30.Бінокулярний зір та стерео зір. Фізіологічні паралакси.

Зір двома очами зветься бінокулярним. Він має додаткові якості. Це конвергенція, тобто обертання очних яблук так, щоб зорові вісі очей зійшлися в одній точці предмета (точці фіксації зору) і утворили кут конвергенції. Відстань між центрами кришталиків (або між зіницями) має назву очного базиса. Його середнє значення у людей складає 65 мм Стереозором називається такий бінокулярний зір, при якому людина сприймає розташування предметів у глибину. Це пояснюється тим, що в очах зображується не тільки точка збігу зорових вісей, а й інші точки,які розташовані збоку від центральних ямок. Різниця відстаней від центрів ямок на сітківці в кожному оці до зображень якоїсь точки має назву фізіологічного паралаксу даної точки, тобто .

На а/зн маємо систему прямокутних координат. Початок знаходиться в головній точці, а вісями є прямі, які з’єднують протилежні координати мітки, за вісь Х приймають ту пряму, яка співпадає з напрямком маршруту вісь Х, У йому перпендикулярна.

На двох сусідніх а\зн (стереопарі) точка А місцевості зображується в різних місцях на а/зн відносно головних точок.

Координати точок а_л і а_п будуть різні при фотографуванні (базис фотографування із-за нахилу а/зн.

Два зображення на двох знімках стереопари однієї точки місцевості наз. відповідними (ідентичними) точками.

Різниця абсцис – повздовжній паралакс (Р). Поперечний паралакс – різниця ординат відповідних точок (q).

Повздовжній паралакс виникає при наявності базиса фотографування.

Поперечний – виникає при елементах взаємного орієнтування, які не дорівнюють нулю.

31. Гострота стерео зору та його радіус. Здатність сприймати найменшу різницю відстаней до предметів називається гостротою стерео зору. Її характеризує мінімальна різниця паралактичних кутів ,при якій ще спостерігається об’ємність предметів. Гострота буває 1го і 2го роду. Першого – це коли спостерігаються точки предмета(у людей - 20”). Другого роду – це спостерігання ліній,які перпендикулярні до очного базису(10”). Найбільша віддаль до предметів, коли ще видно стереоскопічно,зветься радіусом стерео зору. Для виконання стереофотограмметричних робіт потрібно мати здоровий зір з не менше як середньою гостротою.

32. Стереоефект. Його сутність та умови отримання

На сітківці ока людини зображення предметів отримується в центральній проекції.

Два фотознімка одного об’єкта, які зроблені з двох різних точок (з базиса, тобто з відстані між точками), називається стереопарою.

Зорове відчуття об’ємності предмета при окремому розгляданні двох різних знімків стереопари називається стереоскопічним ефектом або стереоефектом.

Зображення, яке відчувається має назву стерео моделі предмета.

Види стереоефекту:

• прямий;

• зворотній;

• нульовий.

Для отримання прямого стереоефекту треба розташувати фотознімки так, як було при фотографуванні, тобто аерофотознімки повинні бути один до одного перекритими частинами, а базис на знімках повинен бути паралельним очному базису. Прямий – рельєф стерео моделі відповідає місцевості.

Якщо а/зн від розташування для прямого стереоефекту поміняти місцями, то буде відчуватись обернений або протилежний стереоефект, при якому гори здаватимуться долинами і навпаки. Обернений – рельєф стерео моделі сприймається оберненим рельєфу в натурі, тобто гори – низинами, низини – горами.

Для отримання нульового стереоефекту треба а/зн обернути на 90˚ і пересунути так, щоб початкові напрямки ( або напрямки базису на а/зн між зображеннями головних точок) стали перпендикулярним очному базису, а відповідні точки зображень на обох знімках опинились на прямій, яка паралельна очному базису. Нульовий – при зображені 2 знімків сприймається як одне, але модель отримуємо плоскою. Умови отримання стереоефекту:

Рельєфне зображення предмета, яке виникає при спостереженні 2 фотознімків називається стереоскопічною моделлю або терео моделлю.

Стереомодель виникає в перетині продовження однойменних променів і являється уявною.

Для отримання стереоефекту по фотознімках необхідно виконати наступні умови:

1. необхідно мати 2 фотознімка предмета, які зроблені із двох точок фотографування ( із 2 кінців базиса);

2. спостерігати фотознімки необхідно двома очима, але бачимо один із двох знімків;

3. не допускати різномасштабності фотознімків більше ніж 11%;

4. фотознімки повинні бути мінімальної різнотонності;

5. забезпечити однакове освітлення знімків, ідеальний варіант якщо світло падає з тієї сторони з якої було сонце при зйомці.

33. Способи отримання стереоефекту. В фотограмметрії найчастіше застосовують спосіб стереоскопів або оптичний спосіб. Його сутність у тому, що зображення кожного знімка окремо передається до відповідного ока, користуючись заломленим ходом променів з допомогою призм або дзеркал.

В деяких приладах та при поліграфічному відтворенні стереопари фотознімків чи стерео креслень користуються методом анагліфів або кольорового розподілу.

При точних вимірах по фотознімках для кращого наведення на точки зображення разом із стерео моделлю користуються спеціальними візирними пристосуваннями – марками. Вони бувають різної форми: точки, кружки, хрестики, у вигляді букви « Т»…

Якщо прилад має 2 марки і вони розглядаються окремо, разом із знімками стереопари, виникає відчуття однієї просторової марки, яка називається уявною.

В деяких приладах користуються способом спостережень з допомогою однієї реальної марки. Це марка, яка світиться і знаходиться у тому просторі, де спостерігач відчуває стереомодель.