Функція тонкої кишки:

- це місце, де завершуються процеси травлення їжи, тобто розщеплення білків, жирів та вуглеводів до простих сполук під дією травних ферментів, що виробляються підшлунковою залозою та спеціалізованими клітинами слизової оболонки тонкої кишки; жовч емульгує жири;

- тут відбувається всмоктування поживних та інших речовин, зокрема, токсинів;

- евакуаторна, тобто проштовхує продукти травлення у товсту кишку.

Стінка дванадцятипалої кишки має три оболонки:

- зовнішню оболонку; адвентиційну оболонку , а спереду – серозну);

- середню оболонку, або м’язову ,яка складається із:

- зовнішнього поздовжнього шару

- внутрішнього колового шару  внутрішню оболонку, або слизову оболонку ), з добре розвинутим підслизовим прошарком внаслідок чого на слизовій оболонці утворюються численні колові складки 

Порожня кишка (jejunum)

За довжиною вона складає 2/5 від тонкої кишки (intestinum tenue), а стінка її має типову для кишки будову:

- серозна оболонка із підсерозним прошарком

- м’язова оболонка яка утворена:

- зовнішнім поздовжнім шаром 

- внутрішнім коловим шаром 

- слизова оболонка , яка утворює численні колові складки завдяки добре розвинутому підслизовому прошарку

 Слизова оболонка має специфічні вирости – кишкові ворсинки , через які проходить всмоктування поживних та інших речовин.

Лімфоїдний апарат слизової оболонки порожньої кишки представлений поодинокими лімфатичними вузликами 

Клубова кишка (ileum)

Вона займає 3/5 довжини брижового відділу тонкої кишки і за будовою подібна до порожньої кишки

Лімфоїдний апарат слизової оболонки клубової кишки представлений скупченими лімфатичними вузликами які називаються Пейєровими бляшками.

Порожня та клубова кишки вкриті очеревиною з усіх боків (інтраперитонеально) і мають брижу тонкої кишки – дуплікатуру очеревини в якій міститься жирова клітковина та лімфатичні вузли, а також проходять судини і нерви, що живлять тонку кишку

Тонка кишка займає майже увесь нижній поверх черевної порожнини

3.

Повітроносні шляхи поділяються на позалегеневі і внутрішньолегеневі.  Позалегеневі повітроносні шляхи включають носову порожнину, носоглотку, гортань, трахею і позалегеневі бронхи; Внутрішньолегеневі - бронхи і термінальні бронхіоли. Функція повітроносних шляхів: •    забезпечення проведення повітря, чому сприяє наявність жорсткого (кісткового або хряшевого, а в дистальних відділах - еластичного) каркасу, до якого прикріплюється слизова оболонка;  •    зволоження вдихуваного повітря; •    зігрівання (або охолодження) повітря; •    очищення від пилу та мікроорганізмів;  •    регуляцію об'єму вдихуваного повітря;  •    голосоутворення; •    нюх; •    імунний захист.

Повітроносні шляхи починаються носовою порожниною, далі  слідують гортань, трахея, бронхи. Повітря через зовнішні отвори (ніздрі) поступає в порожнину носа (cavum nasi), яка розділена кістково-хрящовою перегородкою на дві половини. Через внутрі­шні отвори порожнина носа поєднується з носоглоткою. Внутрі­шня поверхня порожнини носа вкрита слизовою оболонкою, вер­хній шар якої утворений миготливим епітелієм. Слиз разом із пиловими частинками, що осіли на ньому, видаляється рухом війок. У верхній частині носової порожнини знаходяться закін­чення нюхового аналізатора, сприймаючі різні запахи. З носогло­тки та глотки (pharynx) повітря поступає у гортань (larynx), яка складається з кількох хрящів, укріплених зв'язками (щитовид­ний, перснеподібний, два черпакуватих і надгортанник), і під'язикової кістки. Від відростків черпакуватих хрящів і внут­рішньої поверхні щитовидного хряща протягуються голосові зв'язки, між якими знаходиться голосова щілина. Коливання голосових зв'язок, викликані рухами голосових м'язів під час видиху, створюють звук. У відтворенні членороздільної мови окрім голосових зв'язок беруть участь також язик, губи, щоки, м'яке піднебіння, надгортанник.

  На рівні 6-7-го шийних хребців гортань переходить у дихальне горло — трахею (від грец. tracheia arteria, буквально — шорстке дихальне горло). Вона складається з 16-20 хрящових неповних (приблизно 2/3 кола) кілець, які перешкоджають спаданню її стін.

  Ці півкільця ззаду з'єднані між собою сполучнотканинною перетинкою з гладенькими м'язовими волокнами, що перепліта­ються. Нижній кінець трахеї ділиться на два бронхи (від грец. bronchos — дихальне горло), які потім багато разів гілкуються, утворюючи в легенях бронхіальне дерево. Найтонші гілочки нази­ваються бронхіолами. Бронхіоли переходять в альвеолярні ходи, на стінках яких знаходяться численні тонкостінні легеневі пухи­рці — альвеоли, обплетені густою сіткою капілярів. Між стінками альвеол і капілярів відбувається газообмін. Зсередини альвеоли вистелені шаром білків, фосфоліпідів і глікопротеїдів, який нази­вається сурфактантом. Його основна функція — підтримка по­верхневого натягу стінки альвеоли, її здібності до розтягування при вході й протидія спаданню при виході. Сурфактант має також бактерицидні властивості.