10. Інтерактивні технології у вищій школі:

• Інформатизація навчального процесу

  • Створення та розвиток ІТ- структури навчального закладу

  • Інформаційні системи супроводу навчального процесу

  • Створення освітніх сервісів

  • Навчальні портали

• Інтерактивні засоби навчання

  • Методологія дистанційного навчання

  • Розробка електронних дисциплін

  • Створення віртуальних тренажерів

  • Електронні навчальні видання: технології, методології створення

  • Стандартизація дистанційних курсів

  • Застосування онлайн-семінарів (вебінарів), лекцій у навчальному процесі

• Комп’ютерне тестування

  • Засоби вимірювання та оцінювання якості знань

  • Розроблення тестів та сервісів з тестування

  • Засоби автоматизованого тестування

• Комп’ютерні технології в бібліотечній справі

На семінарських заняттях інтерактивні технології можуть бути використаня для отримання додаткової інформації, або перевірки такої, для проведення власне інтерактивного заняття, для наочного зображення матеріалу, для розширення та поглиблення знань, для альтернативного пошуку тощо.

11. Методи порівняння, узагальнення та ін..:

Узагальнення – це метод наукового пізнання, за допомогою якого фіксуються загальні ознаки та властивості певного класу об'єктів та здійснюється перехід від одиничного до особливого та загального, від менш загального до більш загального.

Отримання узагальненого знання означає більш глибоке відображення дійсності, проникнення в її сутність. На думку С.І. Ожегова, узагальнення – це зробити висновок, відобразити основні результати в загальному положенні, надати узагальненого значення будь-чому.

Виділяють два види наукового узагальнення:

• виділення будь-яких ознак (абстрактно-загальні);

• виділення суттєвих ознак (конкретно-загальна, тобто закон).

Також, виділяють:

• від окремих фактів, подій до їх мисленнєвого вираження – індуктивне узагальнення;

• від однієї мислі до іншої, більш загальної мислі - логічне узагальнення.

Мисленнєвий перехід від більш загального до менш загального є процес обмеження.

Узагальнення не може бути безкінечним. Його кінцем являються філософські категорії, які не мають родового поняття і тому узагальнити їх не можна.

Порівняння – метод наукового пізнання, за допомогою якого робиться висновок про подібність чи відмінність об'єктів пізнання. Цей метод дає можливість виявити кількісні якісні характеристики предметів, класифікувати, упорядкувати і оцінити їх.

Метод порівняння використовують при вивченні сукупності однорідних об'єктів (предметів, явищ), що утворюють певний клас і мають істотні для зіставлення властивостей (ознаки, характеристики, параметри). Під час реалізації методу порівняння можуть мати місце дві ситуації:

• порівняння предметів наочного досвіду, безпосереднє спостереження яких можливим;

• порівняння міркувань про предмети, а отже, певних абстракцій, на яких засновані на міркування.

Методологічна специфіка порівняння полягає в наступному:

• порівняння має сенс тільки у межах сукупності предметів, що утворюють їх певний клас;

• порівняння предметів одного класу виконується за ознаками, суттєвими для започаткованого розгляду (при цьому предмети, порівняні за одною ознакою, можуть різнитися за іншими).

Порівняння застосовується на всіх етапах та рівнях дослідження, але особливої ролі воно набуває під час класифікації об'єктів чи явищ.