Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Одним із основних завдань тваринницьких галузей...docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
468 Кб
Скачать
☆

2.4.1. Одиниці оцінювання енергетичної поживності кормів

Енергетичну поживність кормів ототожнюють із загальною, під

якою розуміють сумарну корисну дію поживних речовин, зосере-

джених у кормі чи раціоні. Енергетичну поживність кормів визна-

чають за вмістом перетравної, чистої та обмінної енергії. Це оціню-

вання поживності кормів за сумою перетравних поживних речовин

(СППР), крохмальним еквівалентом, вівсяною й енергетичною кор-

мовими одиницями.

Сума перетравних поживних речовин (СППР). Оцінюючи в

такий спосіб поживність того чи іншого корму, кількість перетрав-

ного жиру множать на коефіцієнт 2,25, оскільки енергетична цін-

ність його у 2,25 раза вища, ніж вуглеводів. У середньому 1 кг

СППР забезпечує надходження в організм тварин 18 405 кДж

(4400 ккал) перетравної енергії. За цією системою оцінюють пожив-

ність кормів у США для жуйних і свиней, а в країнах Західної Єв-

ропи — для свиней.

Крохмальний еквівалент. Система оцінювання поживності кор-

мів у крохмальних еквівалентах була розроблена на початку XX ст.

німецьким ученим О. Кельнером, в основу якої покладено чисту

енергію. Для її визначення він використав метод балансу азоту і

вуглецю. Вводячи дорослим волам до основного раціону чисті пожи-

вні речовини — білок пшеничної клітковини, жир арахісу, целюло-

зу пшеничної соломи та крохмаль, — було встановлено за балансом

азоту і вуглецю відкладеного жиру з розрахунку на 1 кг спожитої

перетравної речовини. Відкладений в організмі білок перерахову-Розділ 2

78

Основи живлення тварин і оцінювання поживності кормів

вали у жир за енергетичністю за допомогою коефіцієнта 0,6 (5,7 : 9,5;

енергетичність білка — 5,7, жиру — 9,5). Беручи до уваги те, що

здатність до жировідкладення неоднакова у різних тварин і зале-

жить від вгодованості, особливостей живлення та інших чинників,

О. Кельнер запропонував виражати поживність корму не абсолют-

ним числом жировідкладення, а відносним показником щодо крох-

малю і виражати поживність корму в крохмальних еквівалентах. ‰ Наприклад, 1 кг крохмалю забезпечує відкладення у вола 248 г жиру, а 1 кг

зерна кукурудзи — 198 г. Звідси крохмальний еквівалент зерна кукурудзи —

0,80 (198 : 248).

О. Кельнер вивчив продуктивну дію жировідкладення кількох

видів кормів у прямих дослідах на волах. Унаслідок порівняння ве-

личин жировідкладення в прямих дослідах й одержаних розрахун-

ковим методом за допомогою відповідних коефіцієнтів установлено,

що не всі результати збігаються. Для зернових кормів і коренепло-

дів різниця виявилася невеликою, а для багатих на клітковину (сі-

но, солома) — значною. У зв’язку з цим були запропоновані коефіці-

єнти повноцінності для зернових кормів і коренебульбоплодів та

продуктів їхньої переробки, на які множать розрахункове жировід-

кладення. А від сумарного жировідкладення кормів, багатих на

клітковину, віднімають поправку на клітковину, яка залежить від її

вмісту в кормах.

У крохмальних еквівалентах проводять оцінку енергетичної по-

живності кормів для жуйних у Західній Європі.

Вівсяна кормова одиниця. В колишньому СРСР за одиницю

поживності кормів було прийнято кормову одиницю — тобто пожив-

ність 1 кг вівса середньої якості, при згодовуванні якого понад під-

тримуючий корм в організмі дорослого вола синтезується 150 г жи-

ру, що відповідає 5920 кДж чистої енергії. За цим способом оцінки

поживність будь-якого корму прирівнюється за продуктивною дією

жировідкладення до 1 кг вівса.

У разі визначення поживності кормів у кормових одиницях мож-

на використовувати як коефіцієнти жировідкладення перетравних

поживних речовин, так і коефіцієнти переведення їх у кормові оди-

ниці (235 : 150 = 1,57 і т. ін., табл. 2.2).

