Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Мілясевич І. Історія Формування краєзнавчих біб...doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

2.5. Розвиток бібліографії місцевих видань

Бібліографія місцевих видань теж досить активно розвива­лась у кінці XIX - на початку XX ст. Характерною рисою, яка відрізняла її від попереднього періоду, була багатоплановість: крім поточної бібліографії місцевого друку, розвивалася ретро­спективна бібліографія з великою глибиною ретроспекції, а та­кож виникла галузева бібліографія місцевих видань.

У 1884 р. у Харкові поновилося поточне бібліографуван­ня місцевого друку, яке припинилося після закриття 1825 р. «Украинского журнала». Ця подія пов'язана з діяльністю Харківського губернського статистичного комітету, секретарем якого тривалий час був П. Єфименко13. З його ініціативи і при безпосередній участі на сторінках «Харьковского календаря» протягом 1882-1893 рр. вівся поточний облік всієї літератури, виданої у Харкові.

У 1890 р. на сторінках «Харьковского сборника» був вміще­ний ґрунтовний ретроспективний бібліографічний покажчик «Указатель книг и брошюр, напечатанных в Харькове с 1805 по 1879 год», підготовлений помічником бібліотекаря Харьків-ського університету Г. С. Чириковим. Покажчик відзначається повнотою і точністю бібліографічних описів і є першим в історії української бібліографії покажчиком місцевих видань з таким великим хронологічним охопленням матеріалу.

З Харковом пов'язане також виникнення галузевої бібліо­графії місцевих видань. Зокрема, на сторінках «Харьковского сборника» був вміщений список медичних книг, які вийшли у Харкові в 1886 р., а в «Сборнике Харьковского историко-фи­лологического общества» - список харківських видань з історії.

^"гГс" Єфименко (1835-1908) - видатний український історик та етнограф. Член Харківського історико-філологічного товариства, укладач і редактор «Харьковского календаря».

У 70-х - 80-х рр. XIX ст. активно розробляється бібліогра­фія змісту місцевих періодичних видань, насамперед Єпархі­альних та Губернських відомостей.

Газети під назвою «Губернские ведомости» почали вида­ватися в усіх губерніях Російської імперії згідно зі спеціальним урядовим розпорядженням 1837 р.. Вони вміщували як офіцій­ні документи (постанови, розпорядження і приписи верховно­го і місцевого начальства), так і неофіційні матеріали: хроніку місцевих подій, відомості, які можуть бути корисними для фа­брикантів, підприємців, сільського та міського господарства, історико-краєзнавчі статті. У 60-80-х рр. краєзнавчі матеріали тематично розширюються і урізноманітнюються: друкуються статистичні та історичні описи повітів і міст губернії, ґрунтовні огляди губерній у географічному, геологічному, топографічно­му, економічному відношенні, нариси про історичний розвиток краю у різні періоди.

Не менше цінної краєзнавчої інформації містилось і в «Єпархиальньїх ведомостях». Журнали під такою назвою почали видаватися в усіх губерніях Російської губернії в кінці 60-х рр. як друковані органи місцевих єпархій. В їх неофіцій­ній частині друкувався так званий єпархіальний літопис, який охоплював такі матеріали: дослідження з історії православної церкви на території краю, публікація уривків зі старих докумен­тів (археографічних актів, стародавніх грамот тощо), які дають матеріал для досліджень цієї історії, історико-статистичні описи церков і монастирів єпархії, сучасна хроніка найважливіших по­дій у релігійному житті губернії. Тому покажчики змісту неофі­ційних частин губернських та єпархіальних відомостей можна віднести водночас і до покажчиків змісту місцевих періодичних видань, і до краєзнавчих бібліографічних покажчиків.

Впродовж 70-90-х рр. XIX ст. були складені покажчики зміс­ту неофіційної частини Волинських, Київських, Полтавських,

Подільських,ХерсонськихтаТаврійськихєпархіальнихвідомос-тей, а також Волинських та Херсонських губернських відомос­тей. Ці покажчики створювались, як правило, за 20-річний період існування журналу чи газети і вміщували дуже багато цінної інформації про краєзнавчі публікації.

Продемонструємо сказане більш детальною характеристи­кою покажчиків змісту журналу «Волынские епархиальные ве­домости».

Як додаток до журналу за 1888 рік (№№ 4 - 29) друкував­ся «Предметный указатель содержания неофициальной части «Волынских епархиальных ведомостей» за первые 20 лет их существования (сентябрь 1867 - август 1887 гг.)», який у зброшурованому вигляді зберігається у багатьох бібліотеках та музеях України. У тому ж році він був опублікований у Почаєві окремим виданням із зазначенням автора Ювеналія Тиховсько-го та авторською передмовою. Це один з кращих зразків вітчиз­няних покажчиків змісту місцевих періодичних видань. Весь матеріал у ньому групується за трьома основними розділами: історія, проповідництво, бібліографія. Розділ «Історія» поділя­ється на більш дрібні тематичні рубрики, присвячені загальній, слов'янській та українській історії. Виділений окремий підроз­діл «Волинь», який є своєрідним предметно-географічним по­кажчиком і подає інформацію про окремі повіти та населені пункти Волині, згадані в статтях, вміщених у журналі. Далі ідуть розділи релігійної тематики: проповідництво, догматичне і по­рівняльне богослов'я, літургіка та ін. Завершує покажчик розділ «Бібліографія», до складу якого входить «Алфавітний покажчик авторів і назв статей, вміщених у «Волынских епархиальных ве­домостях». Одже, ми бачимо досконалий науково-довідковий апарат, що поєднує у собі предметний, географічний, алфавіт­ний покажчик авторів та назв і дозволяє легко орієнтуватися у змісті часопису за тривалий період часу.

Одразу ж після опублікування покажчик одержав високу оцінку вчених, краєзнавців, бібліографів. Зокрема, О. М. Лаза­ревський, порівнюючи покажчИки змісту Подільських, Во­линських та Полтавських єпархіальних відомостей, які були опубліковані в кінці 80-х рр., відвів покажчику Ю. Тиховського перше місце, зазначивши: «... указатель г. Тиховского составлен настолько обстоятельно, что ег0 можно поставить образцом для других работ сего рода»11. У Зв'язку з цією високою оцінкою не можна не звернути увагу на т0й факт, що в момент видання покажчика його автор був 19-річНим семінаристом Волинської духовної семінарії.

Хронологічно продовжує поКажчик ю тиховського «Ука­затель статей, помещённых в неофИциальнои части «Волынских епархиальных ведомостей» за второе двадцатилетие их суще­ствования (с сентября 1887 по декабрь 1907 года включитель­но)», виданий у 1909 р. в Почає8і. він був підготовлений ко­лишньою кременецькою редакціЄю вже після зміни місця ви_ дання журналу з Почаєва на Жит0мир (це таКож свідчення ве­ликої поваги редакції журналу до бібліографічної інформації). Цей покажчик не поступається в ЯК0Сті попередньому, хоча в ньому застосовані інші методичні прийоми. Напевне, планував­ся і покажчик змісту за третє двадцятиріччя існування журналу, але він не був опублікований, бо нИдання припинило існування у 1917 р.