) знаходимо цікаве вирішення підсилення дидактичних властивостей книги. Останній розділ підручника називається “Чого ми навчилися”. Він присвячений тим питанням, якими діти оволоділи, вивчаючи книгу. Але параграфи розділу переносять учня на новий щабель у порівнянні з відповідними частинами, які вже вивчені.

Кожен параграф містить завдання, виконуючи які, учень перевіряє себе і ще раз “проходить” підручник.

Запитання і завдання можуть мати різноманітний характер. Так, якщо їх мета – просте закріплення матеріалу, повторення найважливіших місць параграфу (часто такі питання використовують у шкільних підручниках), а також формування звички до самоконтролю, то запитання прості, елементарні і випливатимуть безпосередньо зі змісту розділу. Наприклад, у навчальному посібнику “Сертифікація” для студентів вузів (М.: Логос, 2000) подано запитання до розділів, які припускають тільки повторення вивченого матеріалу:

Такий підхід до складання питань реалізує тільки одне завдання – забезпечити самоконтроль. При цьому всі інші завдання апарату організації засвоєння матеріалу (формування інтересу до професії, використання одержаних знань практично, формування навичок щось вирішувати та ін.) не реалізуються. Вони були б реалізовані, якби названий посібник включав конкретні вправи, варіанти умов сертифікації й різні завдання.

Гарним прикладом творчого відношення до розробки методичного апарату може служити навчальний посібник Б. Головка “Теорія і практика фотореклами” (М.: Вид-во МГУП, 2001). Завдання, що подані в розділах “Ключові питання”, відрізняються різноманітністю, пов’язані з розділами, до яких належать, причому в окремих випадках вони за змістом ширші від конкретного розділу, що змушує студента використовувати додатковий матеріал із дисципліни. Ось лише три приклади з розділу “Масова інформація, масова комунікація, масова фотореклама”:

“У яких видах і типах періодики використовується фотореклама?”

“Аналітики вважають, що 65 % ефірного часу і більше 40 % газетно-журнального обсягу займають матеріали, підготовлені журналістами на замовлення (як різновид “прихованої” реклами). Ваша думка.”

“Яке значення в мистецтві фоторекламної творчості надається чиннику візуальної та вербальної цілісності?” (стор. 56).

Щоб відповісти на ці й інші схожі питання, студент повинен не тільки звернутися до розділу, але і перечитати додаткову літературу. Зрозуміло, що функції цих питань достатньо широкі – спонукати до самостійного мислення, сформувати інтерес до майбутньої професії, навчити широко бачити проблему.

Організатором і безпосереднім укладачем окремих елементів апарату обробки навчального видання в цілому є редактор. Редактор повинен пам’ятати, що в цьому випадку необхідно використовувати під час підготовки апарату існуючі держстандарти, які подають вимоги практично до кожного елементу.

Проте в навчальному виданні є свої особливості. Так, анотація – це коротка характеристика видання з погляду змісту, цільового призначення, читацької адреси, форми й інших особливостей. Інформація, вміщена в ній, повинна мати рекомендаційний характер. Крім того, в навчальному виданні для ВНЗ важлива точна вказівка спеціальності або напряму підготовки студентів, оскільки для різних напрямів готуються свої видання.

Редактор перш за все оцінює відповідність анотації змісту видання, а також стежить за правильністю складання бібліографічного опису видання, яке передує анотації.

Зміст – складова частина апарату. Як правило, зміст використовується в монографії, у збірці.

Зміст повинен містити найменування всіх розділів і підрозділів видання. Слід пам’ятати, що перелік найменувань розділів відображає структуру дисципліни й окреслює коло питань, що розглядаються в навчальному виданні. Заголовки визначають особливості супідрядності розділів. Тому їх виділяють за допомогою шрифтів різної жирності, курсиву та абзаців. Це дозволяє показати в змісті взаємозв’язок і супідрядність частин тексту.

Редактору необхідно звертати увагу на повноту переліку найменувань розділів, їх відповідність заголовкам основного тексту, а також на правильність розташування і шрифтових виділень, що використовуються в змісті. Якщо у виданні є контрольні питання та завдання, вони повинні бути відображені в змісті. На жаль, це буває не завжди.

Зміст окрім заголовків творів збірки може містити й назви розділів, що належать до цих творів.

У навчальному виданні зміст бажано розташовувати після титульного аркуша, що підсилює його функцію орієнтації.

Оцінюючи наочні, іменні, наочно-іменні покажчики, редактор розглядає повноту відбиття термінів і понять, імен та географічних назв, відповідність їх розташування прийнятій системі (алфавітна, наочна), а також відповідність правилам складання й оформлення.

Працюючи над додатками, редактор визначає доцільність введення у навчальне видання пропонованих матеріалів та якість їх відбору. Важливо враховувати, що додатки не повинні перенавантажувати текст непотрібною інформацією. Тому необхідно оцінити зв’язок додатків із текстом, їх несуперечливість і однозначність. Бажано, щоб в основному тексті були подані пояснення до кожного самостійного фрагмента додатків, причому зміст додатків повинен доповнювати, заглиблювати зміст основного тексту.