- •XVIII ст., коли відбору тварин за екстер’єром почали надавати ве-
- •1.3.1. Закономірності росту окремих частин тіла
- •1.7.1. Планування селекційно-племінної роботи
- •1.7.2. Племінний і виробничий зоотехнічний облік
- •1.8. Біотехнологія у тваринництві
- •1 Г), відекаротин (200 тис. Мо і 1,5 мг каротину в 1 г).
- •2.2. Травлення у сільськогосподарських тварин
- •2.4.1. Одиниці оцінювання енергетичної поживності кормів
- •3.1.1. Зелені корми
- •3.1.2. Грубі корми
- •45, 30, 15 Днів. Групи формують один раз через кожних 10 – 15 днів
- •3 Кг на кожну корову.
- •1 Раз на рік спеціальною навантажувальною машиною.
- •50 % Забезпечує добову потребу людини в жирі і на 30 % у білку
- •0,017 М лавсану, тоді як марлі — 1,26 м.
- •6.2. Використання гібридизації у свинарстві
- •6.3.1. Породи універсального напряму продуктивності
- •6.5. Відтворення стада
- •6.10. Норми площі станка та фронт годівлі свиней, на одну голову
- •1. Господарсько-біологічні особливості свиней. 2. Гібридизація у свинарстві
- •64), Які можна одержати з одного фунта (453,6 г) митої прочесаної
- •7.2.5. Молочна продуктивність овець
- •9.4.2. Інкубація курячих яєць
- •25 %, Товщина 5 – 7 см. Перед закладанням підстилки підлогу по-
- •9.8. Виробництво м’яса гусей
- •1. Народногосподарське значення галузі. 2. Біологічні особливості та індиві-
- •300 × 435 Мм. Він важчий за 20-рамковий лежак, але оскільки у
- •10 Вильотів. Продуктивність на збиранні нектару і пилку підвищу-
2.4.1. Одиниці оцінювання енергетичної поживності кормів
Енергетичну поживність кормів ототожнюють із загальною, під
якою розуміють сумарну корисну дію поживних речовин, зосере-
джених у кормі чи раціоні. Енергетичну поживність кормів визна-
чають за вмістом перетравної, чистої та обмінної енергії. Це оціню-
вання поживності кормів за сумою перетравних поживних речовин
(СППР), крохмальним еквівалентом, вівсяною й енергетичною кор-
мовими одиницями.
Сума перетравних поживних речовин (СППР). Оцінюючи в
такий спосіб поживність того чи іншого корму, кількість перетрав-
ного жиру множать на коефіцієнт 2,25, оскільки енергетична цін-
ність його у 2,25 раза вища, ніж вуглеводів. У середньому 1 кг
СППР забезпечує надходження в організм тварин 18 405 кДж
(4400 ккал) перетравної енергії. За цією системою оцінюють пожив-
ність кормів у США для жуйних і свиней, а в країнах Західної Єв-
ропи — для свиней.
Крохмальний еквівалент. Система оцінювання поживності кор-
мів у крохмальних еквівалентах була розроблена на початку XX ст.
німецьким ученим О. Кельнером, в основу якої покладено чисту
енергію. Для її визначення він використав метод балансу азоту і
вуглецю. Вводячи дорослим волам до основного раціону чисті пожи-
вні речовини — білок пшеничної клітковини, жир арахісу, целюло-
зу пшеничної соломи та крохмаль, — було встановлено за балансом
азоту і вуглецю відкладеного жиру з розрахунку на 1 кг спожитої
перетравної речовини. Відкладений в організмі білок перерахову-Розділ 2
78
Основи живлення тварин і оцінювання поживності кормів
вали у жир за енергетичністю за допомогою коефіцієнта 0,6 (5,7 : 9,5;
енергетичність білка — 5,7, жиру — 9,5). Беручи до уваги те, що
здатність до жировідкладення неоднакова у різних тварин і зале-
жить від вгодованості, особливостей живлення та інших чинників,
О. Кельнер запропонував виражати поживність корму не абсолют-
ним числом жировідкладення, а відносним показником щодо крох-
малю і виражати поживність корму в крохмальних еквівалентах. Наприклад, 1 кг крохмалю забезпечує відкладення у вола 248 г жиру, а 1 кг
зерна кукурудзи — 198 г. Звідси крохмальний еквівалент зерна кукурудзи —
0,80 (198 : 248).
