- •Предмет I завдання курсу «Давня I нова iсторiя України». OchobHi
- •Кам'яний BiK на територi"I Укра"iни.
- •Трипiльська культура. Бронзовий I залiзний BiK на територiї України.
- •Кiммерiйцi: територiя розселення, суспiльний лад, господарство, культура.
- •Скiфи: територiя розселення, суспiльний лад, господарство, культура.
- •Сармати, таври: територiя розселення, суспiльний лад, господарство, культура.
- •Положение женщин
- •Культура и религия
- •Захоронения
- •Античнi мiста-держави Пiвнiчного Причорномор'я.
- •Археологiчнi пам'ятки I письмовi джерела про давнiх слов'ян.
- •1 Речові пам'ятки слов'ян
- •2 Писемні джерела про слов'ян
- •Соцiально-економiчнi та полiтичнi передумови утворення Київської держави. Норманська теорiя походження Pyci.
- •Розвиток феодальних вiдносин в Київської Pyci. Розряди феодальнозалежного населення I стани панiвної верхiвки в Київськiй Pyci.
- •22.Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі.
- •23. Київське, Переяславське, Чернігово-Сіверське князівства в період феодальної роздробленості.
- •Крим I Пiвнiчне rричорномор'я в XIV - хvi ст.
- •Турецько-татарська навала на YкpalHi в х - хуi столiттi
- •Утворення Великого князiвства Литовського, його полiтичний 1 адмiнiстративний устрiЙ.
- •33. Перехiд до фiльваркового господарства. «Устава на волоки».
- •34. Полiтичне становище украlНських земель у складi Литви. Остаточна лiквiдацiя Волинського I киiвського князiвств.
- •35. Кревська унiя та Островська угода.
- •36. Соцiально-полiтичний стан yKpa'iHCbKoro князiвствi Литовському. Участь yKpa'iHCbKoro битвi.
- •37. Зростання феодального землеволодiння у ху - перший половинi хун
- •38. Люблiнська унiя. Загарбання шляхетською Польщею украi'нських земель.
- •39. Виникнення коз:1цтва в yKpa'iHi.
- •Iсторiографiя виникнення козацтва I утворення Запорiзькоi' Сiчi.
- •Утворення Запорiзькоi' сечi та гi вiйськово-адмiнiстративний устрiЙ.
- •Виникнення[ред. • ред. Код]
- •Хортицька теорія[ред. • ред. Код]
- •42. Початок козацької колонізації Запорожжя
- •43. Джерела формування козаuтва, його версти. Утворення реестрового козацтва.
- •44. Брестська церковна унiя та гi наслiдки.
- •45. Казацко-крестьянское восстание 1591-1593 pp. Под руководством к. Косинского.
- •46. Восстания 1594-1596 гг с. Наливайко.
- •47. Соцiально-економiчний розвиток украlНських земель в другiй половинi
- •48. Селянсько-козацьке повстання в 1625 р.
- •49. Селянсько-козацьке повстання в 1630 р.
- •50. Козацьке повстаJtIня в 1635 р.
- •51. Крестьянско-козацкое восстание в 1637
- •52. Крестьянско-козацкое восстание в 1638
- •53. Вооруженные выступления крестьян. Восстание под предводительством Мухи.
- •54.Крестьянско-козацкое восстание 20-30х гг 17века
- •55. Поражение войска польского под Цецорой и ее последствия. Участие украинского народа в Хотинской войне.
- •56. Условия и общая характеристика развития культуры в 14-первой половине 17 века
- •57. Развитие литературы на Украине 14-первой половины 17века. Полемическая литература.
- •58.Музыка и театр в 14-первой половине 17века.
- •59.Духовная жизнь украинского народа, быт и обычаи в 14-первой половине 17века.
- •60.Архитектура, изобразительное искусство, устное народное творчество в 14-первой половине 17 века.
- •61. Города Украины в 14-первой половине 17 века
- •62.Группы крестьян, волнения крестьян и городского населения в 15-первой половине 17 века.
- •63. Книгописания. Начало книгопечатания в Украине.
- •64. Образование в Украине в 16-первой половине 17 века. Типы школ, первые школьные учебники.
- •65. Создание и деятельность Киево-Могилянского Коллегиума. Распространение научных знаний.
- •66. Численность и состав населения Украины в 15-первой половине 17 века. Крестьянская община.
- •67. Братства и их деятельность.
- •68. Борьба украинского народа против турецко-татарской агрессии в первой половине 17 века.
- •69. Социально-экономическое развитие украинских земель в первой половине 17 века.
- •70. Усиление польско-шляхетского гнета накануне освободительной войны украинского народа.
- •71. Исторические личности Украины. П. Сагайдачный.
- •72. П. Могила.
- •73. Острозький в.
- •74. Основные этапы формирования украинской народности. Возникновение и распространение названия Украина.
- •75. Формирование и развитие украинского языка.
Соцiально-економiчнi та полiтичнi передумови утворення Київської держави. Норманська теорiя походження Pyci.
У кінці IX ст. рівень державної організованості східних слов'ян все ще був низьким, частина племен не входила до племінних об'єднань, або охоплювалася ними частково. Існували невеликі держави або напівдержавні племінні княжіння. У той самий час процес державотворення в Європі розширювався. Зокрема, германські племена боролися за об'єднання і створили державу Карла I Великого, у VII ст. виникає Болгарська, в Х ст. Польська, Чеська, Угорськата ін. Цей процес у Західній та Центральній Європі не міг не стимулювати державотворчість у східних слов'ян. Провідну роль у становленні Русі відіграло Полянське князівство з центром у Києві.
