- •1) Предмет та функції економічної теорії. Еволюція поглядів на предмет економічної теорії.
- •2) Методи та засоби економічного дослідження.
- •3) Економічні закони та категорії.
- •4) Економічна теорія та економічна політика. Завдання економічної теорії в умовах перехідної економіки України.
- •5) Потреби та споживчі блага. Класифікація потреб. Закон зростання потреб
- •6) Економічні інтереси
- •7.Закон спадної граничної корисності та його вплив на споживача.
- •8) Виробництво та його фактори.
- •10) Обмеженість ресурсів та проблема економічного вибору. Крива виробничих можливостей.
- •11.Ресурсний потенціал України та проблеми його використання.
- •9) Виробничі ресурси, їх класифікація
- •12.Закон спадної продуктивності факторів виробництва та його вплив на поведінку виробника.
- •13.Технологічний спосіб виробництва:сутність та еволюція.Характеристика сучасного тсв.
- •14) Продукт як результат втілення факторів виробництва
- •15.Ефективність використання факторів виробництва:сутність,основніпоказники,стан в Україні.
- •16) Економічне зростання та його типи. Освіта як фактор економічного зростання
- •17.Економічний зміст власності.Право власності.
- •18) Типи, види і форми власності
- •19) Реформування відносин власності в перехідній економіці України.
- •20) Сутність та принципи ринкової організації економіки. Функції ринку.
- •21) Загальні засади та модель адміністративно-командної економіки.
- •22) Змішана економіка розвинутих країн.
- •23) Економічна система сучасної України. Роздержавлення та приватизація економіки в Україні.
- •24) Товар та його властивості.
- •25) Вартість товару. Теорії вартості.Вартість товару
- •26) Суть і функції грошей.
- •27. Закон вартості
- •28.Види грошей. Визначення кількості грошей в обігу. Конвертованість грошей.
- •29.Гроші в Україні.
- •30.Попит. Закон попиту. Фактори попиту.
- •31.Пропозиція. Закон пропозиції. Фактори пропозиції.
- •32.Ринкова ціна. Явища дефіциту та надлишку товарів. Значення конкуренції у встановленні ринкової ціни. Антимонопольна діяльність держави.
- •33.Різнівидиринків: підходидокласифікації, загальнахарактеристика.
- •34.Ринкова інфраструктура та її елементи.
- •35.Товарні біржі,їх роль у ринковій економіці.
- •36.Фондові біржі,їх роль у функціонуванні капіталу.
- •37.Акціонерні товариства.Акція.Видиакцій.Ціна акції
- •38.Банки та банківська система.Банківська система в Україні.
- •39.Біржі праці(служби зайнятості).Служби зайнятості в Україні.
- •40.Фінансово-кредитні посередники:інвестиційніфонди,страхові та довірчі компанії,пенсійні фонди
- •41.Рента. Ціна землі.
- •42.Заробітна плата: сутність, форми. Номінальна та реальна заробітна плата. Заробітна плата в Україні.
- •45.Підприємство в ринковій економіці: суть, функції та види.
- •46.Підприємництво та його види. Підприємництво в Україні.
- •47.Малий і великий бізнес, необхідність їх поєднання. Проблема малого бізнесу в Україні
- •48.Фермерські та колективні підприємства в сільському господарстві. Фермерство в Україні
- •49.Державні підприємства в ринковій економіці. Державні підприємства в Україні.
- •50.Фонди підприємства, їх кругооборот та оборот.
- •51.Витрати виробництва та підприємницький дохід.
- •52.Домогосподарство як суб’єкт ринкової економіки. Доходи та витрати домогосподарств.Домогосподарства в Україні.
- •53.Зміст управлінської діяльності підприємства. Менеджмент. Еволюція теорій управління.
- •54.Функції управління фірмою. Організаційні структури управління підприємством.
- •55. Необхідність, суть та функції маркетингу.
- •56.Національна економіка як ціле. Поняття макроекономічної рівноваги.
- •57.Сукупні доходи та сукупні витрати, необхідність їх урівноваження.
- •58.Сукупний попит і сукупна пропозиція, їх урівноваження.
- •59. Класичний, кейнсіанський та неокласичні погляди на можливість досягнення макрорівноваги.
- •60.Валовий внутрішній (національний) продукт та інші макроекономічніпоказники.
- •61. Циклічність як форма руху ринкової економіки.
- •64.Інфляція: суть, причини, рівень.
- •65.Антиінфляційне регулювання економіки в розвинутих країнах. Інфляція в Україні в 90-х роках хх ст. Та на початку ххі ст.
- •66.Податки: сутність, види, роль в макроекономічному регулюванні
- •67.Оподаткування в Україні.
- •68.Державний бюджет. Структура надходжень та видатків.
- •69. Державний бюджет України на поточний рік.
- •70.Кредитно-грошове регулювання та кредитно-грошова політика держави.
- •71.Макроекономічне регулювання в Україні.
- •72.Міжнародний поділ праці та фактори, що його визначають. Світове господарство.
- •73.Форми міжнародних економічних відносин.
- •74) Міжнародна торгівля. Світова ціна. Протекціонізм і лібералізм у міжнародній торгівлі. Світова організація торгівлі (сот). Україна як член сот.
