21.Екзогенна безпека стійкості довкілля. Вплив особливостей будови літосфери,

Внаслідок природного та техногенного впливів на стан геологічного середовища

створюються передумови підвищення рівня екологічного ризику та активізації

ендогенних і екзогенних геологічних процесів, що суттєво впливає на стан екологічної

безпеки.

До небезпечних екзогенних геологічних процесів належать зсувні,

солюфлюкційні, осипові, обвальні, карстові, суфозійні, просадочні та інші, які

виникають внаслідок прямого чи опосередкованого впливу енергії Сонця внаслідок

вивітрювання, денудаційної та акумулятивної роботи поверхневих вод, діяльності

моря, озер і боліт, вітру, а також їх техногенної активізації.

До небезпечних ендогенних геологічних процесів належать вулканічні

виверження, тектонічні рухи, землетруси та інші, які виникають внаслідок прямого

впливу внутрішньої енергії земних надр. Роль техногенного чинника у активізації

ендогенних процесів є значно меншою ніж вплив на екзогенні прояви.

У внутрішній будовi Землi видiляють три оболонки: земну кору, мантiю та

ядро. Земна кора має товщину на континентах 40-80км, а пiд океанами- 5-10км. i

складає 1% маси Землi. Земна кора складена на 99.5% , вiсьмома хiмiчними

елементами – киснем, кремнiєм, кальцiєм, воднем, алюмiнiєм, залiзом, магнiєм,

кальцiєм, натрiєм. Мантія поділяється на верхню та нижню, а ядро на зовнішнє та

внутрiшнє ядро. Такий поділ ґрунтується на залежності від швидкості проходження

сейсмічних хвиль, за яким виділяють 8 сейсмічних шарів: А,В,С,D`,D``,E ,F i G:

Земна кора (шар А) Мантія, – верхня (шар В), середня (шар С) і нижня (шар D) який

ділиться на власне нижню мантію D’ і перехідний шар між мантією і ядром D”.

Ядро, яке ділиться на зовнішній рідкий шар Е, перехідний шар F між зовнішнім і

внутрішнім шарами і внутрішній твердий шар G.

Літосфера – це тверда оболонка Землі, як знизу обмежена астеносферою,

зверху – гідросферою та атмосферою, яка є матеріальною основою біосфери – сфери

життя на нашій планеті. Літосфера є базисом для формування грунтів та

ландшафтів, життя біоти.

Зсуви та селеві потоки. Під зсувом у вузькому розумінні розуміють масу

корінних порід або грунтів, що під дією сили тяжіння зміщуються уздовж стінки

відриву, що має різну форму – плоску, дугоподібну, напівциліндричну та ін. (рис.17).

Природними причинами активізації зсувів є особливості літологічного складу

гірських порід, їх фізичне, хімічне та біологічне вивітрювання, ерозійна робота

постійних та тимчасових водотоків, що призводить до підрізання схилів, тектонічні

рухи та ін. Карстово-суфозійні процеси являють собою явища деформації денної поверхні

внаслідок вилуговування водо-розчинних порід (карст) та механічного винесення

інфільтраційними потоками ґрунтових вод тонкодисперсних частинок грунту

(суфозія).

Загазованість геологічного середовища. Під загазованістю геологічного

середовища розуміють підвищені концентрації у грунтовому повітрі, підвальних

приміщеннях, гірничих виробках вибухонебезпечних вуглеводневих газів та

45

вугільного пилу, радіоактивних газів – радону та торону, токсичних і задушливих

газів – сірководню, вуглекислого газу, силікатного пилу та ін. Загазованість має як

екзогенну так і ендогенну природу, тісно пов’язана з особливостями геологічної

будови, тектонічного режиму, гірничого впливу на надра та іншими чиннками, що

мають як природні, так і техногенні причини.

Вулканізм. Найбільш яскравим прикладом ендогенних процесів – процесів,

що відбувається під впливом внутрішньої енергії Землі є ефузивний магматизм або

вулканізм. Під магматизмом розуміються складні процеси виникнення магми в

земних надрах та її переміщення її у верхні горизонти – інтрузивний магматизм та

на поверхню нашої планети – ефузивний магматизм або вулканізм. Під вулканізмом

розуміють явища виверження магми на поверхню континентів чи дно океану,

внаслідок її дегазації та перетворення у лаву.

Географічне поширення зон підвищеної сейсмічності. Тектонічні та

вулканічні землетруси приурочені до зон підвищеної сейсмічності, які приурочені

до границь літосферних плит – рифтових зон, зон субдукції та колізії плит:

Тихоокеанського, Альпійсько-Гімалайського, Монголо-Охотського, Карибського

рухомиих поясів, рифтів Атлантичного та Індійського океанів, Червононого моря,

Аденської затоки, Східної Африки та ряду інших геотектонічних структур.

Шляхи забезпечення екологічної безпеки. Оскільки прогноз землетрусів

недостатньо точний та дозволяє лише припустити, де слід чекати крупний

землетрус, і з деякою вірогідністю визначити термін, коли відбудеться сейсмічна

подія, тому для мінімізації кількості жертв та розмірів ймовірних матеріальних

збитків, вкрай важливим є вмиття заходів, які б підвищували рівень екологічної

безпеки. До таких заходів відносяться:

1. складання карт сейсмічності та визначення сейсмонебезпечних регіонів.

2. вибір ділянок забудови населених пунктів та промислових об’єктів з

урахуванням геологічних даних – подалі від ймовірних чи встановлених розривних

порушень, стрімких схилів, які при руйнівному землетрусі можуть загрожувати

обвалами та зсувами.

3. уникнення проектування та зведення екологічно-небезпечних об’єктів у явно

сейсмонебезпечних регіонах (атомних електростанцій, хімічних виробництв і т.п.), а

при їх будівництві – необхідність забезпечення найвищої надійності та

кільківневого захисту, виходячи з принципу, що абсолютно антисейсмічних споруд

не існує.

4. сейсмостійке будівництво житлових і промислових будівель чи їх

антисейсмічне посилення у випадку зведення за традиційними технологіями.

5. будівництво магістральних трубопроводів та міських комунікацій, із

облаштуванням сейсмічних заглушок, які спрацьовують по автоматичній команді

від найближчого сейсмографа у випадку руйнівного землетрусу.

6. тренінги, система оповіщення населення та організована евакуація людей у

випадку прояву руйнівного землетрусу.