2.3. Методичні рекомендації для покращення рівня особистісної рефлексії у підлітків.

Центральним новоутворенням підліткового віку є новий рівень самосвідомості – Я-концепція, – система уявлень людини про саму себе, яка включає усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних, характерологічних, соціальних та інших властивостей; самооцінку; суб'єктивне сприйняття зовнішніх чинників, що впливають на власну особистість.

В 10-11 років майже третина підлітків дають собі повністю негативні характеристики; деякі підлітки, підкреслюючи свої численні недоліки, виділяють одну рису, яка їм подобається, тобто самооцінка має негативне емоційне тло. У 12-13 років поряд із загальним сприйняттям себе зберігається і ситуативно негативне ставлення підлітка до себе, яке залежить від оцінок оточуючих, насамперед, однолітків. У 14-15 років виникає «оперативна самооцінка», яка визначає самоставлення підлітка в даний момент, що ґрунтується на співставленні своїх особливостей з певними нормами, що виступають для нього як ідеальні форми його особистості.

Негативне ставлення до власної особистості значною мірою пов'язане з тим, що підліток дивиться на себе нібито ззовні, інтеріоризуючи уявлення і оцінки дорослих, в яких позитивні сторони особистості представлені абстрактно, а негативні – конкретні і різноманітні.

Самооцінка підлітка носить суперечливий характер: з одного боку, підліток одночасно сприймає себе як дорослого і як маленьку дитину, з іншого – спостерігається поєднання конкретної ситуативної і загальної самооцінки, коли кожна позитивна і кожна негативна окрема самооцінка миттєво набуває глобального характеру.

В кінці підліткового віку відбувається зміна самооцінки: поступово самооцінка, запозичена у дорослих, змінюється самооцінкою, яка виникає як прагнення до самовияву, самоствердження, самореалізації, самовиховання.

Особистісна рефлексія є механізмом самосвідомості, на основі якого відбувається осмислення і переосмислення особистісних змістів (образів особистості, з якими ототожнює себе «Я»), що ведуть до їх поступальних змін і породжують психічні новоутворення особистості.

З допомогою рефлексії людина набуває внутрішній досвід як базу для ефективного регулювання своєї поведінки і життя. Це стосується зміни ціннісно-смислової сфери, переживань, почуттів і думок з приводу чогось. А також вона допомагає адаптуватися до зовнішніх умов, якимось чином налаштуватися на виконання саме цієї діяльності, залучити до виконання додаткові резерви психіки.

У підлітковому віці людині приносить особливе задоволення занурюватися в себе, досліджувати свої думки, почуття, вчинки.

Все, що школяр дізнається про себе в процесі спілкування і взаємодії з різними людьми, іноді в більшій мірі, а іноді мінімально опосередковується рефлексією, тобто внутрішнім діалогом, в якому він розглядає, оцінює, приймає або відкидає ті чи інші цінності, властиві різним групам , родині, суспільству однолітків, значущим особам.

Вона дозволяє підлітку зробити процес самопізнання більш цілеспрямованим і усвідомленим.

Рефлексія, як побудова картини здійсненої діяльності, дає текст (в широкому сенсі), тобто матеріал, відкритий спостереження, критиці і подальшому зміни. Однак ще більш важливо те, що рефлексія є тим механізмом, який дозволяє зробити неявне знання явним. Вона є тим шунтувальним підсвідомість механізмом, звідки за певних обставин ми витягаємо значно більше, ніж нам здається, що ми знаємо.

Рефлексія – звернення назад, тобто здатність людини неодноразово звертатися до початку своїх дій, думок, вміння стати в позицію стороннього спостерігача, міркувати над тим, що ти робиш, як пізнаєш, в тому числі і самого себе. Іншими словами, рефлексія – це механізм подвоєного, дзеркального взаємовідображення суб'єктів. Цими суб'єктами можуть бути як люди (ідентифікуючи з іншими, людина дивиться на себе його очима), так і різні Я: Я-пізнає, Я-пізнаване, Я-спостерігає одночасно за Я-пізнає і Я-пізнаваним.

Отже, особистісну рефлексію підлітків потрібно розвивати та вдосконалювати, тому для цього ми рекомендуємо таку програму: «Комунікативний тренінг для підлітків» (Додаток Г).