Слов'янські племена, в яких відбувалося майнове розшарування, виділилася керівна верхівка, підійшли до такого рівня соціально-економічного розвитку, коли державність, що охоплювала б усі племена, стала історично необхідною. І тому зміна династій 882 року, злиття Новгородського і Київського князівств у єдине державне ціле сприяли об'єднанню з часом усіх східнослов'янських племен у єдину державу — могутню Давньоруську державу.
У VI—VII ст. завершився останній період праслов'янської історії, коли відбувся надзвичайно важливий процес заселення півдня східноєвропейського регіону. Розселення слов'ян на широких просторах, їхні активні взаємозв'язки з іншими племенами і народами зумовили культурну диференціацію слов'янського світу. З VII ст. настав новий етап слов'янської історії, коли внаслідок складних міграційних процесів почали формуватися племенні об'єднання, відомі нам з "Повісті временних літ". На території України літопис фіксує факт проживання таких племінних об'єднань: волинян (Західна Волинь), білих хорватів (Буковина і Прикарпаття), древлян (Східна Волинь, Полісся), полян (Київщина), сіверян (лівобережжя Дніпра), уличів та тіверців (нижнє Подніпров'я). Протягом VIII—IX ст. союзи слов'янських племен еволюціонували у прадержавні утворення — племінні князівства. Писемні джерела (арабський географ Джейхані) зафіксували існування державних об'єднань дулібів, білих хорватів і полян та ін. Арабські автори називають Куявію, Славію та Артанію. Сучасні дослідники ототожнюють Куявію із Київською землею, Славію — з Ладогою (згодом Новгородською землею). Появу князівст історики співвідносять їх з певним історичним етапом — військовою демократією — проміжним періодом від первіснообщинного суспільства до державного. Тоді вже була соціальна і майнова нерівність, але без розгалуженого апарату примусу. Поступово занепадає роль віча, на якому раніше вирішували найголовніші справи: тепер його скликають тоді, коли потрібно князеві. Втрачається значення збройного ополчення, оскільки навколо князів формувалася дружина — об'єднання постійних бойових соратників, друзів князя і професійних воїнів. Виділення дружини — важливий етап у перетворенні влади князя з родоплемінної в державну. За допомогою дружини князь завойовує нові землі, збирає данину. Голоси дружинників можуть бути вирішальними у питаннях війни чи миру та в розв'язанні інших важливих проблем. Часто дружинниками князя були найманці (як правило варяги). Зміни у сфері суспільно-політичного розвитку східних слов'ян VIII—IX ст. зумовлювали подальший прогрес у господарстві, збільшення обсягів додаткового продукту. Особливо зростала продуктивність сільського господарства. У цей період збільшуються розміри землеробських поселень, отже, й орних земель. Утвердилася двопільна система. Широкого поширення набули важке рало чи плуг. Важливі зрушення відбулися і в ремеслі. Збільшується кількість ремісничих спеціальностей, зростає виробництво. Аналіз писемних і археологічних джерел дає змогу зробити висновок, що у VII—IX ст. значно зросли масштаби міжнародних контактів Русі. Неоднозначно формувалися відносини з Хозарією, якій вдалося у цей час поширити свій вплив на частину східних слов'ян і обкласти їх даниною (Лівобережжя Дніпра). Є свідчення про походи руських дружин на Візантію. Кожне зі східнослов'янських племен мало свій центр, де жили князь і дружина, знаходились основні культові споруди, присвячені язичницьким богам, і були зосереджені економічні ресурси. Ці племінні центри (гради) найчастіше мали укріплення із земляних валів та ровів, були справжніми фортецями. У» годину небезпеки за стінами такої фортеці переховувалися місцеві жителі — селяни, ремісники. До таких центрів належав і стародавній Київ, який виникає як центр полянського князівства, потім стає центром "Руської землі" і нарешті — Київської держави або Київської Русі. Літописна традиція наводить легенду про заснування Києва трьома братами — Києм, Щеком та Хоривом — і їх сестрою Либіддю, які збудували перше городище на Старокиївській горі. Ця слов'янська легенда переповідається письменником Заноном Глаком у VII ст., він пише про заснування Києва — Куара в землі Полунія (від "поляни") Куаром, Ментеєм і Хорсаном.
Норманська:
Нормани — це загальна назва населення Скандинавії — шведів, норвежців, данців, у слов'янських літописах ототожнюються з варягами. У VII-IX ст. вони почали широкі завойовницькі походи в Європу. Зокрема, у VIII ст. нормани з'явилися у верхів'ях Волги, підкорили фінські племена мерю, мурому, мещеру і встановили своє панування над Волзьким шляхом. У Західній Європі вони грабують, руйнують Німеччину, Францію, Англію, Італію та ін. Нормани відіграли ключову роль у формуванні і становленні давньоруської держави.
Схожим на ці західноєвропейські події є процес становлення держави в землі словенів. Літопис оповідає, що 859року варяги прийшли з-за моря, брали данину з «чуді, із словен і з мері, і з весі, кривичів». 862 року ці племена вигнали варягів «за море»[18], але не змогли організувати свою владу і закликали інших варягів, щоб її організувати. Прибули три брати: Рюрик, Синеус і Трувор. Рюрик став князювати у Словенському князівстві (Новгороді), Синеус — у Білоозері, Трувор — в Ізборську. Після смерті братів Рюрик став єдиновладним князем, об'єднавши під своєю владою північні слов'янські племена словенів, кривичів та фінські — мері, весь, мурому. Літописи повідомляють, що перед своєю смертю Рюрик передав правління своєму родичу Олегу і доручив йому малолітнього сина Ігоря. Поряд із цим є відомості, що Ігор був сином Олега[19].
882 року Олег із великим військом рушив на південь, завоював Смоленськ, Любеч та інші землі, нарешті, підступно вбивши Аскольда та Діра, захопив Київ.