2.2. Продуктивна дія 1 кг перетравних поживних речовин

Перетравна речовина

Жировід- кладення, г

Коефіцієнт

переведення

в кормові

одиниці

Енергія

жировід- кладення, кДж

Білок 235 1,57 9347

Жир: грубих, соковитих і зелених кормів 474 3,16 18 853

зернових 526 3,51 20 921

олійних культур, тваринного похо- дження 598 3,99 23 785 Розділ 2

79

Основи живлення тварин і оцінювання поживності кормів

Клітковина 248 1,65 9864

Крохмаль (БЕР) 248 1,65 9468

Для визначення поживності грубих, зелених кормів і силосу від

одержаної теоретичної величини віднімають поправку на вміст клі-

тковини, виходячи з кількості її в кормі (табл. 2.3), а для концкормів

і коренебульбоплодів отриману теоретичну величину множать на

коефіцієнт повноцінності (табл. 2.4).

2.3. Понижувальна дія клітковини з розрахунку на 1 кг вмісту її в кормі

Корм Вміст клітковини, %

У жиро- відкла- денні, г

У кормовій

одиниці

Сіно, солома Будь-яка кількість 143 0,97

Полова Те саме 72 0,49

Зелений корм, силос 16 і більше 143 0,97

14 – 16 136 0,88

12 – 14 124 0,80

10 – 12 111 0,72

8 – 10 99 0,63

6 – 8 88 0,57

4 – 6 76 0,52

2.4. Коефіцієнти повноцінності концентрованих кормів і

коренебульбоплодів

Корм

Коефіцієнт

повноцін- ності

Корм

Коефіцієнт

повноцін- ності

Картопля

Буряки: кормові

цукрові

Морква

Турнепс

Жом: свіжий

сухий

1,00

0,72

0,75

0,87

0,78

0,94

0,78

Зерно: пшениця, жито, овес, люпин горох, соя, сорго, ячмінь

кукурудза

Висівки пшеничні

Макуха, шрот

соняшникові

Корми тваринного

походження

0,96

0,98

1,00

0,78

0,95

1,00

У разі визначення поживності кормів у кормових одиницях коефі-

цієнти перетравності враховують для великої рогатої худоби (табл. 2.5).

2.5. Визначення в кормових одиницях поживності сіна лучного

Поживна речовина

Хімічний

склад, %

Вмісту 100 кг, кг

Коефіцієнт

перетрав- ності

Вміст

ППР, кг

Білок (протеїн)

Жир

Клітковина

БЕР

9,2

2,0

30,3

37,1

9,2

2,0

30,3

37,1

53

46

50

60

4,88

0,92

15,15

22,25

‰ Кормова одиниця — [пБ • 1,57 + пЖ (3,16 – 3,99) + пК • 1,65 + пБЕР • 1,65] ×

× коефіцієнт повноцінності (або відняти понижувальну дію клітковини). Пожи-Розділ 2

80

Основи живлення тварин і оцінювання поживності кормів

вність 100 кг сіна лучного = (4,88 • 1,57 + 0,92 • 3,16 + 15,15 • 1,65 + 22,26 ×

× 1,65) – 30,3 • 0,97 = 42,9 к. од.; 1 кг = 0,43 к. од.

Енергетична кормова одиниця (ЕКО). Поживність кормів в

енергетичних кормових одиницях оцінюють за вмістом у кормі об-

мінної енергії. Вівсяна кормова одиниця і крохмальний еквівалент

ґрунтувалися на сталості продуктивної дії білків, жирів та вуглеводів

корму незалежно від повноцінності годівлі, напряму продуктивності

й видових особливостей тварин. Зважаючи на ці недоліки, пленумом

відділу тваринництва колишньої ВАСГНІЛ у 1963 р. було запропоно-

вано оцінювати енергетичну поживність корму за обмінною енергією

(ОЕ) — частиною енергії корму, яку організм тварини використовує

для забезпечення життєдіяльності та утворення продукції. Енергети-

чну поживність кормів виражають в енергетичних кормових одини-

цях (ЕКО) для окремих видів тварин. Одна ЕКО дорівнює 10,45 або

заокруглено 10 МДж (2500 ккал) обмінної енергії.

Комплексне оцінювання поживності кормів. Поживну цін-

ність певного корму чи раціону неможливо виразити одним показни-

ком. Енергетична, протеїнова, амінокислотна, жирова, вуглеводна,

вітамінна і мінеральна поживність кормів, які розглядаються окремо,

не повною мірою відображують їхню поживну цінність. Серед при-

родних кормів практично немає таких, які б достатньою мірою забез-

печували потребу тварин. Навіть молоко не завжди задовольняє по-

требу ростучого молодняку за вмістом вітамінів, заліза, йоду тощо.