О. Кельнер вивчив продуктивну дію жировідкладення кількох
видів кормів у прямих дослідах на волах. Унаслідок порівняння ве-
личин жировідкладення в прямих дослідах й одержаних розрахун-
ковим методом за допомогою відповідних коефіцієнтів установлено,
що не всі результати збігаються. Для зернових кормів і коренепло-
дів різниця виявилася невеликою, а для багатих на клітковину (сі-
но, солома) — значною. У зв’язку з цим були запропоновані коефіці-
єнти повноцінності для зернових кормів і коренебульбоплодів та
продуктів їхньої переробки, на які множать розрахункове жировід-
кладення. А від сумарного жировідкладення кормів, багатих на
клітковину, віднімають поправку на клітковину, яка залежить від її
вмісту в кормах.
У крохмальних еквівалентах проводять оцінку енергетичної по-
живності кормів для жуйних у Західній Європі.
Вівсяна кормова одиниця. В колишньому СРСР за одиницю
поживності кормів було прийнято кормову одиницю — тобто пожив-
ність 1 кг вівса середньої якості, при згодовуванні якого понад під-
тримуючий корм в організмі дорослого вола синтезується 150 г жи-
ру, що відповідає 5920 кДж чистої енергії. За цим способом оцінки
поживність будь-якого корму прирівнюється за продуктивною дією
жировідкладення до 1 кг вівса.
У разі визначення поживності кормів у кормових одиницях мож-
на використовувати як коефіцієнти жировідкладення перетравних
поживних речовин, так і коефіцієнти переведення їх у кормові оди-
ниці (235 : 150 = 1,57 і т. ін., табл. 2.2).
2.2. Продуктивна дія 1 кг перетравних поживних речовин
Перетравна речовина
Жировід- кладення, г
Коефіцієнт
переведення
в кормові
одиниці
Енергія
жировід- кладення, кДж
Білок 235 1,57 9347
Жир: грубих, соковитих і зелених кормів 474 3,16 18 853
зернових 526 3,51 20 921
олійних культур, тваринного похо- дження 598 3,99 23 785 Розділ 2
79
Основи живлення тварин і оцінювання поживності кормів
Клітковина 248 1,65 9864
Крохмаль (БЕР) 248 1,65 9468
Для визначення поживності грубих, зелених кормів і силосу від
одержаної теоретичної величини віднімають поправку на вміст клі-
тковини, виходячи з кількості її в кормі (табл. 2.3), а для концкормів
і коренебульбоплодів отриману теоретичну величину множать на
коефіцієнт повноцінності (табл. 2.4).
2.3. Понижувальна дія клітковини з розрахунку на 1 кг вмісту її в кормі
Корм Вміст клітковини, %
У жиро- відкла- денні, г
У кормовій
одиниці
Сіно, солома Будь-яка кількість 143 0,97
Полова Те саме 72 0,49
Зелений корм, силос 16 і більше 143 0,97
14 – 16 136 0,88
12 – 14 124 0,80
10 – 12 111 0,72
8 – 10 99 0,63
6 – 8 88 0,57
4 – 6 76 0,52
2.4. Коефіцієнти повноцінності концентрованих кормів і
коренебульбоплодів
Корм
Коефіцієнт
повноцін- ності
Корм
Коефіцієнт
повноцін- ності
Картопля
Буряки: кормові
цукрові
Морква
Турнепс
Жом: свіжий
сухий
1,00
0,72
0,75
0,87
0,78
0,94
0,78
Зерно: пшениця, жито, овес, люпин горох, соя, сорго, ячмінь
кукурудза
Висівки пшеничні
Макуха, шрот
соняшникові
Корми тваринного
походження
0,96
0,98
1,00
0,78
0,95
1,00
У разі визначення поживності кормів у кормових одиницях коефі-
цієнти перетравності враховують для великої рогатої худоби (табл. 2.5).
