26. Саркоптоз свиней-

поширене, з гострим або хронічним перебігом арахнозне захворювання свиней різного віку, яке спричинюють свербуни двох видів — Sarcoptes suis і S. palvula. Хвороба характеризується локальним ураженням шкіри голови, шиї, деяких інших ділянок тіла при хронічному перебігу, тотальним ураженням голови, шиї і тулуба — при гострому перебігу інвазії. Супроводжується запаленням шкіри, інтенсивним свербіжем, прогресуючим виснаженням. При ускладненні патологічного процесу деякі тварини гинуть. Проникаючи у товщу шкіри живителя, свербуни прогризають численні горизонтальні й вертикальні ходи, руйнують шкіру, створюють умови для проникнення збудників заразних хвороб. При цьому руйнуються капіляри та нервові закінчення, а це зумовлює порушення основних функцій шкіри. Інтенсивний свербіж, що виникає, ускладнює ситуацію, збільшує травматизацію шкіри, призводить до порушення шкірного дихання і значної інокуляції мікрофлори, наслідком чого є запалення шкіри Першими ознаками гострого перебігу корости є інтенсивний свербіж, який з'являється через 10—20 діб після інвазування тварини свербунами. На шкірі можна намацати дрібні тверді вузлики, пухирці та гнійнички. Шкіра лущиться. При руйнуванні пухирців з'являються кірки та кіркові напластування. Температура шкіри підвищується. Інвазовані тварини чухаються, гризуть уражені місця зубами. У них знижується апетит. Пізніше внаслідок дерматиту випадає щетина, шкіра потовщується, стає складчастою. Хворі тварини виснажуються, погано ростуть. При встановленні саркоптозу ферму оголошують неблагополучною. При цьому забороняється ввіз-вивіз тварин. Усе неблагополучне поголів'я обробляють одним з акарицидів двічі, з 7—10-добовим інтервалом. При обробці свиней обприскуванням готують акарицидну рідину з розрахунку 0,5—2 л на тварину залежно від її маси. Температура рідини повинна бути в межах 20-25 °С.

27. Гемонхоз овець-

Haemonchuscontortusіз родини Thchostrongylidae, який паразитує у сичузі . Гемонхи — гемотофаги. Вони багаторазово травмують слизову оболонку кишечника, викликають кровотечу, інокулюють умовно патогенну мікрофлору, що призводить до виникнення запальних процесів. Крім того, гемонхи проявляють антигенну, токсичну і трофічну дію, в результаті чого настають розлади органів травної системи та нервові збудження. Хворі тварини виснажені, у них знижується апетит, з'являється кволість, вони відстають від череди, з'являється пронос (кал чорного кольору, неприємного запаху). Шерсть ламка, слизові оболонки бліді, виявляють набряки в ділянці підгрудка та міжщелепового простору. Летально захворювання закінчується через 1—3 міс. від кахексії. Для дегельмінтизації жуйних при гемонхозі застосовують ряд антгельмінтиків. Валбазен (албендазол) дають тваринам індивідуально в дозах: вівцям (козам) 5 мг/кг маси тіла (за АДР), великій рогатій худобі 7,5 мг/кг (за АДР). Нілверм застосовують вівцям у дозі 0,015 г/кг маси тіла одноразово і 0,01 г/кг — дворазово з добовим інтервалом, підшкірно (5—10%-ний водний розчин), Його медикаментозну форму: тетрамізол гранулят 20%-ний згодовують у дозі 0,01 г/кг (за АДР) дворазово з добовим інтервалом; левамізол — вводиться підшкірно у дозі 1 мл/10 кг маси тіла (не більше З0 мл на голову).