- •1.Психологія в системі наук. Становлення психології як науки про сутність і закономірності розвитку психіки, завдання психології. Основні галузі психології.
- •2.Основні форми прояву психіки та їхній взаємозв’язок: психічні процеси, стани, властивості.
- •3. Відчуття види та властивості
- •Дистантні відчуття
- •Контактні відчуття
- •Глибинні відчуття
- •4.Класифікація та види відчуттів
- •5.Фізіологічні основи відчуттів.
- •7. Класифікація та види сприймання
- •6.Поняття про сприймання
- •8. Загальні властивості та індивідуальні особливості сприймання
- •Предметність
- •Цілісність та структурність
- •9. Індивідуальні відмінності у сприйманні
- •10. Поняття про увагу її фізіологічну основу.
- •11. Функції уваги. Природа уваги в теорії і концепціях Поняття про увагу, її критерії та функції
- •Теорії та фізіологічні основи уваги
- •12. Види уваги, їхня характеристика. Форми і властивості уваги
- •13 Вікові та індивідуальні особливості уваги. Основні критерії розвитку уваги.
- •14. Поняття про пам'ять
- •15. Класифікація і види пам`яті
- •16.Поняття про мислення
- •17.Функціонально-операційний бік мислення. Мислення як процес
- •18. Поняття про уявлення та уяву
- •19. Види уяви
- •20. Основна відмінність продуктивної і репродуктивної
- •21,22 Емоціїі почуття, їхня характеристика, види та загальні властивості.
- •23.Афективна сфера особистості.Оцінка і спонукання.
- •24. Воля. Функції волі. Вольова регуляція поведінки.
- •25.Воля як вища психічна функція
- •26. Критерії вольової поведінки. Вольова дія, її основні фази. Вольовий акт.
- •Критерії волі
- •Умови вольового регулювання поведінки
- •27 Особистість і темперамент. Проблеми виховання,навчання і професійної діяльності
- •28 Класифікація вольових якостей особистості. Розвиток та виховання вольової активності людини
- •Системні вольові якості
- •29.Структура та характеристика провідних рис характеру людини. Акцентуація рис характеру.
- •30. Здібності. Природні та соціальні передумови здібностей.
- •31. Поняття особистості у психології. Людина, індивід, особистість, індивідуальність.
- •32. Особистість як об’єкт і суб’єкт соціальної взаємодії. Склад і структура особистості.
- •33. Формування та розвиток особистості. Шляхи, умови, фактори особистісного зростання.
- •34. Спрямованість особистості: поняття, суть, зміст,види..
- •35. Загальна характеристика регуляторних процесів. Основні поняття саморегуляції,діяльності і поведінки.
- •36. Основні моделі вікового розвитку. Вікова періодизація розвитку людини.
- •37) Потребнісно-мотиваційна підсистема діяльності та поведінки особистості. Активність особистості та її джерела
- •38.Операціональна система діяльності та поведінки особистості.
- •39. Інформаційна основа діяльності
- •40. Психологічні аспекти прийняття рішень
35. Загальна характеристика регуляторних процесів. Основні поняття саморегуляції,діяльності і поведінки.
Дослідники особливостей перебігу діяльності (поведінки) вважають, що для її вивчення й оптимізації необхідне цілісне уявлення про психологічні закономірності будови регуляторних процесів, які забезпечують ефективність довільних дій, поведінкових актів.
Саморегуляція визначається як один з універсальних принципів існування організму, що здійснюється на різних рівнях його функціонування. Суть психічної саморегуляції - здатність керування власними діями й станами, яка теж виявляється на різних рівнях.
Згідно з системним підходом саморегуляція - багаторівневе, поліфункціональне явище; вона включає і психомоторну, і когнітивну, і комунікативну сфери людини, виражається в перебігу цілісної поведінки, діяльності, а також у взаєминах людей. Процес саморегуляції зумовлюється як природними (типологічними) особливостями, зокрема емоційністю, так і особистішими властивостями (характер, спрямованість, інтереси, ідеали, цінності).
У ряді досліджень було встановлено вплив емоційного стану на продуктивність (якість) сприймання, зокрема виділення фігури з фону. Зумовленість якості сприймання емоційним досвідом простежується незалежно від того, яким був емоційний стан, пов'язаний з предметом сприймання, - позитивним чи негативним. Емоційний досвід впливає і на сприймання властивостей предмета. Відомо, що багато подразників мають природну емоційну значущість. Зумовлене це тим, що в досвіді людини встановився зв'язок між певним подразником і життєво важливими подіями.
Емоції впливають і на научіння, і на процеси пам'яті. Наявні експериментальні дані свідчать: 1) вплив емоцій на научіння є вибірковим. Вони сприяють установленню тих зв'язків, які певним чином відповідають змісту емоції, яка переживається; 2) на процеси пам'яті впливають знак і сила емоції: позитивних пригадувань (споминів) більше, ніж негативних; негативний досвід запам'ятовується краще, ніж нейтральний; запам'ятовування матеріалу, пов'язаного з досягнутим успіхом, відбувається легше порівняно з нейтральним матеріалом; більш сильні емоції, незалежно віл їх знака, сприяють запам'ятовуванню більшої кількості фактів. Тлумачення забування 3. Фрейдом як витіснення неприємних переживань і зведення чинників, що зумовлюють забування подій, імен, місцезнаходження предметів, лише до негативних емоцій не є вичерпним.
Вплив емоцій простежується в мисленні, уяві та фантазії. Експериментальні дані показують, що внаслідок впливу емоційного стану посилюється тенденція до фантазування. Зміст фантазій залежить від змісту емоційного стану. Емоції, які виникли під час виконання захоплюючих людину завдань, зберігаються певний час після завершення роботи і надають специфічної спрямованості інтелектуальним процесам.
Суттєву роль у регуляції пізнавальних процесів відіграє активність особистості, яка може бути спрямована або на сам процес, його хід, побудову, або на результат. Підвищення продуктивності процесу можливе лише завдяки його організації на більш високому рівні. Пізнавальна активність змінюється залежно від ступеня включення її в загальну структуру мотивації особистості. Вона зумовлюється конкретно-ситуативними мотивами пізнавальної діяльності, а також спрямованістю та установками особистості, рівнем її домагань.