2.5. Визначення в кормових одиницях поживності сіна лучного
Поживна речовина
Хімічний
склад, %
Вмісту 100 кг, кг
Коефіцієнт
перетрав- ності
Вміст
ППР, кг
Білок (протеїн)
Жир
Клітковина
БЕР
9,2
2,0
30,3
37,1
9,2
2,0
30,3
37,1
53
46
50
60
4,88
0,92
15,15
22,25
Кормова одиниця — [пБ • 1,57 + пЖ (3,16 – 3,99) + пК • 1,65 + пБЕР • 1,65] ×
× коефіцієнт повноцінності (або відняти понижувальну дію клітковини). Пожи-Розділ 2
80
Основи живлення тварин і оцінювання поживності кормів
вність 100 кг сіна лучного = (4,88 • 1,57 + 0,92 • 3,16 + 15,15 • 1,65 + 22,26 ×
× 1,65) – 30,3 • 0,97 = 42,9 к. од.; 1 кг = 0,43 к. од.
Енергетична кормова одиниця (ЕКО). Поживність кормів в
енергетичних кормових одиницях оцінюють за вмістом у кормі об-
мінної енергії. Вівсяна кормова одиниця і крохмальний еквівалент
ґрунтувалися на сталості продуктивної дії білків, жирів та вуглеводів
корму незалежно від повноцінності годівлі, напряму продуктивності
й видових особливостей тварин. Зважаючи на ці недоліки, пленумом
відділу тваринництва колишньої ВАСГНІЛ у 1963 р. було запропоно-
вано оцінювати енергетичну поживність корму за обмінною енергією
(ОЕ) — частиною енергії корму, яку організм тварини використовує
для забезпечення життєдіяльності та утворення продукції. Енергети-
чну поживність кормів виражають в енергетичних кормових одини-
цях (ЕКО) для окремих видів тварин. Одна ЕКО дорівнює 10,45 або
заокруглено 10 МДж (2500 ккал) обмінної енергії.
Комплексне оцінювання поживності кормів. Поживну цін-
ність певного корму чи раціону неможливо виразити одним показни-
ком. Енергетична, протеїнова, амінокислотна, жирова, вуглеводна,
вітамінна і мінеральна поживність кормів, які розглядаються окремо,
не повною мірою відображують їхню поживну цінність. Серед при-
родних кормів практично немає таких, які б достатньою мірою забез-
печували потребу тварин. Навіть молоко не завжди задовольняє по-
требу ростучого молодняку за вмістом вітамінів, заліза, йоду тощо.
Критерієм оцінювання повноцінності годівлі тварин є рівень їх-
ньої продуктивності, витрат корму на одиницю продукції, відтворні
функції, стан здоров’я та ін. Оптимальні величини зазначених по-
казників можна досягти лише за всебічного забезпечення потреби
тварин у поживних речовинах. У практичних умовах цього досяга-
ють завдяки введенню в раціони різних кормових засобів із неодна-
ковими поживними якостями. У такому разі нестача деяких пожив-
них речовин в одному кормі поповнюється за рахунок іншого або
спеціальними кормовими добавками. При цьому враховують не
тільки наявність певних поживних речовин, а й їхній взаємний
вплив на організм тварин. Оцінювання поживності кормів та раціо-
нів, за якого береться до уваги взаємний вплив окремих поживних
речовин раціону на організм тварин, називається комплексним.
