2. Поясніть зміст політики національної злагоди як гарантії державного суверенитету та безпеки держави.

Далі необхiдно визначити тi принципи, на яких має базуватися гуманiтарна полiтика в Українi. Першим таким принципом є законнiсть. Одним з основних завдань державотворення є побудова правової держави, що означає таку державу, в якiй юридичними засобами реально забезпечено максимальне здiйснення, охорону i захист основних прав людини. З цього випливає i другий принцип гуманiтарної полiтики - проведення дiяльностi вiдповiдно до основних прав людини або, iншими словами, визнання прiоритету загальнолюдських цiнностей. У Декларацiї про державний суверенiтет України, Актi про незалежнiсть Української держави, в Конституцiї Україна проголосила про побудову демократичної, правової, соцiальної, соборної держави. Також Україною пiдписанi основнi мiжнароднi документи, що стосуються охорони прав людини. Отже, будь-яка державна дiяльнiсть повинна слугуватися як iнтересам Української держави, так i вимогам сучасного свiтового розвитку. Тому наступним принципом гуманiтарної полiтики є врахування iнтересiв як Української держави, так i свiтової спiльноти. Тут мається на увазi також i орiєнтацiя на досвiд передових держав свiту, зокрема європейських, у створеннi повноцiнного соцiокультурного середовища при опорi на iсторичнi традицiї українського народу, духовний та iнтелектуальний потенцiал. Важливим також є принцип вiдкритостi державної дiяльностi, формування довiри до влади, до держави, створення зусиллям всiх державних органiв максимально сприятливих умов для розвитку гуманiтарної сфери суспiльства, надання рiвних можливостей для кожного громадянина України.

3.Назвіть політичні засоби забезпечення національної безпеки української держави і громадянина.

Національна безпека забезпечуються не лише силами, а й усіма наявними у країни засобами — політичними, економічними, правовими, військовими, організаційними і ресурсними на основі послідовної реалізації політики національної безпеки.

До числа політичних засобів дані дослідники зараховують: 1) відпрацювання міжнародно-правових норм, концепцій і конкретних програм боротьби за мир і роззброєння; 2) укладення угод і договорів; 3) політичні консультації і особисті контакти лідерів; 4) конкретні практичні заходи щодо роззброєння, встановлення контактів і взаємний контроль над ходом процесу роззброєння; 5) народна дипломатія.

Одразу ж зазначимо, що в цілому також вважаємо, що на даному етапі історичного розвитку названі, а також інформаційні та економічні засоби, становитимуть першооснову засобів забезпечення національної безпеки. Водночас наголосимо на тій обставиш, що дані засоби є похідними і визначаються загальним напрямом функціонування системи національної безпеки. Якщо казати більш конкретно, то засоби забезпечення національної безпеки мають визначатися Концепцією національної безпеки. Вони є інструментом досягнення окресленої в Концепції національної безпеки мети.

Білет №26

1.Назвіть засоби і види політичної влади.

Політична влада – здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на діяльність, поведінку людей та їх об’єднань за допомогою волі, авторитету, права, насильства.

Суб’єкт влади – це соціальні групи, насамперед панівні класи, політичні еліти, окремі лідери; носії влади – державні та інші політичні організації, органи і установи, утворені для реалізації інтересів політично домінуючих соціальних груп. Існує й інша класифікація владних суб’єктів. Згідно з нею суб’єкти влади умовно поділяють на первинні й вторинні:

А) Первиним суб’єктом за республіканського, демократичного правління є народ – носій суверенітету і єдине джерело влади в державі. Він здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Б) Вторинні суб’єкти носіїв влади – малі групи, представницькі колективи, партії, асоційовані групи, групи партикулярних (приватних, неофіційних) інтересів тощо. Суверенним суб’єктом політичної влади є громадянин держави, наділений конституційними правами та обов’язками.

Об’єкт політичної влади – це явища і процеси політичної сфери, на які спрямована дія суб’єктів політики. Основними формами політичної влади є панування, політичне керівництво й управління. Панування – це абсолютне і відносне підкорення одних людей (соціальних груп) іншим. Політичне керівництво й управління реалізуються через прийняття стратегічних і тактичних рішень до об’єктів влади, через організацію, регулювання та контроль їх розвитку.

Функції політичної влади:

-         інтегративна (полягає в об'єднанні соціально-політичних сил суспільства);

-         регулятивна (спрямовує політичну волю мас на регулювання життєдіяльності суспільства, правотворчість);

-         мотиваційна (формування мотивів політичної діяльності, передусім загальнозначущих);

-         стабілізуюча (націленість на стійкий розвиток політичної системи, громадянського суспільства).

     Однією із найважливіших  характеристик політичної влади є її легітимність.

Легітимність політичної влади – форма підтримки, виправдання правомірності застосування влади і здійснення правління державою або окремими його структурами та інститутами.

Найвідомішою є класифікація типів влади, запропонована М.Вебером:

-         традиційний, який спирається на віру в святість традицій і право володарювати тих, хто одержав владу за цією традицією;

-         харизматичний (грец.charisma – милість, благодать, Божий дар, винятковий талант), оснований на вірі в надприродну святість, героїзм чи інші виняткові чесноти володаря і створеної або отриманої ним влади;

-         раціональний (легальний), що ґрунтується на вірі в законність існуючого порядку, професіоналізм владних структур.