5. Визначити кислотність молока за допомогою стандартного (титрометричного) методу.

В конічну колбу наливають 10 см³ досліджуваного молока, 20 см³ дистильованої води і 3 краплі 1%-ного спиртового розчину фенолфталеїну. Вміст колби старанно перемішують і титрують 0,1 N розчином їдкого натрію до появи слабкорожевого забарвлення, не зникаючого протягом хвилини. Кількість см³ лугу витраченого на титрування, помножена на 10, відповідає градусам кислотності молока. Кислотність молока визначається в градусах Тернера. Градусом тернера називається кількість см³ 0,1N розчину лугу, витраченого на нейтралізацію 100см³. Кислотність молока екстра гатунку повинна бути 16-17Т, вищого - 16-17Т, першого більше 19, другого - більше 20Т. Молоко, що має кислотність вище 20Т на молокозаводи не приймається.

15. Визначити густину молока за допомогою лактоденсиметра

Для роботи необхідно: порції досліджуваного молока, молочний ареометр (лактоденсиметр), циліндр єм ністю 200 мл.

Хід роботи. Перемішують молоко і обережно на ливають у циліндр по його стінці так, щоб не було піни. Молока наливають у циліндр на 3/4 його об’єму. Чистий, сухий лактоденсиметр занурюють у циліндр з молоком, щоб він не торкався стінок. Через 2–3 хв визначають число

Звертають увагу на температуру досліджуваного молока й темпера-туру, на яку розрахований лак тоденсиметр. Якщо вони відповідають одна одній (20°С), то одержаний показник прямо характеризує густину досліджува-ного молока.

Якщо ж температура досліджуваного молока вища або, нижча 20°С, то робиться поправка на різ-ницю температур. На кожний градус різниці в тем-пературі вносять поправку до показника лактоден-симетра, яка дорівнює 0,0002.

Якщо температура молока нижча 20°С, то число 0,0002 перемножують на різницю температур і до-буток віднімають від показника лактоденсиметра; у разі, якщо температура вища 20°С, добуток додають до показника лактоденсиметра.

Приклад. За лактоденсиметром густина молока 1,030.

Темпе ратура молока 17°С. Визначаємо температурну різРис. 101       ницю:

20 — 17 = 3°С. Робимо поправку на температуру:

0,0002 х 3 = 0,0006. Показання лак тоденсиметра з поправкою на температуру: 1,030 — 0,0006 = 1,0294.

Густина молока — 1,0294.

Доброякісне молоко корови має густину 1,028-1,033.

3. Підготувати необхідні інструменти і біопрепарати та провести малеїнізацію коней. Дати схему обліку реакції.

Для алергічного дослідження на сап застосовують малеїн, що являє собою стерильний культуральний фільтрат з вузлика сапу вирощеного на рідкому поживному середовищі. При діагностиці хвороби застосовують очну і підшкірну малеїнові проби. 2.1. Очна малеїнова проба. 2.1.1. Протягом доби перед проведенням дослідження коні, віслюки, мули, лошаки, верблюди повинні бути протягом доби звільнені від фізичного навантаження і утримуватись на прив’язі. Дослідження тварин, що мають кон’юнктивіти і інші захворювання очей, очною пробою не проводять. За допомогою очної піпетки досліджуваним тваринам наносять 3–4 краплі малеїну на кон’юнктиву одного ока при відтягнутому нижньому віці. Облік реакції проводять через 3, 6, 9, 12 і 24 години шляхом огляду слизової оболонки ока. Позитивна реакція характеризується довготривалою або короткотривалою гіперемією і опуханням кон’юнктиви різного ступеня з гнійними виділеннями з внутрішньої частини ока або накопиченням гною в кон’юнктивальному  мішку. Реакцію вважають негативною при відсутності будь-яких змін або при слабому почервонінні кон’юнктиви і сльозотечі. 2.1.2.

Через 5–6 діб тваринам, не реагуючим на першу аплікацію алергену,

препарат наносять другий раз в тій же дозі на кон’юнктиву того ж ока. Облік реакції проводять як вказано в п. 2.1.1. 2.2. Підшкірна малеїнова проба. 2.2.1. Підшкірну малеїнову пробу застосовують не раніше 45 днів після попередньої підшкірної проби. Перед її проведенням тварин витримують на прив’язі не менше доби і поять підігрітою водою, проводять термометрію через 7–8, 14–15, 21–24 годин. Дослідження тварин з короткочасним або довготривалим підвищенням температури до 39С і вище підшкірною малеїновою пробою не проводять. 2.2.2. Здоровим тваринам малеїн вводять підшкірно в ділянці підгрудка в дозі 1см3. Облік температури тіла і реакцію в місці введення алергену проводять через 6–8, 10–12, 14–16, 20–24 і 30–36 годин. Позитивна реакція характеризується поступовим підвищенням температури до 39,6С і вище та повільним її спадом з можливим  повторним підвищенням через 30–36 годин, а також утворенням на місці введення малеїну припухлості різного ступеня вираженості. Реакцію вважають негативною при нормальній температурі тіла або короткочасному підвищенні не вище 39,5С і відсутністю змін в місці введення малеїну.