Для корекції самооцінки та взаємовідносин підлітків, зниження рівня агресії у поведінці пропонується програма комунікативного тренінгу, розрахована на 5 занять, яка може реалізуватися практичним психологом або класним керівником за рахунок годин спілкування.

За характером направленості програму можна визначити як каузальну, тобто направлену на корекцію негативних проявів у взаємовідносинах, що впливають на самосприйняття особистості в соціальній групі; її зміст має забезпечити позитивні особистісні зміни, стабілізацію міжособистісного спілкування, зниження рівня агресії у поведінці підлітків та вплинути на розвиток позитивної особистісної рефлексії.

В програмі використані матеріали міжнародних молодіжних проектів «Рівний – рівному», «Діалог», «Стратегії розв’язання конфліктів у спілкуванні».

Головні цілі програми: формування позитивної Я-концепції підлітків, розвиток здібностей здійснювати значні зміни у власному житті, корекція самооцінки, комунікативних навичок та позиції в міжособистісному спілкуванні.

Програма спрямована на вирішення наступних завдань:

• Оволодіння конкретними психологічними знаннями.

• Розвиток здатності адекватно та найповніше пізнавати себе та інших людей.

• Забезпечення засобами самопізнання.

• Підвищення усвідомлення щодо власної значущості, цінності, зміцнення почуття власної гідності.

• Формування мотивації до самовиховання та саморозвитку, стимулювання позитивних змін у поведінці.

• Корекція соціального статусу окремих учнів.

Кожне заняття, розраховане на 1,5 год., має наступну структуру:

- Думки і почуття з приводу минулої зустрічі. Це забезпечувало наступність і безперервність всього тренінгу. Учасники висловлюються по колу.

- Тема зустрічі. Учасники висловлюють думки у вільному режимі, у довільній послідовності.

- Базова частина. Тренер задає гру, яка найчастіше проводиться в два етапи: перший визначає проблемність ситуації, другий – містить спроби і експериментування групи з вирішення проблеми конструктивними шляхами.

- Рефлексивне обговорення подій, що відбулися. Думки та почуття, що виникають в процесі гри та з приводу гри. Це простір для формування зворотного зв’язку. Він має стати основою для узагальнення групового досвіду з вирішення проблем.

Зустрічі повинні відбуватися в той самий день, в тому самому місці, в той самий час. Це створює середовище, необхідне для формування довірливих стосунків.

Кожному учаснику надається приблизно однаковий час і можливість участі в груповому процесі. Якщо хтось узагалі не бере участі в роботі, тренер звертає на це увагу, аж до обговорення даного факту під час рефлексії.

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 2

Хотілося б відзначити, що перераховані вище теорії в нашому дослідженні мають дуже важливе значення для формування комплексного уявлення про рефлексії. Можна зробити наступні висновки:

1. Рефлексія – це здатність людини поглянути на себе з боку, проаналізувати свої дії і вчинки, а при необхідності перебудувати їх на новий лад.

2. Рефлексія є констатуючим ознакою особистості й формується разом з нею.

3. Немає єдиного підходу у вивченні рефлексії та її компонентів, так як вчені використовують в своїх дослідженнях різні методи, крім того відбуваються кардинальні зміни в економічній, політичній та духовних сферах життя.

4. У підлітковому віці рефлексія розвивається особливо бурхливо, що дозволяє підлітку дослідити як свої психічні процеси, так і свої особистісні особливості, які у спілкуванні і діяльності.

5. Переходячи з дитячого світу в дорослий у підлітків розширюється коло спілкування. Найбільш важливим для них стає спілкування з однолітками, яке перетворюється на самостійну і дуже важливу для підлітка сферу життя.

6. Рефлексія дозволяє підлітку зробити процес самопізнання більш цілеспрямованим і усвідомленим.

В підлітковому віці відбуваються суттєві зміни мотивації: на перший план виходять мотиви, пов'язані з формуванням світогляду, з планами майбутнього життя. Структура мотивів характеризується наявністю певної системи супідрядних мотиваційних тенденцій на основі провідних суспільно значущих мотивів, що стали цінними для особистості. На думку Л.І.Божович, в мотиваційній сфері знаходиться головне новоутворення перехідного віку. Домінуючими потребами підліткового віку, на думку Д.Б.Ельконіна є: потреба в спілкуванні з однолітками, потреба в самоствердженні, потреба бути і вважатися дорослим.

