24, Приватизація як особливий вид набуття права власності.

Приватизацiя державного майна (далi — приватизацiя) — це вiдчуження майна, що перебуває у державнiй власностi, i майна, що належить Автономнiй Республiцi Крим, на користь фiзичних та юридичних осiб, якi можуть бути покупцями вiдповiдно до Закону України «Про приватизацію державного майна», з метою пiдвищення соцiально-економiчної ефективностi виробництва та залучення коштiв на структурну перебудову економiки України. Основними прiоритетами приватизацiї є пiдвищення ефективностi виробництва та підвищення мотивацiї до працi, прискорення структурної перебудови i розвитку економiки України.

Фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. 2. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Набуття права власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності. Фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом, зокрема питання приватизації регулюються Законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок проведення приватизації регулюється спеціальним законодавством, до якого належать закони "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств».

 

25, Поняття та підстави виникнення господарсько-правових зобов’язань.

господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, через що один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управненасторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Основні види господарських зобов’язань такі:

•      Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин у процесі здійснення господарської діяльності, унаслідок чого зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Різновидом майново-господарських зобов’язань є господарсько-договірні зобов’язання.

Суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути:

•      суб’єкти господарювання — господарські організації — юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності;

•      негосподарюючі суб’єкти — юридичні особи;

•      органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.