Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
білети ФП100b % (1).docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
271 Кб
Скачать
☆

Питання 23 Зміст актів про бюджет.

Відповідно до Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 р. Закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду (п. 20 ст. 2). Крім цього, п. 3 ст. 4 цього ж Кодексу визначено, що Закон про Державний бюджет України є одним з актів, який регулює бюджетні відносини в України. Варто підкреслити - саме бюджетні відносини, а не податкові, господарські чи інші. Зміст Закону про Державний бюджет України у концептуальному розрізі визначається Бюджетним кодексом України (ст. 38), Правилами оформлення проекту закону України про Державний бюджет України та Регламентом Верховної Ради України. Закон про Державний бюджет розглядається деякими теоретиками як закон за формою, а не за змістом. У ньому містяться правові приписи, які мають конкретно-адресний зміст. Включені конкретні показники й цифри по доходах і видатках визначають права органів державної влади та осіб, яким делеговано повноваження з витрачання бюджетних ресурсів, а також обов'язки державних органів зі збирання коштів для мобілізації запланованих доходів бюджету. Водночас закони про Державний бюджет, як і рішення про місцеві бюджети, містять приписи, що не мають конкретно-хресного змісту. Це приписи, якими затверджуються розміри відрахувань від територіальних надходжень загальнодержавних податків і зборів до бюджетів нижчих рівнів, розміри міжбюджетних трансфертів тощо. Такі правові норми розраховані на багаторазове застосування. Відповідно до ст. 94 Конституції України Закон про Державний бюджет України підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. Якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений. Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. Норми, що мають періодичний характер, містяться у щорічних актах про бюджет, які затверджують представницькі органи, та в нормативно-правових актах, що їх приймають органи виконавчої влади на їх забезпечення. Оскільки акти про бюджет (Закон про Державний бюджет України та рішення місцевих рад) діють лише протягом бюджетного періоду, тобто з 1 січня по 31 грудня, бюджетні правовідносини також обмежують свою дію виключно зазначеними межами.

Питання 24 Доходи місцевих бюджетів. Закріплені, регулюючі, власні доходи.

Згідно із Власні доходи – це доходи, які належать місцевому органу влади, формуються на підвідомчій йому території на основі рішень цього органу. Перелік власних доходів в Україні законодавчо не визначений. У практиці міжбюджетних взаємовідносин власні доходи об’єднуються з поняттями “закріплені доходи”.

Закріплені доходи – це доходи, які повністю або певною частиною на довгостроковій основі закріплюються за тим чи іншим бюджетом. Перелік закріплених доходів місцевих бюджетів визначається чинним законодавством.

Регулюючі доходи – це доходи, які на пайовій основі розподіляються між усіма ланками бюджетної системи України. Перелік регулюючих доходів визначається законодавством України про бюджетну систему і про місцеві органи влади.

ст. 64—69 Бюджетного кодексу України до доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та врахову­ються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, включа­ються такі податки і збори (обов´язкові платежі):

—прибутковий податок із громадян у частині, визначеній Бюд­жетним кодексом;

—державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

—плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

—плата за державну реєстрацію суб´єктів підприємницької діяль­ності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

—плата за торговий патент на здійснення деяких видів підпри­ємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових па­тентів пунктами продажу нафтопродуктів — автозаправними станці­ями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;

—надходження адміністративних штрафів, що накладаються ви­конавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установ­леному порядку адміністративними комісіями;

—єдиний податок для суб´єктів малого підприємництва у частині, Що належить відповідним бюджетам.

Зазначені вище податки і збори (обов´язкові платежі) створюють ко­шик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядуван­ня і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

До доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100% загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст.

До доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Рес­публіці Крим) та обласного значення зараховується 75% від загально­го обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на тери­торії цих міст.

До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об´єднань зараховується 25% від загального обсягу прибуткового по­датку з громадян, що справляється на цій території.

Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи бюджету Автоном­ної Республіки Крим та обласних бюджетів, які враховуються при виз­наченні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок таких надходжень:

—25% прибуткового податку з громадян, що справляється на відповідній території;

—25% плати за землю, що справляється на території Автономної Республіки Крим і відповідної області;

—плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікатів, що видаються Радою Міністрів Автоном­ної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями.

Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи районних бюд­жетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних транс­фертів, формуються за рахунок таких надходжень:

—50% прибуткового податку з громадян, що справляється на те­риторії сіл, селищ, міст районного значення та їх об´єднань;

—15% плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об´єднань;

—плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікатів, що видаються районними державними адміністраціями;

—плати за державну реєстрацію суб´єктів підприємницької діяль­ності, що справляється районними державними адміністраціями;

— надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями.

Надходження бюджету Автономної Республіки Крим і бюджетів міст Києва і Севастополя формуються в порядку, встановленому Бю­джетним кодексом, із урахуванням Законів України «Про затверджен­ня Конституції Автономної Республіки Крим», «Про столицю Укра­їни — місто-герой Київ» і закону, що визначає особливий статус міста Севастополя.

Склад доходів бюджетів районів у містах (у разі їх створення) виз­начається міською радою відповідно до повноважень, переданих ра­йонним радам у містах.

До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визна­ченні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать такі надходження:

—місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місце­вого самоврядування;

—100% плати за землю — для бюджетів міст Києва та Севастопо­ля; 75% плати за землю — для бюджетів міст республіканського зна­чення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення; 60% плати за землю — для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об´єднань;

—податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюд­жету;

—надходження сум відсотків за користування тимчасово вільни­ми бюджетними коштами;

—податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

—надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) гос­подарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

—плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

—кошти від відчуження майна, яке перебуває у комунальній влас­ності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності;

— фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

— плата за оренду майнових комплексів, що перебувають у кому­нальній власності;

— надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

— плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених Бюд­жатним кодексом;

— гранти та дарунки у грошовій оцінці;

— власні надходження бюджетних установ, що утримуються за ра­хунок коштів відповідного бюджету;

— податок на прибуток підприємств комунальної власності;

— платежі за спеціальне використання природних ресурсів місце­вого значення;

— інші надходження, передбачені законом.