Проведення методик Т. Дембо і С.Я. Рубінштейн – модифікація А.М. Прихожан та тесту-опитувальника самовідношення (В.В. Столін, С.Р. Пантелеєв) дало змогу простежити рівень здатності опитувальної групи, що складала 10 осіб, до здатності до особистісної рефлексії, вмінню аналізувати себе та оточуючих, свої вчинки на фоні моральних і суспільних норм. Здатності до самокритичного аналізу свого «Я». Як показало дослідження половина групи, а саме 5 осіб, можуть здійснювати успішний самоаналіз. Інша половина – затрудняються робити правильний аналіз своєї особистості і мають завищений рівень самовпевноності та непричетності до власних невдач. Такі особи часто винять у поразках суспільство в якому існують, ніж себе.

Дане дослідження показало, що потрібно вдосконалювати рівень здатності до особистісної рефлексії та викорінення підлітків з групи «ризику».

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК

Підлітковий вік – це період, коли людина «проростає» з дитинства у новий стан, переживаючи початок становлення своєї особистості. У цей період відбувається інтенсивний розвиток особистості у двох напрямках: 1) прагнення до засвоєння і оволодіння діапазоном соціального простору (від підліткових груп до життя в країні та за її межами); 2) прагнення до особистісної рефлексії на свій внутрішній, інтимний, світ (через автономію від близьких).

Важливо відмітити, що в підлітковому віці намічається ще більший, ніж у дитинстві, розрив у тому, як різні підлітки проходять шлях від природної інфантильності дитинства до поглибленої рефлексії і вираженої індивідуальності. Одні підлітки, незалежно від хронологічного віку, складають враження «малих дітей», а інші – інтелектуально, морально і соціально відповідальних людей. Це типовий для нашого часу і нашої культури розподіл діапазону вікового спектру на два рівні, де на нижньому розташовані інфантильні діти, а на верхньому – ті, хто своїми психологічними досягненнями символізує потенційні можливості даного віку. Саме такі підлітки демонструють здатність не бути поглинутими суспільством і можуть входити в нього з викликом, гарячкуватістю підлітковості, не даючи суспільству використовувати їх за своїми потребами. Такі підлітки достатньо успішно зорієнтовані в цінностях життя і, володіючи розвинутою рефлексією, здійснюють свідомий пошук рішень будь-яких особистісно чи соціально значущих проблемних ситуацій.

В цей період інтенсивно засвоюються стереотипи поведінки, пов'язані з усвідомленням своєї статевої приналежності. Для дівчаток характерні такі риси, як емоційна сприйнятливість, реактивність, гнучке пристосування до конкретних обставин, комфортність поведінки, схильність апелювати до суджень дорослих, до авторитетів сім'ї, прагнення опікуватися молодшими, високий інтерес до власної зовнішності, поєднання кокетства з сором'язливістю, акуратність, ретельність, терпимість у повсякденній діяльності, краща успішність з гуманітарних предметів.

Хлопці цікавляться переважно проблемами, пов'язаними з абстрактними явищами, світоглядом, точними науками, менш конформні, розкутіші в поведінці, гірше підкоряються загальноприйнятим вимогам, у несприятливих умовах у них легше виникає і важче коригується негативне ставлення до школи, значну роль у свідомості і поведінці набувають сексуальні інтереси.

Новоутворенням підліткового віку є розвиток рефлексії.

Рефлексія – мисленнєвий процес, спрямований на аналіз, розуміння, усвідомлення себе: власних дій, поведінки, мови, досвіду, почуттів, здібностей, характеру, стосунків тощо.

Сьогодні проблему рефлексії та самопізнання вивчають як зарубіжні, так і вітчизняні вчені, зокрема теоретичні аспекти аналізу проблеми особистісної рефлексії знаходимо у працях таких вчених як Є. Борисенко, О. Крюкової, В. Моралова, І. Чайки, Д. Чижми та інших.

Слід зазначити, що особистісна рефлексія підлітка пов’язана, перш за все, з пошуком свого власного Я, пізнанням своїх можливостей, здібностей, талантів та реалізацією і втіленням їх у життя. Важливим для нашого дослідження є визначення поняття «рефлексія».