- •75.Платіжний баланс країни: сутність,структура.Платіжний баланс України.
- •76.Міжнародна валютна система
- •77.Форми міжнародного підприємництва
- •78.Міжнародні фінансово-кредитні установи
- •79.Місце та економічні зв'язки України у сучасному світовому господарстві
78.Міжнародні фінансово-кредитні установи
Провідне місце серед них належить Міжнародному валютному фонду (МВФ), Світовому банку, Європейському банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) та ін. Міжнародний валютний фонд – наднаціональна валютно-кредитна установа. МВФ створено на Міжнародній валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі у 1944 р. як спеціалізовану представницьку організацію ООН. МВФ почав працювати у 1947 р., його штаб-квартира знаходиться у Вашингтоні.МВФ здійснює систему заходів, спрямованих на регулювання валютних курсів, на сприяння конвертованості валют, на надання кредитів країнам-членам Фонду для покриття тимчасового дефіциту їх платіжних балансів, на ліквідацію валютних обмежень, на організацію консультативної допомоги з фінансових та валютних питань.Світовий банк – це Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) і його філії: Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР) і Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (БАГІ).МБРР – це найбільша у світі фінансово-кредитна організація, яка надає довгострокові кредити на державні програми урядам і центральним банкам країн. Нині з метою сприяння соціальному і економічному розвитку країн МВФ надається технічна і фінансова допомога понад 100 країнам. Термін виплати кредитів – 15 – 25 років, період відстрочки – від 3 до 5 років. Відсотки по кредитах встановлюються на рівні процентних ставок міжнародних ринків позичкового капіталу.Міжнародна асоціація розвитку (МАР) – це міжнародна міжурядова організація, котра також є спеціалізованим закладом ООН. Створена у 1960 році для сприяння економічному розвитку найменш розвинених країн з річним доходом на душу населення не вище 790 доларів США. Міжнародна фінансова корпорація (МФК) – це також міжнародна міжурядова організація, спеціалізований заклад ООН. Створена в 1956 році для стимулювання приватного підприємства головним чином у країнах-членах МФК, що розвиваються.МФК надає кредити приватним підприємствам і купує їхні цінні папери, не конкуруючи з приватними інвесторами (її доля в акціонерному капіталі не перевищує 20%). МФК сприяє спільним інвестиціям місцевого та іноземного капіталів і вкладає кошти тільки у прибуткові підприємства приватного сектору. Термін надання позики 5 – 15 років. Рівень відсотка встановлюється в залежності від ставок грошового ринку.
79.Місце та економічні зв'язки України у сучасному світовому господарстві
Інтеграція України в систему світового господарства має свої особливості, які обумовлені як об'єктивними, так і суб'єктивними факторами. Незважаючи на значні потенційні можливості включення України в систему світового господарства, існує цілий ряд об’єктивних перепон. Це, насамперед, зниження темпів економічного розвитку, як наслідок загальної кризи, що охопила суспільне виробництво в Україні; інтегрування з державами СНД, що зумовлене існуванням традиційних економічних зв’язків між ними та відносно низьким рівнем якості продукції; недосконалістю системи управління зовнішньоекономічними відносинами; відсутністю достатнього досвіду ведення міжнародних економічних відносин і т.ін. Все це потребує формування нових сучасних основ співробітництва, розробки і впровадження на практиці національної геополітичної стратегії. Інтегрування економіки України у світове господарство може відбуватися дише на основі НТП разом зі зміною зовнішньоторговельної політики у напрямі більшої її відкритості, використання нових форм економічних зв'язків і нових інструментів співробітництва.Україна, як молода суверенна держава, не має достатнього досвіду налагодження економічних зв’язків з країнами світу. Це пояснюється насамперед тим, що вона не мала змоги набути такого досвіду у складі СРСР їй бракує достатньої кількості органів, кадрів які, могли б проводити самостійну науково обгрунтовану зовнішньо-економічну політику.Світові економічні зв’язки необхідні Україні для того щоб швидше подолати глибоку економічну кризу, для стабільного і швидкого розвитку продуктивних сил і підняття на цій основі життєвого рівня населення. Наприклад, та країна яка не незаймається зовнішньою торгівлею, не розвиває господарскізвязки з іншими державами світу, змушена збільшувати затрати виробництва приблизно в півтора-два рази.Україна робить перші кроки на шляху до входження у світове господарство. Цьому сприяе створення певної правової бази, прийняття відповідних законів.Процес утворення світового господарства ще не завершився, оскільки це тривалий період. Проте всі країни світу тією чи іншою мірою втягнуті у міжнародні економічні зв’язки (насамперед торгівельні) з іншими країнами. Тому світове господарство – це сукупність національних господарств та економічних взаємозв’язків між ними, або сукупність виробничих відносин, які функціонують на національному та міжнародному рівнях.Для інтеграції з економікою європейських та інших країн Україні необхідно максимально використовувати переваги міжнародного поділу праці та розташування в центрі Європи, створити сприятливий клімат для залучення іноземного капіталу та зарубіжних інвестицій. На сучасному етапі понад половину експорту України припадає на Європу. Одним з найважливіших завдань зовнішньоекономічної діяльності є диверсифікація ринків збуту та просування українських товарів у Африку, Латинську Америку, Азію з метою збільшення обсягів експорту та валютних надходжень.
