5. Опис і класифікація рослинних угруповань.

(І.Я. Реслер)

5.1. Методика фітоценологічних досліджень

Метою даного розділу є ознайомлення студентів із основними поняттями фітоценології, які стосуються класи­фікації елементів рослинного покриву. Для досягнення пос­тавленої мети необхідно виконати такі завдання:

– сформувати у студентів уявлення про безперервність рос­линного покриву і умовний поділ його на дискретні одиниці;

– ознайомити студентів із різноманіттям рослинних угрупо­вань у районі проведення практики;

– ознайомити студентів із основами класифікації елементів рослинного покриву за методом Браун-Бланке (еколого-флористична класифікація)²;

– навчити студентів початковим етапами класифікаційної процедури: виділенню природних контурів для виконання фітоценологічних описів і безпосередньо виконанню цих описів;

– навчити студентів порівнювати флористичний склад рос­линних угруповань різних екотопів;

– навчити студентів встановлювати приналежність рослинних угруповань до класів системи Браун-Бланке.

Існують різні підходи до класифікації елементів рослинного покриву (Александрова, 1969; Работнов, 1995). Однак на сьогодні найбільш поширені два: еколого-фло­ристичний і фізіономічний (домінантний). Зазначимо, що останнім часом намітилась тенденція до уніфікації методів класифікації.

В навчально-методичних рекомендаціях пропонуємо прийняти класифікаційний підхід школи Браун-Бланке або ж еколого-флористичний (Григора, Соломаха, 2000, 2005; Миркин и др., 1989 а, 2001; Matuszkiewicz, 2001). Цей метод був розроблений у 20-х роках ХХ сторіччя відомим фран­цузьким фітоценологом Жозья Браун-Бланке (J. Braun-Blanquet) (Работнов, 1995) і на сьогодні є найбільш вдалим способом відображення неперервності рослинного покриву (континууму) через систему дискретних одиниць. Переваги цього методу полягають у тому, що при класифікації рослинних угруповань беруть до уваги не тільки домінуючі види рослин, які можуть змінюватися навіть протягом вегетаційного періоду, а весь флористичний склад, який є більш стійким у часі, а також відображає екотопічні умови і стадію переходу певного угруповання в інше (сукцесійний статус угруповання) (див. сукцесія). Крім того, цей метод кла­сифікації поширений у більшості країн, що робить спів­ставними результати, отримані дослідниками різних країн.

Уведемо кілька теоретичних понять, необхідних для дальшої роботи. Для оволодіння фітоценологічними термі­нами також пропонуємо користатися словником, поданим у розділі 5.2 і словниками, рекомендованими в списку літера­тури (Миркин и др., 1989 б; Словарь..., 1984).

Безперервна єдність реально існуючих угруповань рослин утворює суцільний рослинний покрив. Рослинний покрив можна вивчати в двох аспектах: флори і рослинності. Флора – це сукупність видів рослин, поширених на певній території. Вивченням флори займається флористика. Ростучи поряд, рослини (види) утворюють певні рослинні угруповання (фітоценози). Вивченням фітоценозів зай­мається фітоценологія. Перелік усіх рослинних угруповань певної території називаємо рослинністю цієї території.

Найсуттєвішим розділом фітоценології є класифікація фітоценозів або синтаксономія. Рослинні угруповання, які можна класифікувати, тобто надати їм певного статусу в класифікаційній системі, набувають рангу синтаксонів. Пере­лік синтаксонів, встановлених для певної території і розміщених в ієрархічному підпорядкуванні, називають продромусом рослинності цієї території. Мета синтаксономії – побудувати класифікаційну, або ж синтаксономічну, схему рослинності. Синтаксономічну схему будують із класи­фікаційних одиниць різного синтаксономічного рангу, або ж синтаксонів, які встановлюють за певними критеріями. Синтаксони еколого-флористичної класифікації встанов-люють за блоком діагностичних видів, які і є індикаторами різних екотопів (екотопічних умов, в яких формується фітоценоз), а також стадій змін рослинних угруповань. Ситаксономічні одиниці утворюють ієрархічно підпорядковану систему. Базовою її одиницею є асоціація. Асоціації за ознаками флористичної та екологічної подібності об’єднують у Союзи, Порядки, Класи. Синтаксонам, як і таксонам, на­даються наукові назви з відповідними закінченнями, за якими впізнається їхній ранг. В назві синтаксона вказують автора і дату його встановлення (див. табл. 2). Правила найменування синтаксонів регламентує спеціальний Кодекс фітосоціологічної номенклатури (Barkman at al., 1986; Weber at al., 2000).

Таблиця 2. Номенклатура основних синтаксономічних одиниць еколого-флористичної класифікації

Синтаксономічний ранг	Закінчення	Приклад
Клас (Сlass)	-etea	Lemnetea minoris Tüxen 1955
Порядок (Order)	-etalia	Lemnetalia minoris Tüxen 1955
Союз (Alliance)	-ion	Lemnion minoris Tüxen 1955
Асоціація (Association)	-etum	Lemnetum minoris Th. Müller et Görs 1960