Так, рефлексія – це роздуми людини про свій внутрішній стан, самоаналіз; здатність людини звертатися до початку своїх дій; вміння знаходитися в позиції спостерігача; роздуми особистості про те, що вона робить, яким чином пізнає себе.

Інтерес до рефлексії зумовлюється і тенденціями сучасної науки. Значне накопичення знань, домінування предметного пізнання з превалюванням аналітичних методів, призводить до необхідності пошуку місця людини у продукованому знанні та культурі, розкриває рефлексію як життєво необхідну функцію. Людська діяльність опосередковує як мимовільні, прищеплені соціалізацією властивості, так і творчі процеси, які вимагають переоцінки ситуації, усталених способів взаємодії та власного місця у середовищі. Наша сучасність відзначається високою мінливістю культурних впливів, безперервною зміною вимог до пріоритетів, настанов, цінностей. Така ситуація зумовлює об’єктивну необхідність у здійсненні рефлексії, що покликана посилити адаптивні, самоактуалізуючі можливості людини й ті особистісні, стрижневі якості, які визначають її самоцінність і мають бути збережені в процесах соціального самовираження, захищені від нівелювання зовнішніми впливами, розкриті в продуктивному творенні.

Саме особистісна рефлексія, яка сьогодні лежить в основі психотерапевтичної та тренінгової діяльності, вириває людину з безперервного потоку життя і змушує стати на зовнішню позицію по відношенню до самого себе. Саме ця здатність може розглядатися як шлях до переосмислення стереотипів власного досвіду і, за словами Я. А. Пономарьова, виступає однією з головних характеристик творчості. Людина стає для самого себе об'єктом управління, з чого випливає, що рефлексія як «дзеркало», що відображає всі зміни, які відбуваються в ньому, стає основним засобом саморозвитку, умовою і способом особистісного зростання. 

Для самоврядування і саморегуляції не обійтися без добре налагодженої системи зворотного зв'язку. Однак рефлексія не є сама зворотнім зв'язок, подібно до того, як звичайне дзеркало, відображає зовнішній вигляд людини, рефлексія є лише засобом, способом або механізмом, за допомогою якого цей зворотний зв'язок можна отримати. Рефлексія як механізм зворотного зв'язку в життєдіяльності людини – це не тільки якийсь результат (зображення в дзеркалі), але й процес, який пов'язаний з внутрішніми перетвореннями – осмисленням і переосмисленням стереотипів мислення.

Отже, рефлексія – це дуже складна праця, яка вимагає від особистості прояву своїх здібностей, прагнення до отримання позитивного результату, терпіння та вольових зусиль. В свою чергу, рефлексія та самопізнання є важливими умовами повноцінного розвитку особистості підлітка і як результат – його успішної самореалізації.

Перспективами нашого подальшого дослідження є створення та впровадження ефективних методів та форм роботи зі старшими підлітками в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аверин В.А. Психология детей и подростков. – СПб: Изд-во В.А. Михайлов. 1998. – С. 379.

2. Андреева Г.М. Психология социального познания. – М. – 2000. – С. 288.

3. Алексеев Н.Г., Ладенко И.С. Направления изучения рефлексии// Проблемы рефлексии: Современные комплексные исследования. - Новосибирск: Наука, 1987. – С. 240.

4. Байярд Р.Т. Байярд Д. Ваш беспокойный подросток / Пер. с анг. – М.: Просвещение, 1991. – С. 224.

5. Бахтин М.М. К рефлексии поступка // Философия и социология науки и техники. Ежегодник. 1984 – 1985. – М., 1986. – С. 80 – 160.

6. Беличева С.А. Складний світ підлітка - Свердловськ, Серед. – Урал. Кн. Видавництво, 1984. – С. 184.

7. Берестовська Л.П., Берестовський А.Ш. Сучасні особистісно-орієнтовані технології: Навчальний посібник. – Омськ: ТОВ «Видавець-Поліграфіст», 2003. – С. 56.

8. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Наук, метод, посібник. – К.: 13МН. 1998. – С. 240.

9. Бодалёв А.А. Восприятие и понимание человека человеком. – М., 1982. – С. 44.

10. Борисенко Є. О. Рефлексія як засіб соціальної взаємодії / Є. О. Борисенко // Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах «Грані». – 2011. – №6 (80). – с. 40-43.