Критерієм оцінювання повноцінності годівлі тварин є рівень їх-

ньої продуктивності, витрат корму на одиницю продукції, відтворні

функції, стан здоров’я та ін. Оптимальні величини зазначених по-

казників можна досягти лише за всебічного забезпечення потреби

тварин у поживних речовинах. У практичних умовах цього досяга-

ють завдяки введенню в раціони різних кормових засобів із неодна-

ковими поживними якостями. У такому разі нестача деяких пожив-

них речовин в одному кормі поповнюється за рахунок іншого або

спеціальними кормовими добавками. При цьому враховують не

тільки наявність певних поживних речовин, а й їхній взаємний

вплив на організм тварин. Оцінювання поживності кормів та раціо-

нів, за якого береться до уваги взаємний вплив окремих поживних

речовин раціону на організм тварин, називається комплексним.

Воно ґрунтується на збалансуванні раціонів за деталізованими но-

рмами з контролем задоволення потреб тварин за 24 – 40 показни-

ками і більше, а безперебійна повноцінна годівля є одним із основ-

них критеріїв одержання максимальної продуктивності за мініма-

льних витрат кормів. Розділ 3

81

Корми та їх характеристика

КОРМИ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

Кормами називають продукти рослинного і тваринного похо-

дження та промислового синтезу, які містять поживні речовини в за-

своюваній формі, не впливають негативно на здоров’я тварин та

якість одержуваної продукції. Для кожного виду корму характерні

певні фізичні й хімічні ознаки, що визначають його поїдання та діє-

тичні властивості. Продукти, які містять шкідливі домішки, можна

використовувати як корми після їхнього знешкодження з гарантією

збереження здоров’я тварин і якості продукції, яку споживає людина.

Основні вимоги щодо якості кормів встановлені державними й

галузевими стандартами. Якість корму визначають залежно від по-

ходження, вмісту вологи, протеїну, каротину, клітковини, органіч-

них кислот, наявності шкідливих та отруйних домішок тощо.

Для зручності використання під час вирішення низки організа-

ційних питань годівлі тварин, планування кормової бази корми

класифікують за певними ознаками на окремі групи.

3.1. Класифікація кормів

Класифікація кормів — це групування їх за походженням, уміс-

том енергії та клітковини в одиниці маси корму, за фізичним ста-

ном та ін.

За походженням корми поділяють на рослинні, тваринні, комбі-

корми, мінеральні, синтетичні препарати, біологічно активні добав-

ки, харчові відходи. За вмістом енергії та клітковини в одиниці

маси корму їх класифікують на концентровані (містять в 1 кг сухої

речовини 0,65 к. од., або 7,3 МДж обмінної енергії й менше ніж 19 %

клітковини і 40 % води) та об’ємисті (містять в 1 кг менше ніж

0,65 к. од., більш як 19 % клітковини і 40 % води).

Концентровані корми — це зерно й насіння фуражних і продо-

вольчих культур та продукти їхньої переробки (висівки, макуха,

шрот), а також сухі відходи бродильного, крохмального, цукрового

виробництв, м’ясо-молочної й рибної промисловості.

Об’ємисті корми поділяють на сухі (грубі) та вологі (соковиті й

водянисті).

У грубих кормах не більше ніж 22 % води і понад 19 % кліткови-

ни. Це сіно, солома, полова, стебла й стрижні кукурудзи, кошики і

лушпиння соняшнику, трав’яне борошно та інші відходи рослинни-

цтва з високим умістом клітковини і гілковий корм.

Соковиті корми містять понад 40 % води, основна маса якої пе-

ребуває у зв’язаному стані й входить до складу протоплазми або ро-

слинного соку. Це зелені корми, силос, сінаж, коренебульбоплоди,

баштанні культури, різні овочі.

До водянистих кормів відносять залишки промислової перероб-

ки рослинницької сировини, до яких вода надходить як домішка в

технологічному процесі й перебуває в кормі у вільному стані. Це

свіжий і кислий жом, брага, пивна дробина, картопляні та плодові

вичавки.

До кормів тваринного походження належать молоко незбиране

й збиране (молочні відвійки), сироватка, сколотини, м’ясо-кісткове,

м’ясне, кров’яне, рибне і пір’яне борошно, риб’ячий фарш, лялечки

шовкопряда, відходи інкубації яєць птиці тощо.

В окремі групи виділяють: комбікорми — однорідні суміші різних

кормових засобів, спеціально виготовлені для певних груп тварин;

мінеральні підкорми — солі мінеральних елементів (кухонна сіль,

крейда, кормові фосфати та ін.); синтетичні препарати — сечовина,

аміачна вода, кормовий концентрат лізину і метіоніну, кормові дрі-

жджі; біологічно активні добавки — солі мікроелементів, вітамінні,

ферментні, гормональні препарати, антибіотики тощо; харчові від-

ходи — залишки кухонь та їдалень індивідуального і громадського

харчування.

Із перелічених груп корми рослинного походження є основними у

годівлі тварин, інші — доповнюють раціон за вмістом компонентів,

що підвищують його біологічну цінність і поліпшують використання

поживних речовин.