- •2. Дайте характеристику стг за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізми дії.
- •3.Дайте характеристику гормонам задньої долі гіпофізу за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.
- •4. Дайте характеристику тироксину і трийодтироніну за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.
- •5. Дайте характеристику кальцитоніну і патаргормону за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.
- •6. Дайте характеристику інсуліну за схемою: місце утворення,хімічна природа, регуляція секреції , біохімічна ефекти, механізм дії.
- •8. Дайте характеристику адреналіну за схемою: місце утворення,хімічна природа, регуляція секреції , біохімічна ефекти, механізм дії.
- •Дайте характеристику глюкокортикоїдам за схемою: місце утворення,хімічна природа, регуляція секреції , біохімічна ефекти, механізм дії.
- •Дайте характеристику естрогенам за схемою: місце утворення,хімічна природа, регуляція секреції , біохімічна ефекти, механізм дії.
- •Дайте характеристику мінералокортикоїдів за схемою: місце утворення,хімічна природа, регуляція секреції , біохімічна ефекти, механізм дії.
- •Дайте характеристику тестостерону за схемою: місце утворення,хімічна природа, регуляція секреції , біохімічна ефекти, механізм дії.
- •Дайте характеристику простагландинам за схемою: місце утворення,хімічна природа, регуляція секреції , біохімічна ефекти, механізм дії.
- •Дайте характеристику лейкотрієнам за схемою: місце утворення,хімічна природа, регуляція секреції , біохімічна ефекти, механізм дії.
- •Біохімія слини: хімічний склад, фізичні властивості та біологічна роль.
- •2) Глюкоза – 0,01 – 0,03
- •3) Імуноглобуліни – 0.3
- •Білки та ферменти слини. Їх значення метаболізмі тканин ротової порожнини.
- •Мінеральні компоненти слини, біологічна роль, значення біохімічного дослідження слини в діагностиці захворювань.
- •Дайте характеристику вітаміну а за схемою: провітаміни, хімічна природа, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
- •Дайте характеристику вітаміну д за схемою: провітаміни, хімічна природа, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
- •Дайте характеристику вітаміну е за схемою: хімічна природа, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
- •Дайте характеристику вітаміну к за схемою: хімічна природа, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
- •Дайте характеристику вітаміну в1 за схемою: хімічна природа, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
- •Дайте характеристику вітаміну в2 за схемою: хімічна природа, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
- •Дайте характеристику вітаміну в3 за схемою: хімічна природа, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
- •Дайте характеристику вітаміну в6 за схемою: хімічна природа, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
- •Дайте характеристику вітаміну рр за схемою: хімічна природа, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
- •Дайте характеристику вітаміну н за схемою: хімічна природа, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
- •Дайте характеристику вітаміну с за схемою: хімічна природа, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
- •Дайте характеристику вітаміну в12 за схемою: хімічна природа, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
- •Дайте характеристику фолієвій кислоті за схемою: хімічна природа, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
Біохімія слини: хімічний склад, фізичні властивості та біологічна роль.
Склад:
Макроелементи:
натрій
калій
кальцій
фосфор
магній
хлор
Мікроелементи:
залізо
мідь
цинк
фтор
марганець
селен
хром
Натрій, Калій, Хлор – регулюють осмотичний тиск, входять до складу буферної системи.
Залізо, мідь - є активаторами ферментів синтезу колагену.
Магній, манган, барій – сприяють процесу мінералізації.
Фтор – знижує проникливість емалі, підвищує резистентність до карієсогенних факторів, активатор мінералізації.
Органічні компоненти:
білок 2,0 – 5,0 г/л.
муцин – 2,0 – 3,0 кислий глікопротеїн - забезпечує в’язкість слини, має обволікаючу захисну функцію. Підтримує міцелярний стан емалі.
Глікопротеїни – 21,0 – 21,5
А) катіонні – виділяються в основному навколовушними залозами, містять багато таких АК, Ліз, Арг, Гіс.
Б) аніонні – мають кислий характер за рахунок ацетилнейрамінової кислоти. Виконують захисну функцію, оскільки блокують вірусну нейромінідазу, внаслідок чого вірусна частина перестає бути інфекцією.
2) Глюкоза – 0,01 – 0,03
Лактат - 0,018 – 0,04 – локалізація анаеробного гліколізу, демінералізація емалі.
Піруват – 0,002 – 0,004 – проміжний продукт гліколізу, демінералізація емалі.
Сечовина – 0,1-0,2 – джерело азоту ( під впливом ферменту уреази)
Сечова кислота – 0,015
Цитрат – 0,002 – 0,02 – належить важлива роль в обміні кальцію.
Глікопротеїни 21,0 – 21,5
В слині є ліпіди: фосфоліпіди, холестерол, нейтральні ліпіди.
3) Імуноглобуліни – 0.3
IgA – секреторний, формує місцевий імунітет, відіграє важливу роль у захисті від патогенних мікроорганізмів.
Основі ферменти:
Амілаза – каталізує гідроліз 1,4-глікозидних зв’язків у молекулі крохмалю.
Лізоцим – каталізує гідроліз N-глікозидних зв’язків у пептидогліканах бактеріальної стінки.
Фосфатаза (лужна і кисла) – каталізує гідроліз фосфорноефірних зв’язків з утворенням фосфатів.
Каталаза – інгібітор вільнорадикальних процесів, каналізують розщеплення пероксидів.
Калікреїн – регулює утворення активних пептидів хінінової системи, які підвищують проникність стінок кровоносних судин, стимулюють синтез колагену, знижують арт. Тиск, сприяє міграції лейкоцитів у вогнище запалення.
Активність ферментів залежить від: віку,статі, стану організму, характеру харчування.
Буферна ємкість слини - це здатність нейтралізувати кислоти і підстави (луги), за рахунок взаємодії гідрокарбонатної, фосфатної і білкової систем. Встановлено, що прийом протягом довгого часу вуглеводної їжі знижує, а прийом високобілковою - підвищує буферну ємкість слини. Висока буферна ємкість слини належить до чинників, що підвищують резистентність зубів до карієсу.
Склад слини і ротової рідини. Слина складається з 99,0 - 99,4 % води і 1,0 - 0,6 % розчинених в ній органічних мінеральних речовин. З неорганічних компонентів в слині містяться кальцієві солі, фосфати, калієві і натрієві з'єднання, хлориди, гідрокарбонати, фториди, роданиты і ін. Концентрація кальцію і фосфору схильна до значних індивідуальних коливань (1 - 2 і 4 - 6 ммоль/л відповідно), які знаходяться, в основному, в зв'язаному стані з білками слини. Вміст кальцію в слині (1,2 ммоль/л) нижчий, ніж в сироватці крові, а фосфору (3,2 ммоль/л) - в 2 рази вище. У ротовій рідині міститься також фтор, кількість якого визначається його потраплянням в організм.
Хвороби:
Гіперсалівація
Гіпосалівація
Ксеростомія
Карієс
Флюороз
Слинокам’яна хвороба