11.  Варбан М.Ю. Рефлексія професійного становлення в юнацькому віці. // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. – № 6-7. – с.80-83.

12. Вартанян Г.А., Петров Е.С. Эмоции и поведение. - Л., 1989. – С. 87.

13. Василюк Ф.Е. Психология переживаний: Анализ преодоления критических ситуаций. – М., 1984. – С. 54.

14. Великий психологічний словник / під ред. Б. Г. Мещірікова, В. П. Зінченю. – М.: ОЛМА-Пресс, 2004. – С. 14-25.

15. Вікова психологія. За заг. Ред. С.Г. Костюка, – К. – 291с.

16. Выготский Л.С. Педология подростка / Собр. соч.: в 6-ти т., Т.4. Детская психология. – М.: Педагогика. 1984. – с. 5-242.

17. Виногородський А.М. Методичний арсенал вивчення особистісної рефлексії підлітків при сприйнятті музики // Психологія. Збірник наукових праць. Випуск 1(4) – К., 1999. – С. 25 – 31.

18. Гармаш С. А. Педагогічні умови самореалізації особистості старшокласника у позакласній виховній роботі: дис. канд. пед. наук: 13.00.07/Гармаш Світлана Анатоліївна; Харківський держ. Педагогічний ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Х., 2004. – С. 245.

19. Гаджиева Н. М., Никитина Н. Н., Кисменская Н. В. Основы cамосовершенствования: Тренинг самосознания. – Екатеринбург, 1988. – С. 114.

20. Гейл Шихи Возрастные кризисы. Ступени личностного роста. «Ювента». Санкт-Петербург, 1999. С. 45.

21. Гинзбург М.Р. Психологическое содержание личностного самоопределения // Вопросы психологии. – 1994. - №3. – С. 43-52

22. Горяніна В.Д. Психологія спілкування: Навчальний посібник для студентів вищ. навч. закладів / 4-е вид., стер. - М.: Видавничий центр «Академія», 2007. – С. 24.

23. Гуткина Н. И. Психологические проблемы общения учителя с подростком // Вопросы психологии, 1984. - № 2. – С. 43.

24. Гуткина Н.И. О психологической сущности рефлексивных ожиданий // Психология личности: теория и эксперимент. – М., 1982. – с. 100-108.

25. Деміна Л.Д., Ральнікова І.А., навчальний посібник «Психічне здоров'я і захисні механізми особистості». – С. 109.

26. Дьоміна Л.Д., Ральнікова І.А., навчальний посібник «Психічне здоров'я і захисні механізми особистості». http://www.irbis.asy/mmc/demina 

27. Дубровіна І.В. Робоча книга шкільного психолога. М., 1995. С. 32.

28. Дольто Ф. На стороне подростка. - М., 1997. – С. 254.

29. Кон І.С. Психологія старшокласника. - М.: Просвещение, 1982. – С. 82.

30. Коломинский Я. Л. Психологія спілкування. М., «Знання», 197. С. 47.

31. Комар Т.В. Проблема метода у свідомих і несвідомих компонентах мислення // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Ін-ту психології імені Г.С.Костюка АПН України. – Рівне: Волинські обереги, 2000. – т.2, ч.3. – с. 22-27.

32. Комар Т.В. Взаємозв’язок виховання та методів дослідження християнської душі // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ: Вид-во „Плай” Прикарпатського ун-ту, 2000. – Вип.5. – ч.11. – с.266-269.

33. Комар Т.В. Дискурс саморефлексії у психології // Збірник наукових праць Ін-ту психології імені Г.С.Костюка АПН України. – К.: 2003. т. V, ч.1. – с.128-133.

34. Комар Т.В. Самопізнання людини (теоретичний аспект) // Психологія. Збірник наукових праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, Випуск 20, 2003. – с. 82-88.

35. Комар Т.В. Символ і самопізнання // Мова символів – мова вічності. Матеріали міжнародної наукової конференції. – К., 2001. – с.31-32.

36. Кон И.С. Открытие «Я». – М., 1978. – С. 367.

37. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования: Пер. с лит. – М.: Академический проект, 1999. – С. 240.

38. Левитов Н.Д. О психологических состояниях человека. - М., 1964. – С. 24.

