17.Основні елементи центральної проекції (площини, лінії і точки).

Площини:

Т – площина на якій розміщений предмет, називається предметною (при а/зн це місцевість).

Р – площина на яку проектується зображення предмета називається картинною (при аерофотозніманні це площина на а/зн).

V – площина, яка проходить через центр проектування і перпендикулярна до предметної та картинної площини називається площиною головного вертикала.

E – площина, яка проходить через центр проектування і паралельна предметній площині називається площиною дійсного горизонту.

Q – площина, яка проходить через центр проектування і паралельна до картинної площини називається площиною картинного горизонту.

Лінії:

ЛНЗ (лінія направленого знімання) – лінія перетину предметної площини з площиною головного вертикала називається лінією направленого знімання.

tt₁ – лінія перетину картинної і предметної площини, називається основою картини.

VV₁ – перетину картинної площини з площиною головного вертикала називається головною вертикаллю.

H_і h_і – лінія перетину картинної площини з площиною дійсного горизонту називається лінією дійсного горизонту.

H_кH_к – лінія перетину предметної площини з площиною картинного горизонту називається лінією картинного горизонту.

S_o – проектуючий промінь, перпендикулярний до картинної площини називається головним проектуючим променем.

α – кут між картинною і предметною площиною ( при аерофотозйомці кут нахилу а/зн).

Точки:

о – точка перетину головного проектуючого променя з картинною площиною називається головною точкою а/зн.

n – точка перетину відвісного проектуючого променя з картинною площиною називається точкою Надіра.

С – точка перетину картинної площини з бісектрисою кута α називається точкою нульових спотворень.

і – точка перетину лінії дійсного горизонту з головною вертикаллю називається головною точкою сходу.

К – точка перетину лінії картинного горизонту з лінією направленого знімання називається головною точкою сходу на предметній площині.

18.Математичний зв'язок між елементами центральної проекції аерофотознімка.

З трикутників які добре розрізняються на мал. В площині головного вертикала V, одержують формули зв'язку між деякими елементами аерофотознімка. При цьому бажано виходити з того,що розташування головної точки О аерофотознімка легко можна визначити за координатними мітками,фокусна відстань АФА f є в паспорті , висота фотографування H відома з показань радіовисотоміра. Також що нам відомий кут нахилу аерофотознімку

19.Елементи орієнтування окремого фотознімка, їх види і застосування.

Елементи орієнтування окремого фотознімка – це величин, які визначають розташування цього знімка,центра проекції та місцевості під час фотографування.

Існують 3 види елементів:

1. елементи внутрішнього орієнтування (ЕВО)

2. е лементи зовнішнього орієнтування (ЕЗО)

3. елементи взаємного орієнтування (ЕвзО)

Елементи внутрішнього орієнтування дозволяють знайти положення центру проекції S відносно аерофотознімка. Таких елементів три: фокусна відстань фотоапарату і координати х_о і у_о головної точки о аерофотознімка в прямокутній системі координат. Система координат утворюється на ньому прямими, які з'єднують протилежні координатні мітки. Значення х_о і у_о дуже малі і тому положення точки о визначають перетином вказаних прямих. Елементи внутрішнього орієнтування відомі з високою точністю.

Елементи зовнішнього орієнтування визначають просторове положення зв'язки проектуючих променів в момент фотографування, їх кількість дорівнює шести:

Лінійні - координати центру проекції S – X_S, Y_S, Z_S

Та три кутові.

ЕвзО називаються величини, які визначають розташування двох сусідніх у маршруті а/зн відносно один одного під час фотографування. Таких елементів п’ять.