Тема1-5-3

«ПІДСИЛЕННЯ ПЛИТ ПЕРЕКРИТТЯ І

_{ПОКРИТТЯ»}

ЗБІРНІ ПЕРЕКРИТТЯ І ПОКРИТТЯ

Збірні багатопустотні і ребристі панелі можна підсилити методом нарощування. Але при цьому слід відмітити, що у випадку надійного зчеплення між новим і старим бе­тоном підсилення збірних однопрольотних панелей досягається не тільки за рахунок збі­льшення висоти їх перерізу (товщини), а і за рахунок перетворення нового комплексу «панель — плита» в нерозрізну конструкцію (рис. 1). При відсутності такого зчеплення тимчасове навантаження сприймається роздільно збірними однопрольотними панелями та додатковою нерозрізною монолітною плитою.

Якщо в ребристих панелях необхідне підсилення лише поздовжніх ребер і розби­рання підлоги або покрівлі неможливе або неекономічне, то підвищення несучої" здатності цих ребер може, бути досягнуто шляхом підведення під них (рис. 2, а) або встановленням рядом (рис. 2, б) прокатних профілів, наприклад, швелерів, що обпираються своїми кінця­ми на ті ж конструкції (балки, ферми тощо), на які обпираються панелі.

При цьому для запобігання підняття панелей горизонтальну стінку або полицю (за­лежно від положення) швелера, що розміщені нижче нижньої грані ребра і впираються в балку, необхідно обрізати на довжину обпирання.

Кінці швелерів приварюють до закладних деталей на опорі. Для попередження ко­розії металевих деталей необхідно передбачати відповідно умовам середовища захисні за­ходи: фарбування, штукатурення і т. п.

Якщо є можливість тимчасової зупинки виробництва і розбирання конструкцій пі­длоги, а поверхня плити чиста і можна забезпечити надійне зчеплення нового бетону зі старим, то шар нового залізобетону укладають по верху плити, а його товщину призна­чають за розрахунком, але не менше 3 см (рис. 4, а). Арматурну сітку розміщують посере­дині товщини шару. Заново укладений шар залізобетону в цьому випадку після затверд-нення надійно зчегопоється зі старим бетоном і підсилену плиту розглядають як єдине мо­нолітне ціле.

Якщо поверхня плити дуже забруднена і не забезпечує надійне зчеплення нового бетону зі старим, то товщину нового шару залізобетону приймають не менше 5 см (рис. 4, б) і розглядають його як нову самостійну нерозрізну плиту. Арматуру в ній розташовують відповідно до епюри моментів.

Тимчасове навантаження в цьому випадку сприймає стара і нова плити пропорцій­но їх жорсткостям.

При неможливості або великій трудомісткості демонтажу устаткування та розби­рання підлога нарощування плит можна провести знизу (рис. 4, в). Для цього в деяких мі­сцях (біля опор і по довжині прольоту через 40—50 см) оголяють робочу арматуру і до неї за допомогою коротких арматурних стержнів приварюють додаткові, після чого наносять шар торкрет-бетону товщиною не менше 2 см. Під навантаженням цей шар працює спіль­но з плитою як одне ціле.

У випадку, коли в зв'язку зі зміною технології виробництва прогнозується збіль­шення навантаження в окремих місцях плити або коли є місцеве її пошкодження, тобто коли виконувати суцільне підсилення плити немає сенсу, можна удатися до заходів, що розвантажать окремі місця плити. В цьому випадку під обладнання підводять розванта­жуючі конструкції із металу або залізобетону у вигляді балок або балкової клітки (рис. 4,

в). Надлишок навантаження, яке не може сприйняти плита, ці конструкції передають на балки або колони.

Будь-який спосіб підсилення плити, як правило, призводить до додаткового заван­таження конструкцій, що розташовані нижче балок, колон, фундаментів. Такі обставини можуть викликати необхідність підсилення і цих конструкцій.

Найпоширенішим способом підсилення балок є нарощування їх висоти. Суть його в тому, що після вилучення захисного шару з нижньої грані балки до оголеної поздовж­ньої робочої арматури за допомогою коротких відгинів і хомутів приварюють додаткові поздовжні стержні діаметром від 12 до 20 мм. Відгини розміщують поблизу опор через 30—50 см, а додаткові хомути — з таким же кроком, як і основні. Відстань між існуючи­ми поздовжніми робочими стержнями і додатковими, а отже і розміри додаткових відги­нів і хомутів призначають, виходячи із потрібного збільшення висоти балок і їх несучої здатності.

При неможливості суттєвого збільшення висоти балок або необхідності збільшення міцності похилого перерізу і установлення додаткових хомутів (поперечних стержнів) на всю висоту балок їх можна підсилити за допомогою замкненої або трибічної обойми.

Вилучення бетону захисного шару необхідно проводити обережно, щоб не викли­кати появи мікротріщин у бетоні, що залишається.

Монолітні плити перекриття можна підсилювати методом нарощування, тобто бе­тонуванням додаткової залізобетонної плити поверх Існуючої, а також підведенням додат­кових опор у вигляді монолітних залізобетонних або металевих балок.

Збірні залізобетонні пустотні плити можуть підсилюватись з використанням пус­тот. Для цього зверху в зоні розміщення каналу пробивають полицю і встановлюють ар­матурний каркас, при підсиленні лише опорної частини плити каркаси розмішують на ча­стині її прольоту, а при необхідності підсилення по нормальному і похилому перерізах -по всій довжині плити. Після цього канал заповнюють пластичним бетоном на дрібному щебені плиту розраховують з урахуванням додаткової арматури(мал. 5).

Підсилення опорних частин пустотних плит при недостатній площі їх обпирання рекомендують здійснювати за наступними схемами:

для крайніх опор шляхом встановлення в каналах арматурних каркасів з винесен­ням їх за торці плит на потрібну довжину, послідуючим влаштуванням вертикальних кар­касів паралельно торцям плит, бетонуванням анкерної балки і опорних ділянок пустот плити (мал.6);

для проміжних опор встановленням загальних вертикальних каркасів в попередньо вибиті отвори при опорних ділянок суміжних плит і послідуючим бетонуванням каналів з додатково встановленою арматурою. В цьому випадку плити працюють як нерозрізні конструкції.

Повздовжні ребра збірних залізобетонних ребристих плит підсилюють підведенням додаткових металевих опор, зменшують проліт ребер, додатковими металевими балками, які включаються в роботу з допомогою підклинки; шпренгельними конструкціями.

При використанні розвантажуючи конструкцій, незамонолічених з підсилюючою їх розрахунок відбувається як окремих самостійних елементів або вони розглядаються як елементи загальної системи, сили в яких визначаються за правилами будівельної механі­ки.

При використанні повного розвантаження існуючих конструкцій між ними і нови­ми розвантажуючими конструкціями має бути забезпечений проміжок, який перевищує максимальний прогин для металевих конструкцій підсилення в 1,5 раза, для залізобетон­них - в 2 раза.

При частковому розвантаженні за допомогою конструкцій, які дотикаються з під­силюючою конструкцією по всій довжині або влаштовуються поряд, сили в вигин них елементах розподіляються пропорційно жорсткостям:

Де - відповідно жорсткість і момент, який витримує існуюча конструкція;

- те ж елементами підсилення.

Контрольні запитання:

5. Перелічіть основні положення розрахунку плит покриття при їх заміні.

6. Перелічіть основні положення розрахунку плит перекриття при їх заміні.

7. Перелічіть основні положення розрахунку плит перекриття при їх підсиленні.

8. Перелічіть основні положення розрахунку плит покриття при їх підсиленні.