39. Маралов В. Г. Основы самопознания и саморазвития: Учебн. пособ. для студ. сред. пед. учеб. завед. / В.Г. Маралов. – 2 изд., стер. – М. : Изд. центр „Академия”, 2004. – С. 256.

40. Мудрик А.В. Психологія і виховання. - М., 2006. С. 24.

41. Мудрик А.В. Найбільш важкі роки. - М.: Знання, 1990. С. 46.

42. Мухіна В.С. Вікова психологія. - М., 2000. – с. 41-49.

43. Мухіна В.С. Вікова психологія: феноменологія розвитку, дитинство, отроцтво. - М., 2003. С.32.

44. Наш проблемный подросток: Учебн. пособие/ Научи, ред. Л.А. Регуш. – СПб.: Союз, 1999. – С. 144.

45. Немов Р.С. Психология. В 3 кн. – М., 1999. – Кн.1. Общие основы психологии. – 688 с.

46. Огороднійчук З.В., Кротенко В.І. Роль емпатії у формуванні моральної поведінки дітей // Вісник Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти, № 4. Матеріали науково-практичної конференції «Психолого-педагогічні проблеми адаптації населення, що постраждало від Чорнобильської катастрофи». - Тернопіль, 1998. – с. 26-29.

47. Орищенко О.А. Проявление качественных особенностей эмпатии в специфике психологической проницательности // Науковий вісник «Всеукраїнська асоціація молодих науковців». – Київ-Одеса. – 2002. – № 3. – с. 88-96.

48. Основи практичної психології. / Панок В., Титаренко Т., Чепелєва Н. та ін.: Підручник . - К.: Либідь, 1999. – С.536.

49. Пов'якель Н. І. Професійна рефлексія психолога-практика. // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. – № 6-7. – 3-6 с.

50. Психологические особенности самосознания подростка. Под ред. М.Й. Боришсвського. – К.: Вища школа, 1980. – С. 168.

51. Рудестам К. Групповая психотерапия. – СП-б.: Питер Ком, 1999. - 384с.: (серия "Мастера психологии"). – С. 14.

52. Самооценка уровня онтогенетической рефлексии / Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. – М., Изд-во Института Психотерапии, 2002. – 244-245 с.

53. Семенов І.М., Степанов С. Ю. Особистісно-рефлексивний аспект формування рішення творчих завдань / / Питання психології 1983, № 2. – С. 67. 

54. Семенов І.М., Степанов С. Ю. Проблеми психологічного вивчення рефлексії та творчості / / Питання психології 1983, № 5. – С.92. 

55. Семенов І.М., Степанов С. Ю. Сучасні проблеми психології творчості, рефлексії і проектування / / Питання психології 1984, № 5. – С. 54.

56. Слободчиков В.И., Исаев Е.И. Психология человека: Введение в психологию субъективности. - М.: Школа - Пресс, 1995. – 384с.

57. Столін В.В. Самосвідомість особистості. М., 1983. – С. 34. 

58. Український Я.І., Штопало Н.Я. Рефлексія як засіб саморозвитку особистості // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка: Соціологія. Психологія. Педагогіка. – 1999. – Випуск 7. – С. 24 – 27.

59. Фридман Л. М., Кулагина И. Ю. Психологический справочник учителя. – М., 1991. – с. 150-156.

60. Щедровицький Г.П. Рефлексія і її проблеми. М., 1975. – С. 67. 

1. Бахтин М.М. К рефлексии поступка // Философия и социология науки и техники. Ежегодник. 1984 – 1985. – М., 1986. – С. 80 – 160. 2. Виногородський А.М. Методичний арсенал вивчення особистісної рефлексії підлітків при сприйнятті музики // Психологія. Збірник наукових праць. Випуск 1(4) – К., 1999. – С. 25 – 31. 3. Мамардашвили М.К. Лекции о Прусте. – М.: Педагогика, 1995. – С. 20. 4. Український Я.І., Штопало Н.Я. Рефлексія як засіб саморозвитку особистості // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка: Соціологія. Психологія. Педагогіка. – 1999. – Випуск 7. – С. 24 – 27. 5. Эмерсон Р.У. Доверие к себе. – СПб.: Питер – Пресс, 1992. – С. 21– 43.