22. Трихомоноз статевих органів.

ензоотичне підгостре або хронічне захворювання, що проявляється в корів ранніми абортами, вагінітами, меіритами, зниженням надоїв, а в биків — балянопоститами та імпотенцією. Живляться вони клітинами тварин, в органах яких паразитують, а розмножуються шляхом поздовжнього поділу на дві або більшу кількість клітин. Трихомонади паразитують у піхві, матці, навколозародковій рідині, у бугаїв — на слизових оболонках статевого члена, придаткових залозах та в спермі. Як зазначалось, паразити розмножуються безстатевим простим поділом материнської клітини на дві і більше особин в організмі тварини і на штучних живильних середовищах.  Зараження відбувається під час парування хворих тварин із здоровими, а також під час штучного осіменіння спермою від хворих бугаїв. Перші ознаки захворювання виявляють дуже швидко. Інколи через кілька год. після парування з хворим бугаєм у корів та телиць починається виділення з піхви мутного слизу з домішкою гною. Слизова оболонка піхви набрякає і стає червоною. Виникає занепокоєння — корова оглядається назад, кругить хвостом, переступає з ноги на ногу. Далі починають набухати зовнішні статеві органи. У бугаїв слизова оболонка статевого члена та препуція набрякла, гіперемована іноді на ній помітні червоного кольору вузлики, які з часом бліднуть. Біль бугаї відчувають під час сечовиділення та статевого акту. Хворих і підозрюваних щодо захворювання трихомонозом корів ізолюють і лікують. Коровам призначають препарати, які викликають скорочення матки і видалення па-тологічного вмісту: 0,5%-ний розчин прозерину, 0,1%-ний розчин карбохоніну або 1%-ний розчин фурмону по 2 мл підшкірного 3 рази через день. Через 6 днів курс лікування повторюють.

23. Теніоз –

цистицеркоз целлюлозний. Захво­рювання належить до небезпечних гельмінтозоонозів, які завдають великої шкоди здоров'ю людини та збитків тваринництву. Теніоз — захворювання людини, зумовлене паразитуванням у тон­кому кишечнику статевозрілої цестоди Taenia solium (ціп'яка свиня­чого). Цистицеркоз целюлозний — захворювання свиней, диких кабанів, верблюдів, собак, кішок, зайців, кролів, а також людини, яке спри­чиняється розвитком личинкової стадії (ларвоцисти) — Cysticercus cellulosae, що паразитує в серці, скелетних м'язах, очах і головному мозку. Свинячий ціп'як розвивається за участю де­фінітивного живителя — людини і проміжних — свині та ін. Людина—носій статевозрілої стадії T.solium— разом з екскремен­тами виділяє в навколишнє середовище зрілі членики, які руйнуються. Із зруйнованих члеників виділяється і розсіюється велика кількість яєць (онкосфер) паразита. Свині схильні до копрофагії, тому часто іоїдають фекалії людини разом із члениками та яйцями і заражаються іистицеркозом. Симптоми при цистицеркозі відсутні. Навіть за інтенсивної інвазії свині не проявляють ознак хвороби. Прижиттєвої діагностики у свиней при цистицеркозі не проводять. У виробничих умовах його діагностують під час огляду свинячих туш. Розрізають і старанно оглядають язик, серце, жувальні та поперекові м'язи. Основні складові комплексу профілактичних ветеринарно-санітарних заходів: 

• биркування свиней та інших тварин перед відправкою на м'ясо¬комбінат;

• забій тварин тільки на м'ясокомбінатах і забійних майданчиках;

• обов'язкова ветеринарно-санітарна експертиза свинячих туш;

• заборона подвірного забою тварин та продажу м'ясних продуктів без ветеринарного огляду;

• утилізація туш і субпродуктів при виявленні більше трьох цистицерків на площі 40 см2;

• обов'язкова ветеринарно-санітарна експертиза туш та продуктів забою інших тварин — проміжних живителів ціп'яка (дикі кабани, ведмеді, зайці, верблюди).