20, Поняття та види часу відпочинку.
Час відпочинку — це час, протягом якого працівник відповідно до законодавства та правил внутрішнього трудового розпорядку звільняється від виконання своїх трудових обов'язків.
Робота у вихідний день компенсується за згодою працівника і власника наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі
21, Відпустки, їх види та порядок надання.
Відпустка - це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати. Право на відпустки мають всі громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустку забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги).
Види відпусток:
1) щорічні відпустки: основна відпустка додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
додаткова відпустка за особливий характер праці;
інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;3) творча відпустка;
4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей; 5) відпуски без збереження заробітної плати.
Щорічна основна відпустка надається працівникам за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Залежно від тривалості основної відпустки щорічна відпустка може бути мінімальною та подовженою. У сучасних умовах 24-денна календарна щорічна відпустка є мінімальною для всіх осіб, які працюють за трудовим договором.
23, Особливості оплати роботи в надурочний час.
За погодинною системою оплати працi робота в надурочний час оплачується в подвiйному розмiрi годинної ставки. За вiдрядною системою оплати працi за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмiрi 100 вiдсоткiв тарифної ставки працiвника вiдповiдної квалiфiкацiї, оплата працi якого здiйснюється за погодинною системою, - за всi вiдпрацьованi надурочнi години. У разi пiдсумованого облiку робочого часу оплачуються як надурочнi всi години, вiдпрацьованi понад встановлений робочий час в облiковому перiодi, у порядку, передбаченому частинами першою i другою цiєї статтi. Компенсацiя надурочних робiт шляхом надання вiдгулу не допускається. Мінімальний розмір зар. Пл. 1218 грн –місяць, 7,3 –година .
22, Правове визначення та регулювання оплати праці.
Заробітна плата — це винагорода (обчислена, як правило, у грошовому виразі), яку за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Оплата праці повинна залежати від кількості і якості праці, її результатів, які мають кількісні і якісні показники. Оплата праці — це винагорода, що встановлюється попередньо в державно-нормативному порядку або за угодою сторін трудового договору.
Співвідношення між кількісними і якісними показниками праці, або мірою праці, і винагородою, створює систему оплати праці. Оскільки є дві міри праці: кількість виготовленої продукції і час, витрачений на виконання певної роботи, існують дві системи заробітної плати.
Коли мірою праці виступає кількість виготовленої продукції, винагороду за цю працю прийнято називати відрядною системою заробітної плати. Коли ж мірою праці є витрачений працівником час, ця система оплати називається почасовою. Заробітна плата працюючим громадянам України виплачується в національній валюті — гривнях.
Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності шляхом встановлення:
— розміру мінімальної заробітної плати; — державних норм, гарантій і компенсацій; — умов і розмірів оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету; — умов і розмірів оплати праці керівників державних підприємств; — оподаткування прибутків працівників.