Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
разом.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

85. Розрахункові методи визначення величини стоку: модуля стоку, об’єму стоку, шару стоку та шару втрат стоку.

Модуль стоку – кількість води, що стікає в одиницю часу з одиниці площі водозбірного басейну.Для розрахункового визначення величини стоку необхідно попередньо визначити наступні параметри:

  1. площу водозбірного басейну;

  2. дебет (розхід) води, що стікає з даної площі;

  3. інтервал часу, в межах якого водний потік відомий розхід води;

  4. кількість опадів, що випадає в межах площі водозбору;

  5. значення випаровування води в межах водозбірного басейну.

Для визначення модуля стоку (М) — розхід води (D) поділити на добуток інтервалу часу (T, у с) на площу водозбору (S): M = D/(T*S) л/с-км2. Для визначення об'эму стоку (V) – розхід води (D) помножити на інтервал часу (Т, у с), протягом якого визначається об'єм.V = D*T м3/год, км3/рік

Для визначення інтервалу стоку (Ш) — об'єм стоку (V) поділити на площу водозбору (S): Ш = V/S у мм

Для визначення шару втрат стоку ШВ – кількість опадів (0) мінус шар стоку(Ш): ШВ = О - Ш, у мм.

86. Санітарно-гігієнічне нормування вмісту токсичних речовин. Гранично-допустимі концентрації та летальні дози полютантів, наукові основи визначення ГДК, ЛД50, ЛД100. Класи небезпеки основних забруднювачів за ступенем впливу на організм людини.

В основі санітарно-гігієнічного нормування лежить поняття ГДК – це нормативи, що встановлюють концентрацію шкідливої речовини в одиниці об'єму (повітря, води), маси (грунту, харчових продктів), які при дії за певний проміжок часу практично не впливають на здоров'я людини і не викликають несприятливих наслідків у його потомства та закріплені законодавчо. Санітарно-гігієнічне нормування охоплє всі середовища — повітря, воду, грунт. Встановлення ГДК для кожної окремої речовини вимагає тривалих експериментів і досліджень. ГДК — це гранично-допустима концентрація речовини, яка кількісно характеризує такий вміст речовини в атмосферному повітрі, воді, грунті, біомасі, при якому на людину і навколишнє середовище не виявляється ні прямої, ні непрямої шкідливої дії, яка визначена на підставі експериментальних досліджень та затверджена законодавчо. ЛД 50 — доза токсину, від якої гине половина популяції живих організмів; ЛД 100 — доза токсину, від якої гинуть всі істоти. Класи небезпеки основних забруднювачів за ступенем впливу на організм людини. Клас небезпеки забруднюючих речовин є — лімітуючим чинником шкідливості речовини в довкіллі. Шкідливі речовини підрозділяються на 4 класи небезпеки: 1 клас — надзвичайно небезпечні; 2 клас — високо небезпечні; 3 клас — помірно небезпечні; 4 клас — мало небезпечні.Клас небезпеки шкідливих речовин визначається за ступенем потенційної дії на організм людини: Для речовини 1 Класу небезпеки ЛД 50 (летальна доза) =50мг/кг — сильнотоксичні, мутагенні, тераногенні, отруйні речовини. Для 2 класу небезпеки ЛД 50 = 50-200 мг/кг — високотоксичні. Для 3 класу небезпеки ЛД 50 = 200-1000 мг/кг — середньої токсичності. Для4 класу небезпеки ЛД 50 = 1 г/кг — малотоксичні — чадний газ.

87. Селі, селеві потоки, лахари та їх ознаки. Причини та умови сходження селевого потоку. Способи мінімізації руйнівної сили селевих потоків.

Селі або селеві потоки представляють собою грязекам’яні, водонасичені маси гірських порід, які можуть переноситись на значні відстані, включаючи ліси, будинки та інші об’єкти будівництва. В міру звезводнювання руслевого потоку сповільнюється або припиняється аж до надходження нової порції води, яка знову призводить сель у рух. Лахари – селеві потоки ініційовані виверженням вулкану чи геотермальним теплом. Причини сходження селевого потоку: -Танення льоду та снігу; -Інтенсивні опади та акумулювання води у грунті; -Утворення рухомої маси з води, глини, піску, каміння, стволів і кореневищ дерев; -Напірне розвантаження водоносних горизонтів; -Рух незв’язаних селевих потоків у яких густина 1,2-1,5 кг/дм3(обводнені селі); -Конуси виносу зв’язаних селевих потоків густина 1,5-2,0 кг/дм3(зневоднені селі); -Гідродинамічні «гальма» селевих потоків на шляху їх руху.Умови сходження селевого потоку: -Значний перепад висот; -Водонасиченість грунту; -Незакріпленість грунту деревно-рослинним шаром; -Значна кількість опадів. Ознаки селевого потоку: -V-подібна долина; -Наявність конусу-виносу; -Значний (не менш -,10) ухил тальвегу; -Наявність значних скупчень продуктів звітрювання гірських порід. Способи мінімізації руйнівної сили селевих потоків: -Облаштування «пасток» селевих потоків; -Облаштування селескидів; -Облаштування селепропусків (над комунікаціями); -Інженерне закріплення грунтового масиву палями; -Інженерне закріплення грунтового масиву геотекстилем; -Інженерне закріплення грунтового масиву шпунтовими завісами; -Лісомеліорація схилів та закріплення рослинного покриву.