Воно ґрунтується на збалансуванні раціонів за деталізованими но-
рмами з контролем задоволення потреб тварин за 24 – 40 показни-
ками і більше, а безперебійна повноцінна годівля є одним із основ-
них критеріїв одержання максимальної продуктивності за мініма-
льних витрат кормів. Розділ 3
81
Корми та їх характеристика
КОРМИ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА
Кормами називають продукти рослинного і тваринного похо-
дження та промислового синтезу, які містять поживні речовини в за-
своюваній формі, не впливають негативно на здоров’я тварин та
якість одержуваної продукції. Для кожного виду корму характерні
певні фізичні й хімічні ознаки, що визначають його поїдання та діє-
тичні властивості. Продукти, які містять шкідливі домішки, можна
використовувати як корми після їхнього знешкодження з гарантією
збереження здоров’я тварин і якості продукції, яку споживає людина.
Основні вимоги щодо якості кормів встановлені державними й
галузевими стандартами. Якість корму визначають залежно від по-
ходження, вмісту вологи, протеїну, каротину, клітковини, органіч-
них кислот, наявності шкідливих та отруйних домішок тощо.
Для зручності використання під час вирішення низки організа-
ційних питань годівлі тварин, планування кормової бази корми
класифікують за певними ознаками на окремі групи.
3.1. Класифікація кормів
Класифікація кормів — це групування їх за походженням, уміс-
том енергії та клітковини в одиниці маси корму, за фізичним ста-
ном та ін.
За походженням корми поділяють на рослинні, тваринні, комбі-
корми, мінеральні, синтетичні препарати, біологічно активні добав-
ки, харчові відходи. За вмістом енергії та клітковини в одиниці
маси корму їх класифікують на концентровані (містять в 1 кг сухої
речовини 0,65 к. од., або 7,3 МДж обмінної енергії й менше ніж 19 %
клітковини і 40 % води) та об’ємисті (містять в 1 кг менше ніж
0,65 к. од., більш як 19 % клітковини і 40 % води).
Концентровані корми — це зерно й насіння фуражних і продо-
вольчих культур та продукти їхньої переробки (висівки, макуха,
шрот), а також сухі відходи бродильного, крохмального, цукрового
виробництв, м’ясо-молочної й рибної промисловості.
Об’ємисті корми поділяють на сухі (грубі) та вологі (соковиті й
водянисті).
У грубих кормах не більше ніж 22 % води і понад 19 % кліткови-
ни. Це сіно, солома, полова, стебла й стрижні кукурудзи, кошики і
лушпиння соняшнику, трав’яне борошно та інші відходи рослинни-
цтва з високим умістом клітковини і гілковий корм.
Соковиті корми містять понад 40 % води, основна маса якої пе-
ребуває у зв’язаному стані й входить до складу протоплазми або ро-
слинного соку. Це зелені корми, силос, сінаж, коренебульбоплоди,
баштанні культури, різні овочі.
До водянистих кормів відносять залишки промислової перероб-
ки рослинницької сировини, до яких вода надходить як домішка в
технологічному процесі й перебуває в кормі у вільному стані. Це
свіжий і кислий жом, брага, пивна дробина, картопляні та плодові
вичавки.
До кормів тваринного походження належать молоко незбиране
й збиране (молочні відвійки), сироватка, сколотини, м’ясо-кісткове,
м’ясне, кров’яне, рибне і пір’яне борошно, риб’ячий фарш, лялечки
шовкопряда, відходи інкубації яєць птиці тощо.
В окремі групи виділяють: комбікорми — однорідні суміші різних
кормових засобів, спеціально виготовлені для певних груп тварин;
мінеральні підкорми — солі мінеральних елементів (кухонна сіль,
крейда, кормові фосфати та ін.); синтетичні препарати — сечовина,
аміачна вода, кормовий концентрат лізину і метіоніну, кормові дрі-
жджі; біологічно активні добавки — солі мікроелементів, вітамінні,
ферментні, гормональні препарати, антибіотики тощо; харчові від-
ходи — залишки кухонь та їдалень індивідуального і громадського
харчування.
Із перелічених груп корми рослинного походження є основними у
годівлі тварин, інші — доповнюють раціон за вмістом компонентів,
що підвищують його біологічну цінність і поліпшують використання
поживних речовин.
